Біографічні відомості про Євреїв — співробітників ЧК

За книгою Юрія Шаповала, Володимира Пристайка, Вадима Золотарьова «ЧК—ГПУ—НКВД в Україні: особи, факти, документи». — К. 1997.

У попередніх номерах газети опубліковано передмову упорядника книжки «ТАК ХТО Ж ЗДІЙСНЮВАВ ГЕНОЦИД УКРАЇНЦІВ?» професора Василя Яременка. Сьогодні ми продовжуємо публікацію матеріалів зі збірника.

52. МАНЬКІН БОРИС АРОНОВИЧ

Народився 23.12.1897 у м. Усвяти Вітебської губ. у родині службовця, єврей. 1917 закінчив 8­-класну Київську гім­назію ім. графа Платова.

З 1917 — технічний секретар Спілки чорноробів у Харкові. З 1917 — технічний секретар комісії по боротьбі з безробіттям. З 18.01.1918 — червоногвардієць у Харкові. З 01.06.1918 — співробітник відділу по боротьбі з посадовими злочинами Саратовської губчека. З 22.11.1918 — секретар таєм­ної частини Саратовської губчека. З 08.01.1919 — стар­ший слідчий та зав. Попередньої слідчої частини ВУЧК. З 20.02.1919 — заст. зав. юридичним відділом Київської губчека. З 12.08.1919 — секретар СВ ВЧК. З 07.11.1919 — інспектор Волинської губчека. З 23.12.1919 — інспектор СВ Київської губчека. З 19.03.1920 — зав. розвідуваль­ною частиною Київської губчека. З 23.06.1920 — 2­-й заст. нач. СОВ Харківської губчека. З 08.07.1920 — уповн. по розвідці Київської губчека. З 08.09.1920 — секретар, 1­-й заст. зав. СВ Київської губчека. З 27.04.1921 — секретар колегії Подільської губчека. 3 08.07.1921 — зав. таємною частиною та заст. голови Проскурівської повітової ЧК. З 14.03.1922 — нач. ІНФВ Чернігівської губчека. З 14.09.1922 — відряджений до ГПУ УСРР. З 09.1922 — зав. столом особового складу Пів­деннорудного тресту у Харкові. З 29.08.1923 — уповн. та т. в. о. пом. нач. по СОЧ ОВ Іркутської стрілецької дивізії, Катеринослав. З 10.11.1924 — уповн. та пом. нач. по оперчастині ОВ 3­-ї дивізії та Криму. З 01.05.1927 — т. в. о. пом. нач. ОВ 6­-го корпусу по 51­-й дивізії, Одеса. З 01.07.1927 — нач. ОВ 25­-ї стрілецької дивізії, УСРР. З 01.04.1928 — заст. нач. ОВ 14­-го корпусу по 46­-ій дивізії, УСРР. З 30.07.1929 — нач. 3­-го відділення КРВ повпредства ОГПУ по Далекосхідному краю. До 02.1931 — нач. 2­-го відділення ОВ повпредства ОГПУ по Далекосхідному краю. З 08.02.1931 — пом. нач. 1­-го відділення відділу кадрів ОГПУ СРСР. З 20.05.1933 — нач. інспекції резервів Одеського облвідділу ГПУ. З 20.05.1934 — заст. нач. Житомирського окрвідділу ГПУ­НКВС та заст. нач. ОВ 8­-го стрілецького корпусу та 44­-ої дивізії. З 10.03.1935 — особуповн. УНКВС Київської обл. З 03.06.1937 — нач. відділу резервів УНКВС по Київській обл. З 04.1938 — нач. спецсектора Наркомзему УСРР; нач. військового відділу Наркомзему УСРР. З 22.06.1941 — оперуповн. ОВ НКВС 8­-ї авіабригади. З 01.01.1942 — нач. відділу військової цензури ОВ НКВС 9­-ї армії. З 20.12.1943 — нач. відділення 1­-го спецвідділу УНКВС Куйбишевської обл. З 17.01.1945 — заст. нач. тюремного відділу УНКВС по Куйбишевській обл. 16.06.1947 — помер у Куйбишеві.

