Покер у закулісній грі

Два роки тому у видавництві МАУП побачила світ збірка «Протистояння», де розповідалося про участь студентів та викладачів у поваленні кучмівського режиму. Говорячи про перемогу, учасники подій застерігали від ейфорії. Вона, стверджували вони, зворотна, якщо не подолати владно-кримінальний бандитизм, чужинську зверхність, не усунути від владних повноважень тих, для кого Україна не Батьківщина, а зона кланових інтересів.

Однак перемога засліпила Майдан. Його заколисали, приспали. Прикро і соромно — публічна перемога, як з’ясувалося, була для декого лише козирним покером у закулісній грі. Перемогу брутально розтоптали. І тепер українці — всюди! — ошелешено спостерігають братування у владних структурах, заніміло дивляться як нововалуївці знищують українську мову, як глузують з трагедії Голодомору.

Майдан зрадили свої ж, «наші». По-їхньому — «кинули», «розвели». Зрадили за місця біля корита, де їм поступилися, посунулися, за лихварські гроші «Рос­УкрЕнерго», за землі Київщини, Слобожанщини, Таврії, за «Давидові» цяцьки на українську вишиванку. Що нині з руками, чи не забруднили, бува, пане Гетьмане?

Найбільшим досягненням повстання стала «свобода слова», якою українцям фактично і заткнули рота. Панове, щербатою є та свобода, коли висловлене, виболене ігнорують, коли «Васька слушает, да ест»! Примарна вона, коли замість аргументів у публічній дискусії у спину намагаються встромити адміністративний стилет перевірок, переслідувань з ідеологічних мотивів. А саме так діє влада у боротьбі з МАУП. Протистояння триває!

… Є в росіян пісня про Сєньку Разіна (кажуть, був з українських), який проміняв козаків «на бабу». Нас усіх у революційному лохотроні, схоже, теж обміняли — і «на бабу», і «на бабки». Однак російський ватаг, співають, все ж покаявся і викинув еквівалент побратимства за борт, від чого човен козацький лише додав ходи. Чи здатні на це возвеличені Майданом? Запитання, схоже, риторичне. Та відповідати на нього все ж доведеться.