Допоки крутиться гончарний круг

Є на Полтавщині унікальне місце, де віддавна процвітає гончарство. Опішне зосереджує на своїх теренах традиції цього давнього українського ремесла і майстерності. Тут є керамічні заводи (які, щоправда, нині не працюють), тут діють приватні гончарні художні майстерні, музеї-садиби відомих майстрів-гончарів.

Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному відомий далеко за межами держави. Крім того, в цьому містечку зосереджено Інститут керамології та Державна спеціалізована художня школа-інтернат І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв в Опішному». Стало доброю традицією проводити тут різноманітні спеціалізовані заходи — конференції, симпозіуми, семінари, фестивалі. Ось і недавно в Опішному відбувся І Міжнародний молодіжний гончарський фестиваль. Захід став своєрідною формою творчого спілкування молодих талантів, а це, вважають фахівці, сприяє формуванню творчих здібностей дітей і молоді на основі національно-культурних і мистецьких традицій.

З різних регіонів України з’їхалися на цей творчий форум. Були школярі, студенти, вихованці позашкільних навчальних закладів з Миколаєва і Сум, Чернігова і Ялти, Києва і Полтави, Черкас і Харкова, Львова, Вінниці. А також гості з Білорусі, Молдови, Росії та Румунії. До участі у фестивалі долучилися художники, керамологи, мистецтвознавці, керівники гуртків, студій.

Відкриття свята запам’яталося символічним дійством — заслужений майстер народної творчості України, лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України та Національної спілки художників України Микола Пошивайло виготовив на гончарному крузі горщик, на якому всі учасники поставили свої підписи. А луганчанка Ірина Боженко, яка була учасницею І Всеукраїнського гончарського фестивалю 2000 року, виконала гімн фестивалю, який сама написала під враженням від Опішного.

До речі, учасники форуму гончарів традиційно закопали на щастя горщик з кашею, урочисто підняли прапор фестивалю, а потім посвистіли у свистуни «на всі чотири боки», відганяючи злих духів від Колегіуму мистецтв, і скуштували традиційних опішнянських страв.

Програма заходу була насиченою різноманітними виставками, екскурсіями, концертними номерами, майстер-класами. Відбувся круглий стіл для вчених та педагогів з проблем сучасного гончарського шкільництва, до якого була прикута особлива увага, бо, як з’ясувалося, питань для обговорення зібралося чимало.

Організатори фесту запропонували юним гончарям ознайомитися з Центром розвитку духовної культури Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, відвідати меморіальний музей-садибу славетної гончарки Олександри Селюченко та гончарської родини Пошивайлів. А завідувач науково-дослідного відділу палеогончарства Інституту керамології, який є відділенням Інституту народознавства НАН України, кандидат історичних наук Анатолій Щербань провів цікаву екскурсію територією археологічної пам’ятки — городища роменської археологічної культури VII століття.

Людно було на персональній виставці прославленого гончара Михайла Китриша й експозиції «SOS: EROSio гончарської культури в Україні». Остання яскраво проілюструвала явища, що відбуваються в культурному житті: занепад гончарних осередків, скорочення чисельності високохудожніх ремісничих виробів та «атаку» з боку низькопробних, псевдогончарних виробів.

Напевне, кожен юний художник мріє про власну виставку. Так-от, в Опішному мрії багатьох здійснилися. Надія Мироненко з Харкова ознайомила з роботами, виконаними пастеллю, які розмалювала безпосередньо на фестивалі. Вироби з бісеру Ірини Петренко з Черкащини зачарували гостей і учасників свята, ілюстрації до казок, виконані сумчанкою Ольгою Гирею, повернули у світ дитинства, а глиняні вироби луганчанина Станіслава Красногрудова додали відвідувачам гарного настрою.

Один з найголовніших пунктів програми — майстер-класи. Провідні майстри навчали творчу юнь ліпити пласти з різної глини, художниця-керамістка з Полтави ділилася секретами виготовлення декоративного чайника, а художник Віктор Цапко з Санкт-Петербурга демонстрував власний творчий почерк. І це далеко не повний перелік заходів такого штибу. Дирекція фестивалю також подбала про те, аби учасники мали достатньо сировини (глина, шамотна маса, гіпс тощо), відповідних матеріалів (поливи, пігменти, фарби, тканини), інструменти (стеки, пензлі, ножики), обладнання (дерев’яні щити, гончарні круги, компресор, мольберт)... Словом, митці мали всі умови для того, щоб творити, а мальовнича природа Полтавщини додавала натхнення і снаги.

Переможців нагородили спеціальними дипломами, пам’ятними подарунками і безплатними путівками до «Артеку» і «Молодої гвардії». А книги про гончарне виробництво «Українське народознавство» лауреатам передав Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному.