ПАМ’ЯТІ ВЕЛИКОГО ВЧИТЕЛЯ

До 85-ти річчя від дня народження видатного трубача, професора Київської державної консерваторії ім. П.І.Чайковського, заслуженого артиста України Миколи Бердиєва

І чому ми такі стримані, коли йдеться про великого митця, чому такі скупі на похвалу, натомість готові до осуду і заперечення всього, що не вкладається в нашу уяву про прекрасне? У цій статті я хочу віддати шану пам’яті видатного і яскравого представника української музичної культури, композитора, викла-дача, блискучого трубача — Миколи Бердиєва.

Разом зі своїм видатним вчителем, професором В.Яблонським він виховав покоління трубачів, які продовжили і збагатили традиції київської школи гри на трубі. Багаторічна концертно-оркестрова діяльність, плідна педагогічна праця професором Київської державної консерваторії ім. П.І.Чай-ковського, композитором, солістом симфонічного оркестру Київського театру опери та балету висунула Миколу Володимировича в ряд найвідоміших і авторитетніших музикантів не тільки України і Росії, а й усього світу.

Уперше в житті я почув гру М.Бердиєва 1969 року. У Київському театрі опери та балету ім. Т.Г.Шевченка йшла вистава балету П.І.Чайковсько-го «Лебедине озеро». Я був зачарований звучанням оркестру і вражений грою окремих виконавців. Особливо мені сподобалося оксамитове соло труби. Потім я дізнався, що партію труби виконував заслужений артист України М.Бердиєв. Гра цього майстра мені запам’яталася на все життя. Упродовж всього мого шляху музиканта я дякую долі, що зве-ла мене з цим талановитим виконавцем і вчителем

Микола Бердиєв народився 19 грудня 1922 року в Ашхабаді. Початкову музичну освіту він здобув уже вихованцем військового оркестру. Своє професійне навчання почав у Москві. З 1938 до 1940 року він навчався в тамтешньому музичному училищі. Першим справжнім професійним вчителем М.Бердиєва був відомий трубач і педагог, соліст оркестру Великого театру Іван Василевський. Він більше 30-ти років виконував перші партії труби в оркестрі театру. Його труба звучала яскраво й могутньо, а великої сили голос (що в той час було характерно для трубачів) органічно вливався в звучання всього оркестру. Василевський був неабияким віртуозом. Він легко і граційно виконував найскладніші оркестрові партії в операх. Чудовий педагог, який вирізнявся простотою й вимогливістю. З його класу вийшло багато прекрасних солістів та оркестрових музикантів. Серед них М.Бердиєв, Т.Докшицер, О.Усач, В.Юдін та багато інших музикантів.

Після закінчення війни М.Бердиєв продовжив навчання в Київській консерваторії в класі видатного трубача, засновника київської школи гри на трубі В.Яблонського — людини дивовижної духовної культури, надзвичайно доброї, спокійної. Він користувалося великим авторитетом і повагою.

1948 року Микола Володимирович починає працювати викладачем з класу труби в Київському музичному училищі ім. Р.М.Глієра, аз 1949-го стає асистентом професора В.Яблонського в Київській консерваторії ім. П.І.Чайковського. Працюючи солістом симфонічного оркестру Київського театру опери та балету (1944— 1972) та викладачем в учи-лищі та консерваторії, М.Бердиєв  багато  часу приділяє сольному виконавству. На початку 50-х у творчій біографії Миколи Володимировича відбуваються кілька важливих подій, які свідчать про зростання виконавської майстерності талановитого музиканта, його інтенсивний художній розвиток. Він з честю представляє українську виконавську школу гри на трубі не тільки в Україні, а й за кордоном.

На Всесвітньому фестивалі молоді та студентів у Берліні (1951) М.Бердиєв стає Лауреатом II премії. З цього часу його ім’я відоме у всьому світі. Він серйозний конкурент видатному російському майстру гри на трубі Т.Докшицеру. Записи М.Бердиєва та Т.Докшицера часто транслювалися на радіо по всій території Радянському Союзу. У фондах українського радіо зберігаються записи у виконанні Бердиєва творів Аренського, Пескіна, Дрем-люги та інших композиторів. Виконавська майстерність талановитого музиканта викликала схвальні відгуки видатних музикантів та композиторів того часу. Ось що писав про виконавську майстерність Бердиєва народний артист СРСР Г.І.Майборода: «Слухаєш його гру і здається, що не існує ні технічних труднощів, ні меж музичної виразності. Надзвичайно багатий, красивий тембр звуку, що він його видобуває з труби, змушує згадувати таких прекрасних майстрів, як Полянський, Юр’єв та інших».

