Фальсифікатори у мантіях?

Добрий день, шановна редакція газети «Персонал Плюс»!

Пише вам Любов Мусієнко з м. Ізюма Харківської області. Передплачую вашу газету, тому і звертаюся саме до вас з великим проханням допомогти нашій сім’ї у вирішенні проблеми, яку нам створили правоохоронні органи. Проблема полягає в грубому порушенні конституційних прав і свобод мого чоловіка і сина.

27.04.03 р. мешканець Ізюма О.Білоус вчинив умисний, з помсти, напад на нашу сім’ю: жорстоко побив мого сина — Сергія Мусієнка, завдав тілесних ушкоджень мені та намагався побити мого чоловіка. У результаті корупційних дій правоохоронних органів та умисного перекручування фактів до кримінальної відповідальності притягнено мого чоловіка Миколу Мусієнка, який захищав свою сім’ю і себе від противоправного посягання Білоуса, який завдав моєму синові серйозних тілесних ушкоджень, внаслідок чого Сергій тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні в Ізюмській ЦМЛ. Медичні документи на ім’я Білоуса сфальсифіковано і на їхній підставі моєму чоловікові висунуто обвинувачення за ч.1 ст. 121 КК України. Ця стаття передбачає покарання за спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпеч­ного для життя в момент заподіяння, але таких тілесних ушкоджень у Білоуса під час його обстеження на санпропускнику не виявили. Смертельну травму черепа йому придумали пізніше, через десять днів. Саме через 10 днів, 7.05.03 р., і було порушено кримінальну справу. 29.05.03 р., тобто більш як через місяць, чоловікові було пред’явлено обвинувачення, а до цього його допитали як свідка. Одразу після інциденту чоловік по телефону повідомив у міліцію про злочин, скоєний Білоусом, але міліція на місце пригоди не виїхала. 28.04.03 р. сина доставили на санпропускник Ізюмської ЦМЛ, де його обстежили спеціалісти, було зроблено R-скопію черепа і виявлено черепно-мозкову травму, але в госпіталізації йому відмовили.

29.04.03 р. стан здоров’я сина погіршився і він звернувся на санпропускник, але його направили в поліклініку до окуліста і неврапотолога за направленням у відділення. І це з ОГМТ, струсом головного мозку і гематомою правого ока.

За заявою сина про притягнення до кримінальної відповідальності Білоуса не прийнято жодного з трьох рішень, зазначених у ч. 2 ст. 97 КПК.

2.06.03 р. слідчий відмовив у притягненні Білоуса до кримінальної відповідальності на під­ставі свідомо неправдивого висновку експертизи «легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров’я». Копію цієї постанови, яку було прийнято з порушенням вимог КПК України, одразу не направили синові, а вручили за його вимогою лише 5.07.03 р. Оскільки у постанові не зазначено і слідчий не роз’яснив його право оскаржити її в суді, то син не скористався цим правом. Адвокат ізюмської юрконсультації Лебединська, до якої звернувся син, ввела його в оману. Досудове слідство, якщо його можна так назвати, тривало шість місяців, жодних слідчих дій, необхідних для встановлення істини у справі, слідчий не проводив. З самого початку міліція порушила право чоловіка на захист. Усі заявлені ним клопотання відхиляли, проводити повторну експертизу Білоусу слідчий відмовився. Адвокати, до яких звернувся мій чоловік, відмовилися його захищати. Слідчий призначив адвоката Лебединську, яка так само діяла проти чоловіка.

Коли сфабриковану справу передали до суду, чоловік не був ознайомлений з її матеріалами і на попередньому розгляді суддя навіть не запитав, чи ознайомлений він зі справою. Копію обвинувального висновку вручили чоловікові після третього судового засідання.

Продажний ізюмський міжрайонний суд прийняв на розгляд сфабриковану на замовлення кримінальну справу і вже протягом трьох років знущається над нашою сім’єю, ганебно порушуючи наші конституційні права і свободи, принижуючи нашу честь і гідність, порушуючи вимоги кримінально-процесуального законодавства та інші закони України.

