Монастир у Крехові: на самоті з Богом і світом

Ще 10 років тому у Крехові була школа для неповнолітніх злочинців. Коли комплекс споруд було передано Українській Греко-Католицькій Церкві тут почалися інтенсивні реставраційні роботи. Стараннями греко-католицьких ченців-василіан на чолі з ігуменом о.Теодозієм-Тарасом Янківим монастир перетворився на одухотворену оазу спокою і умиротворення. Тут усюди відчуваються ознаки українського слова, традицій, культури.

Перша історична згадка про Крехів датується 1456 р. А точна дата заснування монастиря невідома. Є припущення, що це 1612 чи 1618 роки.

За народними переказами, в кінці 16 ст. ченець-схимник Іоіл разом із своїм товаришем Сильвестром поселилися в печері під назвою «Камінь Тимоша», яка існує й досі.

Тодішній правитель Жовківщини Станіслав Жолкевський у 1613-1618 роках подарував монахам земельну ділянку під горою Побійною. На тому місці Іоіл збудував маленьку церкву і келії для ченців. Згодом там постала церква св. Трійці, дзвіниця, церква св. Миколая, а в 1650 році — великий трибанний храм Преображення Господнього. Паралельно було завершено будівництво допоміжних споруд. І вже у другій половині XVII ст. сформувався цілий архітектурний комплекс монастиря — один з найбільших архітектурних ансамблів України оборонного характеру. Монастир мав друкарню, велику бібліотеку стародруків, іконописні та ремісничі майстерні. Його панораму відтворив Діонісій Синкевич, ігумен монастиря (1690-1700), в своїй гравюрі.

З другої половини XVII ст. навколо монастиря почали зводити муровані укріплення. Цього вимагала тогочасна ситуація, пов’язана з постійними нападами татар.

Монастирське подвір’я мало і досі має форму неправильного чотирикутника. У 1664 році львівськими та жовківськими майстрами було розпочато будівництво брами в бароковому стилі, яка добре збереглася й до нині. У1721 —1737 роках перебудовано дерев’яні монастирські будівлі на муровані. Це надало святині більш ошатного європейського вигляду.

Важким для монастиря був 1672 рік, коли в черговий раз татари воювали з Польщею. Під час багатоденної облоги Львова у війську почалося незадоволення. Щоб заспокоїти воїнів, хан розпустив їх по навколишніх містах і селах для пограбування. Один із таких турецько-татарських загонів 29 вересня 1672 року подався до Крехова. Монахи і жителі навколишніх сіл геройськи оборонялись. Від гарматного вибуху загинув племінник хана. Тоді перелякані татари втекли, а хан наказав спалити монастир і знищити всіх монахів. Лише завдяки дипломатичним здібностям гетьмана Петра Дорошенка, який командував козацькими військами, вдалося за великий викуп — 4 тисячі талерів — вберегти монастир і життя ченців.

Гетьмани Петро Дорошенко, Іван Мазепа, Богдан Хмельницький свого часу побували в монастирі, і поклонилися тутешнім святиням.

Тяжких моральних і матеріальних збитків зазнав монастир внаслідок окупації Східної Галичини Польщею у 1919-1924 роках. Влада всіляко дискримінувала українське населення та його культурно-духовні інституції. У 1920 році церкву, бібліотеку та архів було пограбовано. Випробовування продовжилися після приходу радянських військ 1939 року: одних монахів було засуджено на довголітнє заслання, інших закатовано у в’язницях.

Зараз Крехів — місце паломництва прочан і чудовий туристичний об’єкт. Поблизу монастиря розташувався Новояворівський природний заповідник, де можна відвідати прадавнє джерело і скуштувати цілющої крижаної води.