“ТРАНЗИТ” ДЛЯ НЕЛЕГАЛІВ

Серйозну увагу західна преса приділяє подіям у Лівані, зокрема ситуації з масовою міграцією з опаленої війною країни.

На цьому тлі міжнародна організація Human Rights Watch (HRW) критикує Україну за депортацію нелегальних мігрантів без надання їм притулку. "Сподіваючись потрапити в країни Європейського союзу, мігранти намагаються транзитом перетнути територію України. Проте Україні не вдається дотримуватися своїх міжнародних зобов'язань щодо міграції і права мігрантів отримати притулок", - сказано в її доповіді.

Тим часом відповідно до доповіді, мігранти зрідка мають доступ до перекладачів або юристів і не можуть оскаржити їхнє утримання під вартою. Організація звертає увагу на те, що офіційні посадовці часто відмовляють прийняти заявки на отримання притулку, а служба міграції не може впоратися з усіма заявками. Як приклад, наводиться той факт, що за перші чотири місяці минулого року з України було депортовано півтори тисячі мігрантів, до того ж 400 з них (в основному афганці і чеченці) мали дістати доступ до процедури отримання статусу біженця. Незважаючи на ратифікацію Конвенції про статус біженців 1951 року і протокол 1967 року, українське законодавство не може забезпечити відповідний захист людям, яким у разі депортації загрожує переслідування.

HRW рекомендувала уряду України привести законодавство у сфері міграції і надання притулку у відповідність до міжнародних стандартів, а також дати всім особам, які шукають притулку, справедливу можливість заявити про це  та гарантію неповернення на батьківщину. Також уряду рекомендувалося розробити і впровадити чіткі нормативи щодо умов утримання в імміграційних ізоляторах, забезпечити затриманим мігрантам право оскарження рішення про утримання під вартою.

Не можна сказати, що Україна ігнорує думку міжнародних правозахисників, однак основи державної міграційної політики і закону про державну міграційну службу все ще лише в намірах. Аби змінити ситуацію, потрібно, аби запрацював, забувши про коаліційну гарячку, наш парламент. Верховна Рада ухвалюватиме основи державної міграційної політики відповідно до рекомендацій міжнародних організацій. Відповідальними за це призначено Міністерство внутрішніх справ, Міністерство юстиції, Державний комітет міграції й Адміністрацію державної прикордонної служби.

Наприкінці лютого 2006 року стало відомо, що Кабмін встановив «квоту на громадянство» на нинішній рік (згідно зі ст. 5 Закону України «Про імміграцію»). Відповідно до документа, цього року офіційними українцями можуть стати 676 діячів науки і культури, 22 інвестори, які  здійснили інвестиції в економіку України на суму не менше 100 тисяч доларів, 3 257 осіб, які є братами або сестрами, дідусями або бабусями, внуками або внучками громадянина України, 288 осіб, які раніше були громадянами України, 3 731 осіб, які є батьками, чоловіками (дружинами) іммігранта і його неповнолітніх дітей, 1 540 громадян, які безперервно прожили на території України протягом трьох років з дня надання їм статусу біженця або політичного притулку.

Приблизно в цей же самий час стало відомо, що чисельність мігрантів з інших країн, які проживають на території України, 2005 року сягнула 6,8 млн людей. Про це говориться в новій доповіді Генерального секретаря ООН Кофі Аннана, представленому на розгляд учасників 39-й сесії Комісії з народонаселення і розвитку. Як повідомляє Центр новин ООН, тут на першій позиції США - 38,4 млн мігрантів або 20,2%. Друге місце займає Росія - 12,1 млн. Третє місце  в Німеччини - 10,1 млн ( 5,3%).

Зараз в Україні живуть близько 2 300 осіб, які вже отримали офіційний статус біженця. Усього за всю історію країни його отримали приблизно 5 000 людей. Велика частина з них згодом переселилася за кордон. Як повідомив глава Державного комітету міграції Сергій Рудик, торік статус біженця в Україні отримали... п'ять чоловік: двоє громадян Грузії, один - Вірменії, двоє - Бєларусі.