Капітан державної безпеки (09.02.1936). Підполковник державної безпеки (02.1943). Нагороджений орденом Червоного Прапора (1945), медалями «За бойові заслуги» (1942) та «За оборону Кавказу» (1944), маузером від колегії ОГПУ (1927). Член ВКП(б) з 1916.

53. МАРУСИНОВ-БЕРНШТЕЙН ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ

Народився 1895 у родині палітурника, єврей. 05.1915 закінчив приватну гімназію у Катеринославі.

05.1915 — 09.1917 — рядовий 45­-го запасного та 46­го Дніпровського полків. 01.1918 — 03.1919 — зав. зброєю Невельського полку РСЧА на Східному фронту та політпрацівник 2­-го Оршанського полку. 03.1919 — 08.1919 — політпрацівник політуправління Наркомату військових справ УРСР. 08.1919 — 05.1920 — політ­працівник політуправління Туркестанського фронту. 05.1920 — 07.1920 — нач. обліково­розпоряджувального відділу Туркестансько­політичного шляху у Ташкенті. 07.1920 — 08.1921 — зав. відділом розповсюдження літератури дорожньо­полі­тичного відділу Південно­Західної залізниці, Київ. 08.1921 — 12.1924 — співробітник для доручень розвідувального управління штабу командуючого військами РСЧА України та Крима. 12.1924 — 02.1932 — опер­уповн. Київського губ.­окр.­опервідділу ГПУ УРСР. 02.1932 — 02.1933 — нач. загального відділу Одеського облвідділу ГПУ. 02.1933 — 06.1934 — нач. відділу кадрів Донецького облвідділу ГПУ. З 16.06.1934 — нач. трудової комуни ім. Дзержинського. З 09.1934 — нач. ВК УНКВС по Харківській обл. З 23.08.1937 — нач. АГУ НКВС Української РСР. 08.03.1938 — відкликаний до НКВС СРСР. З 03.1938 — працював у Тайшетському таборі НКВС СРСР, Іркутська обл. Подальша доля невідома.

Старший лейтенант державної безпеки (08.01.1936), нагороджений цінним подарунком та почесною грамотою від ВУЦВК (19.12.1937).

Член ВКП(б) з 01.1918.

54.   МІНАЄВ-ЦИКАНОВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР МАТВІЙОВИЧ

Народився у лютому 1888 в м. Одесі у родині службовця цукрового заводу, єврей. Отримав домашню освіту.

З 04.1902 до 02.1907 — чорнороб миловарного заводу Меджибовського в Одесі. У 1904—1906 — член боївки партії есерів. В 1908 засуджений до 10 років каторги. З 1908 до 12.1916 — в’язень у тюрмах Одеси, Херсона, Москви. З 12.1916 перебував у засланні у Балаганському пов. Іркутської губ. З 03.1917 — робітник та кравець у тюремній майстерні у Херсоні, машиніст військовотехнічного комітету у Херсоні. З 02.1918 знаходився в евакуації у Ростові і Москві. З 05.1918 — організатор партизанських загонів на Херсон­щині. З 02.1919 — зав. відділом політпросвіти Херсонської губ. З 06.1919 — заст. голови Херсонської губчека та нач. СОЧ. З 08.1919 — рядовий та пом. нач. штабу 58­-ї стрілецької дивізії з розвідки. З 11.1919 — співробітник ВЧК у Москві. З 03.1920 — заст. голови Алешковської повітової ЧК. З 1920 — заст. голови Херсонської повітової ЧК. 1920—1921 — заст. голови Волинської губчека. 1921 — заст. голови Єлисаветградської повітової ЧК, заст. голови Феодосійської ЧК. З 11.1921 — нач. СОЧ Миколаївської губчека. З 05.1922 — нач. СОЧ та заст. нач. Катеринославського губвідділу ГПУ. З 02.1923 — нач. СОЧ та заст. нач. Вінницького губвідділу ГПУ. З 08.1923 — нач. СОЧ та заст. нач. Волинського губвідділу ГПУ. З 10.1924 — нач. Економічного відділу повпредства ОГПУ по Північнокавказькому краю (до 25.09.1926). З 25.09.1927 — нач. 2­-го відділення ЕКУ ОГПУ СРСР. З 05.12.1928 — нач. Пермського окрвідділу ГПУ. З 09.1930 — нач. ЕКВ повпредства ОГПУ по Московській обл. З 27.09.1931 — пом. нач. ЕКУ ОГПУ СРСР. З 16.05.1933 — заст. повпреда ОГПУ по Уральській обл. З 25.01 1934 — повпред ОГПУ по Челябінській обл. З 15.07.1934 — нач. УНКВС по Челябінській обл. З 15.07.1936 — нач. УНКВС по Сталінградській обл. З 07.04.1937 — заст. нач. 3­-го відділу ГУДБ НКВС СРСР. З 11.07.1937 — в. о. нач. 3­-го відділу ГУДБ НКВС СРСР. З 26.03.1938 — нач. 8­-го відділу 1­-го управління НКВС СРСР. З 29.06.1938 — заст. наркома важкої промисловості СРСР.