Суддя ізюмського суду Володимир Бутенко, який, за неофіційними повідомленнями, виконує замовлення місцевої влади, прийняв до свого провадження цю справу. Суддя під час ознайомлення з матеріалами справи на виконання вимог КПК був зобов’язаний повернути справу прокуророві для проведення додаткового розслідування або при­йняти рішення про припинення справи проти мого чоловіка, позаяк у його діях немає складу злочину. Але суддя Бутенко не тільки не виконав вимог закону, а й допустив до незаконної участі у справі як представника «потер­пілого» адвоката депутата міської ради Віктора Говтву. Зауважу, що цей адвокат — найголовніший фа­ль­сифікатор кримінальної справи, а оскільки він був правою рукою міського голови, то в мене є всі підстави вважати, що це переслідування за полі­тичні погляди.

27.05.04 р. суддя Бутенко на задоволення клопотання адвоката Говтви виніс неправосудну постанову про зміну чоловікові запобіжного заходу з підписки про невиїзд на арешт. Законних підстав для прийняття такого рішення в суду не було. У судовій залі чоловікові наділи наручники і він 23 доби провів у харківському СІЗО №27, де до нього було застосовано засоби фізичного і морального впливу. Згідно з вимогами КПК, змінювати запобіжний захід суд може тільки за поданням прокурора.

Доказом фальсифікації справи є такий факт. У газеті «Урядовий кур’єр» за 23.06.05 р. опубліковано Закон України «Про амністію» №2591-1 — мій чоловік підпадав під дію цього закону, але йому не дали амністії. Звісно, якби справа була справжня, то амністію запропонували б.

У нас є ще багато доказів, що справу сфабриковано, що дії ізюмського суду, як і дії правоохоронних органів, упереджені та спрямовані на притягнення до кримінальної відповідальності невинної людини.

Суддю Бутенка чоловік ніяк не міг відвести від справи, хоча кілька разів давав йому відводи, та коли було подано дві заяви про притягнення Бутенка до кримінальної відповідальності, то він узяв самовідвід. Справу передали другому судді, але й той продовжує незаконно судити мого чоловіка, заявляючи, що він не ознайомлений з матеріалами справи!

Я не можу все описати, але факт залишається фактом, і ми не можемо добитися захисту своїх прав та їх відновлення, бо ніхто не реагує на наші звернення. Їх направлено 37 тільки у вищі органи державної влади, і все безрезультатно. А скільки здоров’я вкрали у нас бандити в погонах, знає сам Бог і ми. Десять звернень подано тільки в Генпрокуратуру, яка направляє їх у прокуратуру Харківської області, а та — в ізюмський суд. Прокуратура Харківської області незаконно відмовляє моєму чоловікові в записі на особистий прийом, а це порушення Закону України «Про звернення громадян». На листах, які надходять з Генпрокуратури, тобто на конвертах, стоять поштові печаті Київ-10, але ж Генпрокуратура розміщена за адресою: Київ-11, вулиця Різницька 13/15. Виникає запитання — чому листи відправляються з іншого поштового відділення?

Останнім часом ми почали звертатися до Регіональної приймальні Президента України в Харківській області. То тепер нам зовсім перестали надходити повідомлення про розгляд наших звернень в тому чи іншому відомстві.

Отже, ми випробували всі національні засоби захисту своїх прав, залишаються тільки ЗМІ. Я хочу, щоб ЗМІ привернули увагу Президента України, Генпрокуратури до цієї неординарної справи задля проведення ретельної перевірки наведених фа­ктів та прийняття необхідних заходів реагування.

Я стверджую, що відбувається умисне знищення української нації. Президент Ющенко, за якого агі­тувала і голосувала наша сім’я, виявив цілковиту бездіяльність і не виправдав нашої довіри.

Від редакції. Просимо розглядати лист Л.Мусієнко як відкрите звернення до правоохоронних органів.

Листування з читачами газета здійснює на своїх шпальтах.