НАМАГАННЯ ПОВЕРНУТИ «СОВКОВІ» ТРАДИЦІЇ В ОСВІТУ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

(нотатки з колегії міноствіти)

24 лютого цього року відставний міністр освіти С.Ніколаєнко провів розширене засідання своєї колегії (сподіваємося - останнє), на якому виступив з доповіддю в дусі милого «совкового» минулого, коли він віддано працював першим секретарем райкому злочинної КПУ. Саме цей тоталітарний режим, що його і досі уособлюють такі, як Ніколаєнко, недавно засудив спеціальною резолюцією Європарламент. Тобто відвертий прислужник і активний функціонер бандитсько-політичної системи не тільки не відповів перед українським судом за скоєні його компартією злочини, а ще й вмостився в міністерське крісло, й надалі руйнуючи роботу.

Доповідь Ніколаєнка — це доповідь дрібного периферійного партфункціонера, яким він все життя був, але, завдяки нинішньому протиприродному червоно-помаранчевому союзу, свій запал намагається поширити на всю освітянську галузь. Це так очевидно, що, крім здорового сміху, нічого не викликає. Справді, смішно спостерігати в ролі міністра незалежної демократичної України вчорашнього компартійного служаку, який пропагував безбожництво та інтернаціональний колоніалізм, виправдовуючи перед співвітчизниками своїх хижих господарів.

Суть тактики комуно-соціаліста Ніколаєнка полягає в підготовці грунту для знищення недержавної системи освіти, яка йому, очевидно, ненависна з «класових» причин. Такі, як він, завжди були налаштовані тільки на руйнування, що й підтвердив своєю історією зловісний більшовизм. Не можна допускати носіїв більшовицько-руйнівної ідеології до міністерських посад  - хай вони руйнують у власній оселі!

Звісно, більшовицька сутність діяльності Ніколаєнка може подобатися тільки таким, як він сам, «більшовикам», які й досі сумують за «совковим» минулим. Тому й не дивно, що «класову» ненависть Ніколаєнка до нових освітянських структур підтримали передусім дві особи - В.Скопенко та І.Тимошенко.  Перший - ректор Київського національного університету,  який обіймає цю посаду ще з радянських часів (тоді вона була номенклатурою ЦК КПУ), а потім підлаштовувався то під Кравчука, то під Кучму, то під нинішню сіоно-соціалістичну владу. Це саме той Скопенко, якого ганьбили студенти з Майдану за його непатріотизм і вимагали його негайної відставки. Це під його керівництвом Київський університет - гордість національної освіти – дедалі частіше займає перші місця серед найкорумпованіших  державних ВНЗ.

Другий прибічник Ніколаєнка — такий собі І.Тимошенко, фахівець з історії КПРС та викладач кафедри «наукового» атеїзму, який згодом став одним з організаторів християнської (!) партії та Українсько-фінського (!) інституту. Цей «науковий» атеїст та комуністичний історик відомий тільки своїм послідовним угодництвом перед будь-якою владою загалом та керівництвом міносвіти зокрема. А також гучним скандалом, який потрапив на шпальти газет: правоохоронці знайшли в службовому приміщенні дружини Тимошенка, яка «за сумісництвом» є першим проректором та співвласником Європейського університету — колишнього Українсько-фінського інституту) ртуть (!), якою, очевидно, її намагалися отруїти. Тоді в газеті «Факти» було висловлено припущення, що у такий спосіб співвласники з’ясовували свої стосунки.

Отакі прибічники у відставного міністра Ніколаєнка. Одне слово, який піп -  такий його прихід!

Вл.  інф.