Старший майор державної безпеки (29.11.1935). Комісар державної безпеки 3­-го рангу (03.04.1937). Член ВКП(б) з 01.03.1919.

Заарештований 06.11.1939. Засуджений на смерть 25.02.1939. Розстріляний 25.02.1939.

55.  МИРОНОВ СЕРГІЙ НАУМОВИЧ (КОРОЛЬ МИРОН ЙОСИПОВИЧ)

Народився 1894 у м. Києві у родині ремісника, єврей. Закінчив 3­-річне міське училище, екстерном здав екзамени за чотири класи гімназії. У 1910—1913 навчався у Київському комерційному училищі, по закінченні якого у 1913—1915 давав приватні уроки у м. Казатін Київської губ.

У 1915—1917 служив у армії (доброволець 204­-ї артилерійської бригади, прапор­щик артилерії на австрійському та німецьких фронтах). 1917 — голова батарейного суду, член батарейної та бригадної ради. З 01.1918 — навчався на першому курсі київського комерційного училища. З 12.1918 — рядовий 1­-го артилерійсько­тракторного дивізіону 1­-ї Української радянської армії, командир взводу 1­-ї окремої транспорт­ної дивізії 1­-го Української радянської армії, 1919 захворів на тиф, восени 1919 — член підпільного ревкому єврейської комуністичної партії у Києві. У 1919—1920 — командир взводу, пом. командира батареї 44­-го та 46­-го артдивізіонів запасного артполку 44­-ї дивізії. З 04.1920 — пом. уповн. та уповн. ОВ 12­-ї армії. З 01.1921 — нач. активної частини ОВ Першої кінної армії. З 04.1921 — нач. активної частини ОВ Північнокавказького військового округу. З 1921 — нач. активної частини ОВ та нач. ІНВ повпредства ВЧК по Південносхідній Росії. З 11.1921 — заст. нач. ОВ та заст. голови ЧК Чорного та Азовського морів у Новоросійську. З 04.1922 — заст. голови Горської ЧК, Владикавказ. З 07.1922 — нач. СОЧ та заст. голови Горської ЧК. До 11.1922 — т в. о. голови Горської ЧК. З 12.1922 — нач. Східного відділу (Сх. В) пов­предства ГПУ по Південносхідній Росії. З 02.1924 — нач. (Сх. В) повпредства по Північнокавказькому краю (ПКК). З 05.1925 — у розпорядженні повпредства ОГПУ по Південнокавказькому краю. З 07.05.1925 — нач. Чечено-Грозненського облвідділу ГПУ. З 23.10.1925 — нач. Горського об’єднаного (Владикавказького) окрвідділу ГПУ. З 02.04.1928 — нач. Кубанського окрвідділу ГПУ. З 01.10.1930 — нач. Кубанського оперсектора ГПУ. З 06.1931 — у розпорядженні ОГПУ СРСР. З 17.08.1931 — заст. повпреда ОГПУ по Казахстану. З 13.10.1931 — нач. СОУ та заст. повпреда ОГПУ по Казахстану. 3 15.03.1932 — заст. повпреда ОГПУ по Казахстану. З 28.09.1933 — нач. Дніпропетровського облвідділу ГПУ. З 15.07.1934 — нач. УНКВС по Дніпропетровській обл. 28.11.1936 — відкликаний до НКВС СРСР. З 16.12.1936 — нач. УНКВС по Західносибірському краю, Новосибірськ. 15.08.1937 — відкликаний до НКВС СРСР. З 08.1937 — повпред СРСР у Монголії. З 05.1938 — т. в. о. завідувача 2­-м Східним відділом Наркомінсправ СРСР.