Життя та праця М.Бердиєва в Україні тісно пов’язані з українською музикою та творчістю відомих українських композиторів. Завдяки йому путівку в життя отримали багато творів українських композиторів, а саме — Дремлюга, Гомоляка, Колодуб та інші. Завдяки такому тісному зв’язку з українською композиторською школою Бердиєв став не тільки постійним виконавцем нових творів, а й творцем власних творів для труби. Композиторську майстерність Микола Володимирович здобув у класі Георгія Майбороди.

На створення своїх музичних творів Бердиєва завжди надихала українська пісенність, її прониклива задушевність. У його ліричних творах — «Елегія», «Романс», у численних концертах для труби яскраво виражена українська народна музична орнаментика. Серед найвідоміших творів великої форми — 1-й, 2-й та 3-й концерти для труби. Твори, надзвичайно технічно складні, які повною мірою репрезентують звукові, динамічні та технічні можливості сучасної труби. Вступ завжди мав фанфарно-урочистий характер. Впевнено ввійшли в концертний репертуар сучасних виконавців такі його твори на трубі, як «Романс», «Елегія», «Поема та Скерцо», романси для голосу, дитячі мініатюри, збірки ансамблів. Відомі також слу-хачам та виконавцям переклади для труби М.Бердиєва творів Генделя, Бетховена, Моцарта, Косенка, Ревуцького. Велике значення в методиці викладання гри на трубі не тільки в Україні, а й за кордоном мають його збірки етюдів.

Твори Бердиєва суттє-во збагатили концертний репертуар трубачів не тільки України, а й інших країн. Нині їх включено до програм багатьох конкурсів виконавців на мідних духових інструментах.

Паралельно з виконавською та композиторською діяльністю Микола Володимирович інтенсивно і дуже плідно провадить педагогічну роботу. Більш як 40 років налічує його педагогічний стаж.

У своїй педагогічній діяльності Микола Володимирович багато уваги приділяв техніці виконання, особливо культурі зву-чання. У класі завжди панувала атмосфера доброзичливості, уваги, чутливості, сердечності і великої професійної вимогливості. Коли в учня з’являлися якісь професійні проблеми, Микола Володимирович ніколи не відмовляв у допомозі. Ось приклад доброго чутливого ставлення Бердиєва до проблем своїх учнів.

Навчаючись у музичному училищі, де навантаження на губний апарат дуже зросло, у мене з’явилися проблеми через неправильний прикус передніх зубів. Скільки ж моєму вчителю М.Бердиєву треба було мати терпіння, сил та віри в свого учня, щоб разом зі мною подолати ці труднощі. Щоб допомогти мені вирішити цю проблему, Микола Володимирович вдавався до багатьох експериментів. Міняв мундштуки, застосовував спеціальні пристрої для зменшення тиску на губи, багато часу було проведено в кабінетах зубних лікарів. Усе це дало дуже добрі результати. Завдяки далекоглядності, досвідченості та ентузіазму Бердиєва мої проблеми з виконавським апаратом було вирішено і моє професійне зростання пішло дуже швидкими темпами.

М.Бердиєв перебував у стані постійних пошуків. Він завжди одним з найперших серед духовиків розпочинав працю над на той час найсучаснішими школами гри на трубі — Шльозберга, Маджіо, Стемпа. Вивчав цей матеріал, випробовував його на собі, відбирав найцікавіше для себе та своїх учнів. А його вислів: «Я заряджаю вас знаннями, як гармату. Подивимося, хто з вас вистрілить...» його учні пам’ятають і досі. І справді, багато хто з них з часом «вистрілив».

За багаторічну плідну творчу діяльність Миколі Бердиєву 1969 року присвоєно звання заслуженого артиста України. Він першим з українських трубачів став членом Міжнародної гільдії трубачів.

Микола Володимирович Бердиєв пішов від нас у розквіті творчих сил 15 серпня 1989 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві.

Перший вчитель Миколи Іван Василевський казав: «Якщо викладачу за все життя вдається виховати хоча б одного справжнього музиканта-артиста, то це щасливий вчитель». М.Бердиєв же виховав цілу плеяду справжніх музикантів, які зберігають пам’ять про свого вчителя.

О.ЧУПРИНА
соліст симфонічного оркестру
Національної опери України,
доцент кафедри духових
та ударних інструментів НМАУ ім.
П.І.Чайковського, заслужений артист України