Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
|
||
Що таке мамонізм?Більшість громадян України мало замислюється над проблемами великої політики й тонкощами ринкової економіки. Їх більше турбують цілком прозаїчні питання: чи робота? чи заплатять вчасно зарплату? чи вистачить цієї зарплати на елементарні потреби родини? Напевно, це нормально — думати про повсякденне життя і вирішувати його проблеми. Депутати, народні обранці різних рівнів зайняті формуванням державного бюджету. Вони розуміють, що саме за рахунок коштів бюджету будуть виплачуватися зарплати, допомоги, підтримуватиметься в працюючому стані комунальне господарство, а отже, у будинках буде світло, тепло, вода. І це також правильно — думати про потреби своїх виборців. Керівники виконавчих структур зовсім не проти, щоб на довіреній їм території працювала промисловість, розквітало сільське господарство, множився малий і середній бізнес. Вони розуміють: виробництво, що працює — це доходи в скарбницю, реальна можливість вирішувати наболілі проблеми простих людей. Однак всі ці щирі наміри справжніх депутатів (залишимо осторонь шахраїв і негідників) обертаються тим, що промисловість зупиняється, гіганти виробництва виявляються банкрутами, родюча нива заростає бур’яном, у бюджетах всіх рівнів — величезна діра, і скільки не діли наявні доходи, на все не вистачає. А отже, хтось залишиться без зарплати, комусь не виплатять пенсію, а когось залишать без елементарних медикаментів, поставивши життя під загрозу. Чому? Будь-який, навіть найаполітичніший громадянин починає замислюватися й шукати відповідь. Політики різних мастей пропонують йому свої варіанти вирішення проблем, і, на перший погляд, усі вони розумні: варто їх тільки реалізувати, як життя зміниться на краще й настане кінець стражданням. Але час минає, одні політики змінюють інших, а замість реальних змін постають тільки нові варіанти побудови майбутнього щасливого життя. Щоб справді допомогти хворому, не потрібно десять різних варіантів лікування хвороби. Потрібен один варіант, але правильний. Щоб знайти правильний варіант лікування, спершу потрібно поставити правильний діагноз. А якщо діагноз помилковий, то можна хворого залікувати до смерті. Україна хвора. Це очевидно всім: і простим громадянам, і депутатам усіх рівнів, і керівникам виконавчої влади. Але чи поставлено правильний діагноз цієї хвороби? Або, можливо, ми навмання пробуємо різні пігулки в надії, що якась із них допоможе, хоча від такого способу «лікування» самопочуття країни стає дедалі гіршим? Одна мудра людина сказала: «Мова потрібна людям не для того, щоб висловлювати свої думки, а для того, щоб їх приховувати». Цей афоризм певною мірою стосується всіх українських політиків, незалежно від їхнього політичного спектра. Всі вони, пропонуючи різні часткові заходи, приховують корінь зла. Роблять вони це через незнання чи зі злого наміру, не має значення. Замість знищити зло примножують його. Мамонізм — це важка хронічна хвороба, на яку страждає наш нинішній культурний світ, та й, мабуть, все людство. Це всепожираюча отрута, глобальна епідемія, що охопила народи світу. Під мамонізмом треба розуміти таке: — з одного боку, це всемогутня влада грошей у світовому масштабі, наддержавна влада фінансів, що самовивищується над будь-якими правами народів на грошове самовизначення, міжнародний великий капітал, так званий фінансовий інтернаціонал; — з іншого боку, це розбудова специфічного «духовного» світу, що охопила найширші верстви населення, ненасить збагачення, спрямоване туди ж сприйняття життя, що вже призвело до деградації моральних понять і заведе їх ще далі. Ця будова духовного світу втілилася й піднеслася на вершину життя у формі міжнародної плутократії. Основним джерелом сили мамонізму є безустанний і нескінченний прилив матеріальних благ, обумовлений функціонуванням лихварського відсотка. Мамонізм — це економічне й моральне захворювання. Мамонізм — це безсоромне, невидиме, таємне панування великих міжнародних грошових стовпів. Мамонізм — це духовна недуга. Мамонізм — це безмірне перебільшення в принципі здорового стимулу людини до праці. Мамонізм — це божевільна жадібність до грошей, метою якої є «вирощування» грошей на грошах, що неминуче призводить до економічного поневолення, експлуатації робочої сили всіх народів світу. Мамонізм — це стан духу, що принижує всі інші життєві поняття. Мамонізм розглядається як світовий феномен, який варто поставити в один ряд з жорстоким, безоглядним егоїзмом людини. Мамонізм — це дух звірячої жадібності, безмежного