Старший майор державної безпеки (29.11.1935). Комісар державної безпеки 3­-го рангу (14.03.1937). Нагороджений орденом Леніна (02.07.1937), двома орденами Червоного Прапора (12.02.1926, 1930), медаллю «XX років РСЧА» (22.02.1938), Знаком почесного працівника ВЧК­ГПУ. Член ВКП(б) з 05.1925. Депутат Верховної Ради РРФСР.

Заарештований 01.1939. Засуджений на смерть 21.02.1940. Розстріляний 22.02.1940.

56. НІКЕЛЬБЕРГ ГАВРИЛО ЛАЗОРОВИЧ

Народився 1901 у м. Нові Санжари Полтавської губ. у родині шапкаря, єврей. 1914 закінчив міністерську школу у Нових Санжарах.

1914—1915 — кур’єр на складі мануфактури та вати братів Штейн. 1915—1916 — конторник представництва залізопрокатного заводу. 1916—1917 — конторник друкарні Амчиславського. 04.1917 — 03.1918 — агент спілки торгпромслужб. 02.1918 — 03.1918 — агент представництва Московського продкомітету, Полтава. 1918—1919 — секретар та член правління Спілки робітників та службовців. 01.1919 — 09.1919 — працював у Спілці робітників та службовців по лінії КП(б)У. 04.09.1919 — 04.10.1919 — політв’язень у денікінській в’яз­ниці. 11.1920 — 06.1921 — діловод 11­-го держшкірзаводу, Нові Санжари. 06.1921 — 11.1922 — зав. адмінвідділу держваку, Полтава. 11.1922 — 04.1926 — уповн. окреваку на Полтавщині, зав. реєстрового бюро, зав. евакпідвідділом, секретар оргпідвідділу, зав. складом, зав. інформом Полтавського окрвиконкому. До 10.05.1934 — пом. нач. ЕКО Харківського облвідділу ГПУ. З 10.05.1934 — пом. нач. ЕКО Київського облвідділу ГПУ. До 28.06.1937 — нач. 11­-го відділення 3­-го відділу УДБ НКВД УРСР. З 28.06.1937 — нач. ХОЗО та заст. нач. АГУ НКВД УРСР. З 28.04.1938 — нач. АХО Київського облвідділу НКВС та т. в. о. нач. АГУ НКВД УРСР. 01.06.1938 — видано наказ про його арешт, згодом звільнений з­під арешту. Учасник Вітчизняної війни. Воював на Дону у складі ОВ, працював 1945 у Німеччині. Подальша доля невідома.

Лейтенант державної безпеки (09.01.1936). Нагороджений п’ятьма орденами та п’ятьма медалями. Член ВКП(б) з 1928.

57. НОВАКОВСЬКИЙ НІСОН ШЛЬОМОВИЧ

Народився 1894, єврей, закінчив чотири класи гімназії.

