Перлина львівщини — Жовква

За радянських часів невеличке місто Нестерів поблизу Львова майже не мало шансів стати туристичною меккою. Адже поблизу розташовано режимний об’єкт — Новояворівський військовий полігон. Для безперешкодного проходження техніки тоді навіть розібрали історичну Глинську (Краківську) браму. За часів незалежності місто повернуло собі історичну назву — Жовква і привітно розчинило браму для туристів.

До 1603 року поселення на місці сучасної Жовкви мало назву Винники. Коли село придбав польський магнат Станіслав Жолкевський воно почало швидко перетворюватися на добре укріплену фортецю. Замок Станіслава Жолкевського заклав 1594 р. італійський архітектор Павло Щасливий. Споруда мала чотирикутну форму і була оточена ровом з водою. Станіслав мав смак до повнокровного життя і збудував собі мисливський замок на горі Гарай. Висаджена колись алея модрин і зараз потішить око вибагливого туриста. До речі, при дворі Станіслава Жолкевського служив начальником охорони батько Богдана Хмельницького. Тож коридорами замку колись бігав маленький Богданчик, а польський дворянин Станіслав Жолкевський, можливо, сміючись, куйовдив йому волосся...

Тому саме дитячі спогади змусили Хмельницького чемно поводився з мешканцями Жовкви під час народно-визвольної війни 1648-1654 рр. Проте коли йшлося про незалежність України Богдан не жалів ні своїх, ні чужих. Свідчення тому Домініканський костел — усипальниця сина С.Жолкевського Марка, який загинув в боях з військами Хмельницького. Самого Станіслава замордували турки і в Жовкві навіть карбували золоті монети для викупу з турецької неволі голови власника замку.

Наприкінці ХVII ст. замок стає резиденцією короля Польщі Яна ІІІ Собеського. З цього часу він швидко поповнюється унікальними колекціями зброї і предметами розкоші. У 1706—1707 рр. в замку перебував російський цар Петро І. Саме тут він спланував сумнозвісну для українців Полтавську битву. Після надмірної пиятики Петро І разом з князем Меншиковим купалися у річечці поблизу замку. Тут, обурений негідним для князя виглядом, цар назвав Меншикова «свинею». Після цього річка отримала назву — Свиня. Шкода, що колись «форельно» чиста річка зараз перетворилася на канаву. У часи Австро-Угорської імперії частину мурів і дві башти було розібрано під час перебудови. Протягом ХІХ—ХХ ст. у замку містилися уряди міста, гімназія. У 1914 р. російські війська розграбували й спалили замок. У 1930-х роках польський уряд проводив реставраційні роботи проте вони перервалися у вересні 1939 року. Жовква стала радянським містом з усіма притаманними йому «рисами». До музеїв Москви і Ленінграда було вивезено колекції зброї, унікальні атрибути релігійних культів, цінні картини. Вежі замку було перетворено на катівні НКВС. Після приходу німців 1941 року було виявлено трупи жовківчан зі слідами звірячих катувань. Про це нагадує меморіальна табличка на вежі і дбайливо доглянутий пам’ятник жертвам комуністичних репресій на площі. А найвищий у західній Україні пам’ятник Леніну природно демонтували ще на початку 90-х рр.

Привертає увагу туристів (особливо польських) парафіяльний костел Св. Лаврентія (закладено 1606 р.). Це своєрідний пантеон рицарської слави. Костел служив усипальницею власників міста. Зараз польські історичні та релігійні товариства допомагають у реставрації костелу і замку.

Особливий інтерес викликає комплекс Василіянського монастиря. У церкві з 1783 р. зберігаються мощі Св. Парфенія. Інтер’єр прикрашають стінописи Юліана Буцманюка, виконані в 1931—1935, 1939 рр. в дусі національного відродження. Поряд із святими в оточенні сецесійних орнаментів портретна галерея діячів УГКЦ та українських гетьманів, історія Української держави — портрети діячів УНР та ЗУНР під покровом Богоматері. За радянської влади фрески були по-варварськи зафарбовані. Під час реставрації 2003 року у підвалах монастиря було виявлено масові поховання мирних громадян Жовківщини — дітей, жінок, старих. Руки у небіжчиків були зв’язані колючим дротом... Сім’ям бійців УПА, яких мали вивезти до Сибіру, не вистачило вагонів... Людські рештки перепоховані у братській могилі, увінчаній дубовим хрестом — напис традиційний: «Жертвам комуністичних репресій».

До речі в місті є унікальна оборонна синагога (у занедбаному стані), але з євреями місцеві керівники не домовилися — ті дали обіцянку відреставрувати культову споруду, але лише за умови, що її не відвідуватимуть туристи...