«Ідіотські» списки

Свого часу геніальний французький вчений Паскаль, «якого вчать у школі» і якому людство завдячує законом Паскаля, з властивою йому влучністю сказав: досить із Франції вивезти 300 інтелектуалів — і французи перетворяться на націю ідіотів. Такою нацією легко маніпулювати, таких людей дуже просто дурити, а вони навіть не усвідомлюють цього. З такою нацією можна робити що завгодно. Тому зовсім не випадково всі загарбники в Україні починали з переслідування, переселення і фізичного знищення інтелектуальної національної еліти. Далі всіх у цьому напрямі просунулися російські більшовики на чолі з Леніним. Завершив його справу Сталін.

Відомий вислів Леніна, що інтелігенція є не мозком, а лайном нації. Тому всіх російських інтелігентів завантажили в пароплави і відправили за кордон. Особливу небезпеку для комуно-сіоністів Радянського Союзу становили українські інтелектуали. Тому їх не відправляли за кордон, а вивезли на Соловки, де невдовзі розстріляли. 1939 року, коли радянські війська увійшли до Західної України, таку ж операцію здійснили і щодо західноукраїнської інтелігенції. Нація в один момент втратила голову і вже не могла самоорганізуватися для відсічі вбивцям під час Голодомору-геноциду 1932-1933 рр. і в післявоєнний час.

Найгірше для інтелектуальної еліти, коли до влади в країні приходять кримінальні елементи. Вони шкірою відчувають, що обкрадати, грабувати, визискувати вже не якийсь там банк, квартиру чи окрему людину на вулиці, а цілий народ можна лише знищивши інтелектуальну еліту нації. Нині це важко зробити, як було раніше, фізично, тому в хід ідуть інші методи. Наприклад, в Україні, припинили фінансування наукових проектів, витіснили науковців за кордон, штучно відсторонили інтелектуалів від управління державою, перетворили наукову роботу на непрестижне заняття тощо.

Прикладів, коли до влади в країні приходять відверті бандити, які сиділи в тюрмі за розбій, у світі, слава Богу, не багато. Але коли таке трапляється, більшої біди для суспільства не можна й придумати. Як вчить історія, кримінальні елементи при владі завжди здійснюють одну й ту ж тактику. До повного захоплення влади вони проводять доволі помірковану політику. Лише тотально захопивши її, «відриваються по повній».

Нині ні для кого в Україні не є секретом, що у виборчих списках багатьох партій на виборах 2006 р. було немало кримінальних елементів і авторитетів. У крайньому разі незаперечним є те, що таких людей було набагато більше, ніж професорів і академіків. У «дострокових» списках поменшало і тих, і інших. Задля справедливості треба зазначити, «що перших, тобто професорів кримінального світу, поменшало не скрізь. А ось справжніх професорів зі списків багатьох партій просто повимітали. На дострокових виборах багато найвпливовіших партій зробили ставку не на інтелект, а на гроші. Це класична стратегічна помилка.

Який інтелектуальний рівень багатьох людей «з грошима», не хочеться й говорити. Він написаний на їхніх обличчях, проглядає в їхніх манерах, відображений у численних анекдотах про олігархів. З того, що говорять ці люди — навіть з вмонтованими у вухо мікрофонами, через які вишколені дублери підказують, що їм ректи в той чи інший момент, — можна зробити висновок: їм уже не допоможе ніхто і ніщо. Розумні люди свідомо відсторонені від керівництва державою. У нас панують сірі людці і сірі нудні думки. Тому чекати найближчим часом «прориву», аж ніяк не випадає. Прорив у будь-якій справі — це коли інтелект множиться на гроші, а не коли до одних грошей додаються інші.

Знаменита «російська», а точніше єврейська, мафія у США, яка витворилася з емігрантів колишнього СРСР у 90-ті роки ХХ ст. легко перемогла і підпорядкувала собі всі інші мафіозні угруповання цієї країни, включаючи знамениту сицилійську мафію, одним простим способом, до якого до неї ніхто не міг додуматися. Вона включила до керівництва своєї організації університетських професорів. Виявилося, що саме інтелект, а не гроші, зброя чи сила, здатний на реальний прорив.

Без інтелектуального підгрунтя будь-яка справа приречена на стратегічну поразку. Що більший масштаб задуманого, то потужнішим має бути інтелектуальне забезпечення. Можна оточити себе амбітними дурнями і тішити себе тим, що вони дурніші і безглуздіші за вас. А можна організувати навколо себе інтелектуальне середовище як трамплін для власного стрибка. Так зробили найуспішніші президенти США Клінтон і Рейган. Взяти хоча б голлівудського актора Рейгана, на честь якого названо цілий напрям сучасної економічної науки і практики «рейганоміка». В економіці Рейган мало що розумів. Але він був від природи розумною людиною. Це він дав завдання знайти нікому невідомого університетського професора Мілтона Фрідмена. Результатом їхньої співпраці і стала «рейганоміка» для США і світу і Нобелівська премія для самого Фрідмена.

Коли в керівництві держави панує кримінальний елемент — чекай біди. Україна аж ніяк не виняток. За час непрофесійного керівництва державою у нас витворилася класична у світовій економічній науці «економіка катастроф». Її гаслам — «Ні дня без катастрофи» і «Ні тижня без підвищення цін». Грандіозні і масштабні, мало не щоденні катастрофи на залізниці і на морі, за які ніхто не відповідає, стали нормою життя. Хіба це не класична «економіка катастроф»?

Як цікаво, напевно, психологу-фізіономісту вивчати фотографії першої десятки основних партій і блоків. У деяких «парламентських» і непарламентських партій серед першої десятки присутні типажі, які ніби щойно зійшли зі сторінок багато ілюстрованої книги Ломброзо «Про типи злочинців.» Куди заведуть країну і націю такі люди і яка прірва на нас чекає, покаже майбутнє...

Найбільші партії України однозначно не мають адекватного простору і часу інтелектуального забезпечення. У них відсутні конструктивні ідеї і хоча б один справжній ідеолог. Жодна з існуючих парламентських партій не має не те що стрункої, а взагалі будь-якої ідеології. Іноді можна почути, що така ідеологія є хіба що у комуністів. Це абсолютно безглузде твердження. Комуністична ідеологія в ХХІ столітті повністю себе вичерпала і збанкрутіла. Про те, що це справді так, свідчить абсолютно божевільна як для К.Маркса чи В.Леніна коаліція в «українському» парламенті «комуністів» з найбільшими в країні капіталістами-олігархами. Комуністична ідеологія, якби вона справді була на озброєнні у КПУ, такого ніколи б не дозволила.

Відсутність ідеологічної основи в найбільших партіях України однозначно свідчить про відсутність у них стратегічної перспективи. Тому вони фактично є політичним гумусом, перегноєм для тих політичних сил, які прийдуть на політичну арену нашої країни після них, уже озброєні відповідними ідеями й ідеологіями. Нехай навіть ці ідеї будуть неправильними.