У ВЧК з 1922. 1931 — нач. 4­-го відділення ОО ГПУ УСРР та УВО. До 10.07.1934 — нач. 1­-го відділення ОО ГПУ УСРР та УВО. З 10.07.1934 — нач. 1­-го відділення ОО УДБ НКВД УСРР та ОО ГУДБ НКВД УВО. З 29.08.1934 — нач. ОО УДБ НКВД Харківської обл. З 1935 — заст. нач. ОО УДБ УНКВД Харківської обл. та ОО ГУДБ НКВД Харківського ВО. З 05.11.1936 — нач. Коростенського окрвідділу НКВД та нач. ОО ГУДБ НКВД 14­-ї стрілецької дивізії. З 22.07.1937 — т. в. о. нач. відділу резервів НКВД УРСР. З 13.08.1937 — нач. відділу резервів НКВД УРСР. З 03.10.(09.11.)1937 — нач. УМЗ НКВД УРСР.

Капітан державної безпеки (08.01.1936). Нагороджений золотим годинником від ЦВК УРСР (19.12.1937). Член ВКП(б) з 1931.

Заарештований 03.04.1938. Розстріляний.

58. НУТЕЛЬС ХАІМ ШЛЬОМОВИЧ

Народився 1897 у м. Ананьєві Херсонської губ. у родині робітника, єврей.

1909—1912 — учень у приватній друкарні, м. Ананьїв. 1912—1916 — мазчик у друкарні, Одеса. 1916—1918 — рядовий російської армії. 1918—1919 — друкар у друкарні «Одесские новости». 1919 — рядовий 1­-го Ананьївського партизанського загону. 1919—1920 — друкар у друкарні «Одеські новини». 1920—1921 — друкар друкарні політуправління Чорного та Азовського морів. 1921 — пом. уповн. по боротьбі з бандитизмом Одеської губернської ЧК. 1921—1923 — пом. уповн. по боротьбі з бандитизмом Первомайської повітової ЧК; пом. уповн. КРО Одеського губвідділу ГПУ; пом. уповн. прикордонного посту, Скадовськ. 1923—1924 — уповн. прикордонного загону. ГПУ, Очаків. 1924—1925 — навчався та закінчив Вищу прикордонну школу ОГПУ. 1925—1930 — уповн. по боротьбі з шпигунством 19­-го та 20­-го прикордонного загону ГПУ. 1930—1931 — нач. ІНО 24­-го Могилів­Подільського прикордонного загону ГПУ. 1931—1932 — пом. нач. ОО Донецького оперсектора ГПУ. 1932—1933 — пом. нач. ОО Донецького обласного відділу ГПУ. 1933 — 27.08.1934 — нач. Макіївського міськвідділу ГПУ. 27.08.1934 — 1935 — нач. Краматорського міськвідділу НКВД. 1935—1937 — нач. Кам’янець­-Подільського міськ­відділу НКВД та заст. нач. Кам’янець­-Подільського окрвідділу НКВД. 1937—1938 — нач. Орджонікідзевського міськвідділу НКВД. З 23.06.1938 — т. в. о. нач. ОБХСС УРСМ НКВС УРСР. З 01.07.1938 — в. о. нач. ОБХСС УРСМ НКВС УРСР. 10.1938 — відряджений до НКВС СРСР. 1938—1939 — пом. нач. будівництва 203 та Ягринтабу НКВД. 1939 — заст. нач. будівництва 203 та Ягринтабу НКВД. 1939—1940 — нач. 7­-го району будівництва 203 та Ягринтабу НКВД. 1940—1942 — заст. нач. будівництва 203 та Ягринтабу НКВД. 1942 — заст. нач. Богословбуду та ВТТ НКВД. 1942—1946 — заст. нач. комбінату Московвугілля. 1946—1947 — директор санаторію МВС ім. Орджонікідзе. 1947—1949 — пом. директора Всесоюзного НДІ. 1949 — заст. нач. ОЛП № 5 управління будівництва № 560 та ВТТ МВС. Подальша доля невідома.

