ЯВИВ ХАРАКТЕР УКРАЇНСЬКИЙ…

Відомий вітчизняний науковець, професор, директор Інституту культурологічних та етнополітичних досліджень МАУП; упорядник знакових для національної культури книжкових видань, автор блискучих за глибиною і стилем передмов до них…

Мовлю про Василя Яременка, а в пам’яті виникає його «Слово Золоте» — воістину немов зерно добірне: упорядкована ним і грунтовними поясненнями супроводжена хрестоматія літератури середньовіччя України-Русі.

А ось книга, яка щойно побачила світ у видавництві Міжрегіональної Академії управління персоналом, — про гетьмана Пилипа Орлика, автора першої у світі Конституції. Ошатне, по-мистецьки виконане поліграфічне офо­р­млення книги, а текстове наповнення видання — передмовою, коментарями і примітками, — також його, Василя Яременка. Бачив, як щиро тішилася душа дослідника, нарешті, тримаючи в руках сигнальний примірник цього унікального видання; задум його, до речі, також належить Василю Васильовичу, якого недаремно й давно називають подвижником національної ідеї.

Потроху й слава приходить, люди поволі визнанням обдаровують, хоча це, звичайно, не головне для дослідника такої грунтовної й водночас дина­мічної, всеохоплюючої величини, як Василь Яременко.

А все ж. Він — лауреат Міжнародної премії імені Г. Сковороди.

А віднедавна — також лауреат премії імені й іншого нашого визначного співвітчизника, — І. Нечуй-Левицького. У лауреатському дипломі зазначено, що достойник високої премії Василь Яременко нагороджується за популяризацію української літературної класики та відтворення українського характеру у своїй багатогранній науковій, літературознавчій, публіцистичній діяльності. Кілька десятиліть тому розпочалася вона дослідженням творчості Бориса Грінченка, «чорнороба» на ниві української культури. На нього ж і сам Яременко завжди хотів бути схожий. Але, сказати б, на чорнороба вишуканого, вимогливого до своєї творчості. І це, на мій погляд, вдалося йому сповна.

Премію вручив земляк сьогорічного лауреата, Герой України, голова Українського фонду культури поет Борис Олійник, сказав теплі слова на його адресу, викликавши ланцюгову реакцію вдячності у багатьох із тих, хто прийшов того вечора до Українського фонду культури привітати лауреата.

У відповідь Василь Яременко подякував за високу оцінку його праці, зазначивши, що все життя звик трудитися, або, як він говорить завжди, — перти плуга, розорюючи неокрає поле української літератури.

Дякувати Богу, поле те щедро квітує й рясно родить — тільки цього року у нього вийшло кілька книжок поспіль.

І визнанням обдаровує.

Хай би й довіку так.

Фото Миколи Степанця