ЗВЕРНЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТВ’ЯЗНІВ ТАБОРУ ТХ 385/19 ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ТА НАРОДІВ СВІТУ

Ми, політв’язні-українці, сьогодні пере­буваємо далеко від своєї Батьківщини, відбуваючи покарання за так звану «антисо­ветскую деятель­ность». Вся ця «дея­тельность» складалась з читання книг з історії України, передрукування деяких праць з національного питан­ня. Крім того, всі ми вели розмови на на­ціональну тему, що ви­явилось неабияким злочином. За це ми були заарештовані і кинуті за грати, де по­трібна мобілізація всіх сил, щоб вижити. Ми з різних кінців Украї­ни, різного віку, різних професій. Ми всі пройшли через ка­ральний державний інститут, взнали його чисельність, наміри, можливості, моральні норми, методи і фор­ми роботи. Все це ми відчули на собі. І сьо­годні у нас немає певності ні за своє здоров’я, ні за своє життя. Ми не знаємо, що буде з нами завт-ра, але сьогодні, коли ми є, ми хочемо зая­вити своєму народові і всьому світові:

1. З жахом уяв­ляємо, коли на шостій частині суші нашої планети зникнуть сьо­годнішні народи, і з них вдасться створити так званий "советский народ". Ми не хоче­мо,   щоб  наш  народ зникав, в щось перетворювався чи зливався в силу так званої «исторической неизбежности». Ми хочемо, щоб україн­ський народ був зав­жди.

2. Завжди і по­всюдно дітей вчать любити свою землю і свій народ, вчать рідної мови, історії, звичаїв і традицій. Ми не хочемо, щоб наші діти росли байдужи­ми до своєї мови, своєї культури, не хо­чемо, щоб їм насильно прищеплювали чужу мову і чужу культуру.

3. Ріст злочин­ності, духовне зубо­жіння — це результат витіснення наших зви­чаїв і традицій, наших моральних норм. Вважаємо недопустимим і пагубним усунення із життя народу націо­нальних звичаїв і традицій та заміну їх на штучно створені або чужі.

4. Віра — одна з характерних рис на­шого народу, його психології. Впродовж віків наша церква сто­яла на сторожі висо­кої моралі і націо­нальної свободи. Для багатьох чесних і мужніх українців віра і боротьба за долю України — неподільні. Ми проти руйнування наших релігійних інститутів, проти руй­нування храмів  — цих духовних приста­новищ нашого народу.

5. З кожним ро­ком невпинно збіль­шується кількість танків і гармат, що встановлюється на майданах наших міст і сіл. У нашого народу здавна існує звичай вшановувати пам’ять загиблих у храмах. Ми не хочемо, щоб наших дітей водили покло­нятися танкам, щоб їм нав’язували культ зброї.

6. Вважаємо свій народ одним із високоцивілізованих на­родів планети і здатним навести лад на всій землі та самому визначити своє місце у світовому історично­му процесі. Ми не хо­чемо, щоб нам нав’я­зували сумнівні історичні завдання, еко­номічні моделі, особ­ливі вірування. Не хо­чемо жити в нестатках і постійному напру­женні через постійні «загострення класової боротьби» та «проис­ки империализма», ми не хочемо вірити, що нас оточують вороги. Нарешті ми не хоче­мо нести всім народам світу комунізм.

7. Наш народ в особі талановитих своїх представників вніс вагомий вклад в скарбницю світової культури. Але більшість з того, що він створив, не стало надбанням ні власним, ні решти людства, бо на протязі більше трьох століть періодично го­рять наші бібліотеки, зникають без відома і безвісти наші люди. Наш народ не мав можливості спрямувати свої зусилля на власні справи. Бо змушений був впродовж століть «беречь грани­цы», «расширять заво­евания, «беречь заво­евание». І все це було настільки «единствен­но верно» й «научно обосновано» та «исто­рически неизбежно», що досить було укра-їнцеві на крок відступитись, як він ставав «вором», «разбойни­ком», «изменником», «государственным преступником», «бур­жуазным националис-том» і опинявся в Си­біру.

8. Однією з най­вищих вартостей вважаємо мирну планету з добросусідськими відносинами між на­родами. Кожний на­род має право на самостійність. Кожний може поселятися там, де забажає. Для до­сягнення цих вартос­тей нам необхідна власна незалежна держава Україна. Ми хочемо, щоб зберігся наш народ — результат багатовікової еволюції суспільства. Ми хочемо зберегти са­мобутню культуру нашого народу. Зберігши її, ми збережемо віками встановлену гармонію у відносинах між людьми, між людиною та приро­дою на цій частині планети. Це той грунт, на якому наш народ створить нові вартості і внесе політичний внесок в загальну світову культуру.

9. Хочемо жити в мирі зі всіма народа­ми планети, в тому числі і з росіянами, якщо вони відмов­ляться від практики поневолення інших народів. Це буде світ вільних народів, де не буде місця підозрам та ворожнечі (що вла­стива тваринному світу). Ми усвідом­люємо, що такий світ потрібно створити. Сьогодні ми не може­мо брати участі у його створенні. Ми не че­каємо, що хтось прий­де і допоможе нам, однак ми не хочемо, щоб уряди суверен­них держав своїми актами, договорами, місіями, союзами сприяли, щоб наше сьогоднішнє станови­ще залишалось не­змінним. Хочемо, щоб вони щонайменше не сприяли цій системі.

Кузьма ДАСОВ,
Григорій МАКОВІЙЧУК,
Ігор КРАВЕЦЬ,
К.МАТВІЮК,
Василь ОВСІЄНКО
та інші