прагнення до панування; в глибокій своїй основі релігія специфічного типу людей. Мамонізм — цілковита протилежність консерватизму. Консерватизм, якщо його розглянути як вищу життєву чесноту, це ідея наявності в кожної людини обов’язку перед суспільством і всім людством, а не тільки відповідальність за добробут своєї родини, свого народу. Консерватизм — це ще й невід’ємні духовні обов’язки перед майбутнім своїх дітей і свого народу. Ще конкретніше мамонізм варто розглядати як свідому гру команди жадібних до влади стовпів лібералізму всіх народів. Саме тут найбільш помітні завуальовані прояви мамонізму. Але фінансовий інтернаціонал виступає завершальною рушійною силою тільки слідом за англо-американським імперіалізмом, що охоплює увесь світ. Саме фінансовий інтернаціонал фінансував моторошне братовбивство у світових війнах. Фінансовий інтернаціонал, будучи хазяїном усіх великих газет світу, обплутав його павутиною неправди. Газети з великим задоволенням описували людські страждання; дбайливо вирощували всі наявні плани; шляхом пропаганди в пресі загострили до межі французьку ідею реваншу; дбайливо плекали панслов’янську ідею, потребу держав у грошах, тому й повинна була запалати світова пожежа війни. В Україні дух мамонізму також призвів до відхилень у суспільній моралі, до занурення наших правлячих кіл у матеріалізм і пошуки вигоди, до висміювання життя нашого народу, до всіх інших факторів, на яких і влаштувалася наша хвороблива економіка. Ми з подивом запитуємо себе, звідки ж така влада в мамонізму, у міжнародного великого капіталу, чому ця влада така непохитна? Не треба випускати з уваги, що міжнародне співробітництво великих грошових стовпів зараз проявляється зовсім по-новому. Історія не знає таких аналогів. Міжнародні зобов’язання, що мають грошову природу, були завжди відомі. Тільки з епохою глобальної економіки, глобального спілкування пустила своє глибоке коріння міжнародна економіка лихварського відсотка, та економіка, з якої фінансовий інтернаціонал черпає свою диявольську силу. Відсоток — джерело сили фінансового інтернаціоналу. Саме відсоток, це невпинний і нескінченний потік благ, просто зі сфери грошей, що не потребує додаткових зусиль, дає світовим грошовим стовпам силу зростання. Кредитний відсоток — диявольський принцип, з якого й народився фінансовий інтернаціонал. Позичковий капітал присмоктує до себе. Як голодний вовк, оточує всі держави, всі народи світу. Державні боргові зобов’язання, державні облігації, іпотечні документи, облігації із заставними листами — це ті самі позичкові документи, що мають різні назви — охопили все наше економічне життя так, що тепер народи всього світу безпомічно борсаються в золотих тенетах. На благо принципу відсотка, через глибоко помилкове твердження про те, що будь-який вид майна має право на прибутковість, ми перетворилися на кабальних рабів відсотка. Хоча ніщо не вказує на те, що чисте володіння грошима дає право на одержання перманентного відсоткового доходу. З наскрізь аморальних думок про відсотки з позичкового капіталу й народився «фінансовий інтернаціонал». Цей духовний і моральний спосіб життя, що виріс з жадібності до лихварського відсотка й спекуляцій будь-якого роду, призвів до засмоктування в трясовину значної частини населення західного світу. Ідея відсотка з позичкового капіталу — найбільший його винахід, що забезпечує ледаче сидіння на троні невеликого числа грошових володарів за рахунок численної робочої сили. І саме вона привела нас до глибокої, непереборної суперечності, до класової ненависті, яка, своєю чергою, породила революції, громадянські війни і дві Світові війни. Знищення кабали грошових відсотків — єдиний лікувальний засіб, сила для радикального оздоровлення людства. Знищення кабали грошових відсотків означає єдино можливе й остаточне звільнення праці від таємної й всесильної влади грошей. Знищення кабали грошових відсотків означає відродження вільної особистості, звільнення людини від поневолення, від ошуканства. 