В яких ситуаціях поступатися і здаватися не можна

На цю тему розмірковує керуючий справами УПЦ митрополит Антоній (Паканич).

Є ситуації, коли компроміс можливий і навіть необхідний. Можна виграти в головному, поступившись у другорядному, незначному.

Але є ситуації, коли поступка категорично недопустима. Це стосується тих речей, які становлять серцевину, сенс життя. Такий компроміс стане грубим порушенням духовних законів і спричинить за собою непоправні наслідки.

Якщо людина здала в принципові  для себе речі, то її  будуть обов'язково тиснути і далі, щоб вона здавала позицію за позицією.

Згадаймо, як дісталася перемога на війні. Наступ і оборона в найскладніших умовах, незважаючи на переважаючі сили противника. Солдати щосили намагалися протистояти ударам, самовіддано відбивали наступ. Здавали позиції у виняткових випадках, коли всі можливості були використані і воювати було вже практично нікому: всі були вбиті або поранені. Траплялися, безумовно, і ситуації, коли хтось не витримував, зраджував, але таких була меншість, інакше не було б перемоги.

Щоб захищати свої принципи потрібно бути готовим до тривалої боротьби. Можливо, все життя. Чесна і гідна боротьба - це боротьба до кінця. І не важливо тоді, переміг чи програв. У разі програшу, це буде лише зовнішній програш, формальний, а не внутрішній, який визначає. Всередині, для себе, ми залишимося переможцем, тим, хто не зламався, хто не зрадив себе, близьких, справу, хто зробив все можливе для перемоги.