Старший лейтенант державної безпеки (22.03.1936). Капітан державної безпеки (1942). Підполковник держав­ної безпеки (1943). Нагороджений орденом Червоного Прапора (1944), Знаком почесного працівника ВЧК­ГПУ. Член ВКП(б) з 1926.

59. ОЛЕКСАНДРОВСЬКИЙ МИХАЙЛО КОСТЯНТИНОВИЧ

Народився 01.05.1898 у с. Волошки Рівненського пов. Волинської губ. у родині лісового службовця, єврей, самоучка.

З 1915 працював канцеляристом у Земській спілці на різних роботах. З 1916 — табельник санітарно­технічного загону у Києві. З 03.1917 працював у армійській організації Особливої армії (Рівне та Луцьк) та в епідемічному загоні у м. Торгик Волинської губ. У 1917—1919 вів революційну та підпільну роботу у Києві, Макалевічеському р­ні та в Рівному. У травні­—серпні 1919 працював у Рівненському повітовому ревкомі: повітовий комісар юстиції, нач. надзвичайного суду, голова слідчої комісії. У 1919—1920 служив у окремому продовольчому полку 18­-ї армії (політпрацівник, військовий комісар батальйону, заст. військового комісара та військовий комісар полку. З 05.1920 — уповн. по інформації ОВ 12­-ї армії. З 07.1920 — уповн. по інформації ОВ 7­-ї червонопрапорної дивізії. З 01.12.1920 — нач. інформації ОВ 7­-ї червонопрапорної дивізії. З 01.04.1921 — на роботі у ВУЧК. З 21.05.1921 — пом. нач. підвідділу з обробки матеріалів СОЧ ВУЧК. З 03.09.1921 — т. в. о. нач. підвідділу з обробки матеріалів СОЧ ВУЧК. З 01.01.1922 — звідник та старший обробник матеріалів СОЧ ВУЧК. З 01.03.1922 — т. в. о. секретаря СОЧ ВУЧК. З 18.05.1922 — пом. секретаря СОЧ ВУЧК. З 15.06.1922 — т. в. о. секретаря СОЧ ВУЧК. З 04.07.1922 — технічний секретар СОЧ ВУЧК. З 14.07.1922 — т. в. о. секретаря СОЧ ВУЧК. З 01.09.1922 — нач. ЕКВ СОЧ ГПУ УРСР. 3 21.12.1922 — заст. нач. ЕКВ СОЧ ГПУ УРСР. З 01.03.1923 — нач. 1­го відділу економчастини ГПУ УСРР. До 11.04.1925 — заст. нач. ЕКУ ГПУ УСРР. З 11.04.1925 — у резерві призначення ГПУ УСРР. З 08.07.1925 — нач. Запорізького окрвідділу ГПУ. З 29.08.1930 — у резерві ГПУ УСРР. З 27.09.1931 — нач. 5­го відділення ОВ ОГПУ СРСР. До 22.12.1931 — нач. відділення та пом. нач. ОВ ОГПУ СРСР. 22.12.1932 — відряджений в Україну. До 21.03.1933 — пом. нач. СПВ ГПУ УСРР. З 21.03.1933 — нач. СПВ ГПУ УСРР. З 15.12.1933 — нач. ОВ ГПУ УРСР та ОВ Українського ВО. З 20.07.1934 — нач. ОВ УДБ НКВС УСРР. З 16.12.1936 — нач. УДБ НКВС УСРР. 21.07.1937 — відкликаний до НКВС СРСР. З 1937 — заст. нач. Головного розвідуправління РСЧА.

Старший майор державної безпеки (11.1935), нагороджений орденами Червоного Прапора (1930), Червоної Зірки (14.02.1936), Трудового Червоного Прапора УРСР (20.12.1932), Знаком почесного працівника ВЧК­ГПУ (1923). Член ВКП(б) з 01.05.1917.

Заарештований 08.07.1937. Засуджений на смерть 15.11.1937. Розстріляний.

(Далі буде)