3. Де виникає цей відсоток? У позичковому капіталі! Чому? Бо влада позичкового капіталу сильніша за весь промисловий капітал настільки, що грошові мішки можна зламати лише знищивши кабалу відсотків з позичкового капіталу. Співвідношення позичкового й промислового капіталу становить 25:1. Виходячи за рамки нормальних людських розрахунків, лавиноподібне зростання позичкового капіталу відбувається через вічний, нескінченний і невпинний потік коштів, що виникають із позичкового лихварського відсотка й відсотків, що нараховуються на ці відсотки. Який же сенс знищення кабали відсотків для трудящого люду? Знищення кабали лихварських відсотків дає нам можливість збільшити всі прямі і непрямі податки, що надходять у бюджет держави, без збільшення податкового тягаря, що лежить на населенні. Отож почуйте, люди всіх країн, що створюють блага, люди всіх держав і континентів: усі державні доходи з прямих і непрямих джерел течуть, усі до решти, в гаманці великого позичкового капіталу. За відмови від кабали лихварських відсотків, доходів державних підприємств — а це пошта, телеграф, телефон, залізниця, шахти, сільське господарствота ін. — повністю вистачить для покриття всіх необхідних державних видатків з виховання, освіти, управління, права, соціального забезпечення. Тобто справжній соціалізм буде приносити людству не більше, ніж доходи від загальнонародних підприємств стосовно великого позичкового капіталу. Чому ж ми всі ці зрозумілі речі, що є №1 у соціальному питанні, досі не зрозуміли? Бо в мамонізованому затьмаренні не змогли побачити, що вчення про святість відсотка — це неприкритий самообман, що Євангеліє про відсоток як єдиний спосіб зміцнення влади грошей втиснуло все наше мислення в золоті мережі міжнародної плутократії. Бо ми забули, а всевладні стовпи фінансів тримають нас у такому станні забуття, за винятком деяких фінансистів, що такий «чудовий» і улюблений недалекими людьми відсоток просто береться з наших податків. І доти, доки ми не звільнимося від кабали лихварського відсотка, все наше податкове законодавство буде боржником перед більшим капіталом, що не є, як ми іноді це собі уявляємо, нашою добровільною жертвою задля втілення ідеї співдружності праці. Тому звільнення від кабали грошового відсотка є рішенням у справі світової революції, справі звільнення творчої праці від пут наддержавної влади грошей. Вистоїть лише той народ, який сам визначає свою долю. Нічого з обіцяного не було втілено в життя, та й не може бути втіленим, якщо ми серйозно не підійдемо до цих обіцянок, якщо не дослідимо, як лікар зі знанням справи, прояву хвороби. 4. У чому ж корінь зла, про який мовчать політики всіх мастей? Перш ніж відповісти на це запитання, вирішимо невелике завдання. Країна має зовнішній борг 200 млрд дол., і він щорічно зростає на 10%. Оплату боргів здійснює держбюджет, що становить 20 млрд дол. Запитання: через скільки років країна розплатитися з боргами? Ніколи не розплатиться? Навіть якщо буде віддавати весь бюджет? Але ж іще треба платити військовим, лікарям, педагогам! А хто сказав, що відсотки на борги — це законно? Читаємо в Біблії: «Не віддавай у ріст братові твоєму ні срібла, ні хліба, ні чого іншого, що можна віддавати в ріст, іноземцеві віддавай у ріст, а братові твоєму не віддавай у ріст». (Второзаконня, 23:19) «... і будеш позичати багатьом народам, а сам не будеш позичати. І будеш панувати над багатьма народами, а над тобою не будуть панувати» (Второзаконня, 28:12) «Тоді сини іноземців будуть будувати стіни твої, і царі їх служити тобі..., народ і царства, які не захочуть служити тобі, загинуть, і такі народи зовсім винищаться» (Книга пророка Ісаї 60: 10—12) Отож «розвинені» країни щодня перераховують країнам, «що розвиваються» 100 млн доларів, а одержують з них у вигляді повернень і відсотків 200 млн доларів. Ось вам і весь економічний успіх. У результаті, як повідомив недавно Світовий банк у доповіді «Показники світового розвитку 2000 року»: «Нині на 1/6 населення планети — в основному жителів Північної Америки, Європи і Японії — припадає 80% світового доходу». Один мільярд людей має 4/5 всіх доходів. Це той самий «золотий мільярд», що забезпечує своє благополуччя за рахунок пограбування решти населення планети, пограбування культурного, через позичковий відсоток. Багато вчених розкривали суть цього механізму пограбування й показали, що без його заборони, тобто «знищення кабали лихварського відсотка», про процвітання не йдеться. Тому в програмах справді патріотичних партій насамперед має бути вимога законодавчої заборони лихварського позичкового відсотка. Не треба читати багатосторінкові програмні партійні документи, слухати довгі промови політиків. Досить тільки одного запитання: «Ви підтримуєте заборону лихварського позичкового відсотка?» Саме в лихварському позичковому відсотку — корінь зла, й вирвати цей корінь — головне завдання влади. Микола Сенченко |
||
© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено. Передрук матеріалів тільки за згодою редакції. З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com |