За твердженням експертів, цілеспрямовано в Україну зрідка біжать. "Інородці" у нашій країні - поняття транзитне. Тому й осідають вони тут на два місяці, щоб підготуватися до переходу через кордон, створити для цього групу, заробити гроші, переважно методом "купи-продай". Мігрантам Україна цікава, насамперед тим, що продукти споживання тут недорогі, а також порівняно легко знайти роботу в тіньовому секторі економіки. Деякі залишаються в Україні, щоб зайнятися нелегальним бізнесом, а саме - організацією проїзду співвітчизників на Захід. От саме цій категорії "неукраїнців" найчастіше й необхідний який-небудь офіційний статус.

За інформацією, офіційна процедура надання статусу біженця в Україні триває три місяці. Однак насправді вона може тривати близько року. За даними HRW, тільки за чотири перших місяці 2005 року з країни було депортовано близько півтори тисячі іноземців. Українська влада також часто відмовляється приймати заяви з проханням надати статус біженця. Як розповів представник ініціативи «Без кордонів» Максим Буткевич, Україна задовольняє навіть менше прохань про надання статусу біженців, ніж країни ЄС. «У європейських країнах цей показник коливається в межах 1 - 5%. В Україні ж статус біженця отримують 0,4 - 1%», - сказав він. Громадянам колишніх радянських республік отримати статус біженця в Україні практично неможливо. Це саме підтверджують і київські чеченці, яким вдалося отримати цей статус. З 2001 року для вихідців з Чечні стало практично неможливо легально потрапити в Україну. Незважаючи на те, що їм, як громадянам Росії, не потрібна віза для в'їзду в країну, їх не пропускають прикордонники. Якщо в паспорті написано, що його видано в Чечні, людину радше не впустять в Україну.

За інформацією Держкомнацміграції, нині в Україні мешкає до 600 000 нелегальних мігрантів. Експерт у справах міграції стверджує, що на кожному неврахованому мігранті держава щорічно втрачає $600 - 800. А тепер варто помножити цю суму на кількість нелегалів у країні, подумати над цифрою збитку, щоб зрозуміти: новому уряду час здійснити амністію для нелегалів, чим постійно займаються західні країни. А щоб зменшити потік незваних гостей, необхідно, знову ж таки, слідом за Європою, посилити і без того суворі імміграційні норми. До речі, перший крок сприятиме поліпшенню демографічної ситуації в країні, адже того ж таки пакистанця легко буде асимілювати протягом 5 - 8 років.

Чемпіоном «по статусах» є, хто б ви думали, Афганістан – 1 183 осіб. Позначається антиталібська кампанія. З великим відривом від лідера - 208 і 188 осіб відповідно - Вірменія й Азербайджан (Карабаський конфлікт). На четвертому місці - чеченці, а на п’ятому - громадяни Грузії (Абхазька проблема).

У держави ще навіть немає загальної лінії поведінки. Тільки навесні цього року глава профільного комітету представив на розсуд громадськості «Концепцію державної міграційної політики України». Однак Україна вже знайшла собі спонсора для боротьби з нелегальною міграцією. Євросоюз у листопаді 2005 року пообіцяв виділити 3 млн 800 тис. євро на створення таборів для нелегалів. Перші два пункти планують відкрити на базі колишніх військових містечок до кінця 2006 року в Чернігівській і Волинській областях. Очікується, що тут знайдуть притулок близько 2 тис. мігрантів. Зараз же мігрантів розміщують разом з бомжами. І це є порушенням міжнародного законодавства.

Усе свідчить про те, що в сфері боротьби з нелегальною міграцією через рік-два Україна приєднається до ЄС. Цьому сприятимуть двосторонні договори про реадмісії (повернення нелегальних іммігрантів), заплановане зближення з ЄС і облаштованість кордонів з РФ - головним джерелом нелегалів в Україні.