АНТИСЕМІТИЗМ: СВІТОГЛЯД? ІДЕОЛОГІЯ? ЗАБОБОН? ЖУПЕЛ?

Це визначення було небезпечним за совітсько­го часу, а зараз його, ніби­то вже й не таке смертельне, витягнули з ідеологіч­них звалищ і кинули в обіг. Хочу збагнути — що ж воно таке?

Виходячи з самого сло­ва (а я слова поважаю і намагаюся зрозуміти їхнє справжнє значення), слід розуміти, що це запере­чення, ненависть до семітів. Семіти ж — раса, яка об’єднує досить вели­ку групу народів. Хто ж ці антисеміти? Певно, хо­робрі люди, які кидають виклик цілій расі! Усі ми знаємо, що той чи інший чоловік може не любити якийсь народ чи навіть расу, якось Пушкін ненавидів французів, Достоєвський — поляків, Адольф Шікльгрубер (Гітлер) — поляків, чехів, французів. Проте якось не говорять про слов’янофобів, французоненависників, антив’єтнамців і негрофобів — щоправда, останніх називають «расистами». А осьантисемітизм — термін, який перебуває в активному обігу в політиці. Треба розібратися: кого і за яких обставин названо цим словом. А головне — хто називає.

Знаю напевно: героїв середньовічних балад і мітів, усіх тих сідів, роландів, які сотнями нищили сарацинів (тобто арабів, найчисленніших із семітських племен), за ці дії ніхто не називав антисемітами. То що — кількість не та чи об’єкт не той?! Антисемі­том вас назвуть тоді, коли, впіймавши кишенькового злодія з його рукою у вашій кишені, ви крикне­те: «Ти що, поганий жиде, робиш?! Міліція!!!» Міліція таки прийде і затримає вас. Із звинуваченням в антисемітизмі. Тобто се­мітами зараз треба вважа­ти тільки жидів. Отже, невеличка частина семітів присвоїла собі право бути ЄДИНИМИ семітами. Щось знайоме, щось це мені нагадує. Так ідеоло­ги певного спрямування з одного народу закріпили за ним ЄДИНИМ право бути арійцями. Далі вони скомпрометували і народ, і назву раси, а також рішуче відійшли від основопо­ложних засад свого ж вож-дя, викладених у книжці «Моя боротьба». Словом, робили не те, що він ра­див (сам же й робив). На-слідки — відомі. Тобто певний симптом є. Перше — присвоїти собі одному право представляти РАСУ, потім розширювати для своєї раси(?) життєвий простір, уславлюючись страхітливими злочинами проти людяності. Далі — Нюрнберзький процес (у кращому разі).

Однак, і це правда, ан­тисемітами називають не тих, хто тисячами і десят-ками тисяч вбиває і переслідує арабів— ні, а тих, хто сміє помітити шахрайські оборудки представників одного народу, відомого своєю схильністю до неповаги законів, хоча свої за­кони вони поважають. А ось гойські закони — для гоїв. Заперечувати можна все, навіть таблицю мно­ження, але який з того хосен? Заперечувати існу­вання народу — марна справа. Це реальність. Він існує. Можна вороже до нього бути налаштованим. Однак — до всіх!? До дітей у колисці? У цьому разі — до Ейнштейна, Нільса Бора чи Бориса Пастернака? І якого народу? Усі знають: сучасні жиди — це не патріархальні племена Мои­сея, навіть не їхні нащадки в генетичному сенсі. Насправді це юдизовані племена тюрків, слов’ян, германців та інших народів, поміж якими вони жили. Вони себе називають євреями, але ті, які живуть в Україні, до синайських старозаповітних гебреїв мають хіба що ідеологіч­ний стосунок — за вірою, насправді ж вони — на­щадки хозар і асимільованих народів. Цілком можливо, що жидів треба трактувати як членів особли­вої релігійної громади, але дуже особливої. Знову не виходить. Я не можу бути «антисемітом» до такого жида, як Едуард Ходос, хоча він член саме релі­гійної громади, тобто «жид в законі». Однак порядна людина.

Тож доводиться визна­ти, що корені антисемітиз­му не в расовому (кровно­му) походженні і не в релігійній належності. Ні, це не те, Cos innego. Я знаю, що багатьох людей, а надто тих, хто ознайо­мився з витягами з релі­гійної літератури жидів, обурює саме це їхнє по­трактування Біблії. Справжні антисеміти запе­речують і обурюються не жидівством як народом, а саме екстремістськими течіями їхньої ідеології, які хоча й випливають з юдаї­зму як релігії і називають­ся сектами, але на практиці є політичними течіями. Маю на увазі Хабад і на­прями юдофашизму, які до нього примика­ють. Останній термін я вважаю дещо невдалим, він можливий тільки в зна­ченні фашизму. Найдоречніше було б щось на кшталт «юдообраність», «жидорасизм» тощо.

Антисемітизм — слово суперечливе: найбільши­ми антисемітами вважають арабів, які самі є семітами. Воно не несе в собі жодної позитивної інформації і є лайкою, яку використо­вують жиди, щоб затаврувати ненависного гоя, який прозрів і побачив, що ко­роль голий. Однак це не проста лайка — вона по­дібна до зірки Давида, яку нацистські окупанти вима­гали нашивати жидам. Цей жупел є знаком для всіх жидів і жидовствуючих — ворог, який підлягає зни­щенню. Усі сили об’єдна­ної жидівської армії проти нього.

Власне, це замітка про вашу газету. З публікацій «Персоналу Плюс», зокре­ма статей Щокіна, знаю: будуть напади, можливо, й фізичні, буде пересліду­вання — нинішні виступи Рабиновича є підтвер­дженням того. Кожен не­залежний від жидів про­яв вільної думки тради­ційно наражається на ша­лений спротив організова­ного жидівства. Ці питан­ня досить грунтовно дос­ліджено в працях Георгія Клімова, якого дуже ша­ную. Читав і українські розвідки на цю тему, але не чекав, що ось так, відкрито, чесно, виступить у пресі людина й назве все своїми іменами. Захоплений вашою мужністю і чесністю, шановний пане Щокін! І тому я з вами.

ВолодимирПАЛАМАРЧУК
Ірпінь Київської області