Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Як у США з'явився восьмигодинний робочий день і чому переробки оплачуються за вищою ставкою?

У теорії дуже красиво звучить: свобода і рівні права, але на практиці це не завжди реалізовано. У людей можуть бути різні інтереси, які часто суперечать один одному. І часто свобода і права одного суперечать свободі і правам іншого. Приміром, свобода їздити по тротуару обмежує свободу пересування пішоходів. І часто в таких випадках арбітром виступала держава, з простої причини, що тільки у нього є монополія на застосування сили.

Однією з таких проблем була тривалість робочого дня. Жахливі умови роботи, низька оплата, робота по 12 - 15 годин в день і 6, а то і всі 7 днів на тиждень приводили до постійних хвилювань і страйків робітників. Хочу сказати, що становище робітників на той час було нічим не краще рабів. Так, вони були вільні, але вони сильно залежали від роботодавців і не маючи можливості знайти щось краще, вони погоджувалися на кабальні умови праці.

Щоб вирішити проблему, в штаті Юта в 1895 році був прийнятий закон, що обмежував робочий день шахтарів десятьма годинами в день і 60 годинами на тиждень. Якщо роботодавець порушував цей закон, то його штрафували.

Основною причиною прийняття такого закону було «нерівність переговорної позиції», де одна сторона має більш сильну позицію і нав'язує більш слабкій стороні свої умови. А працівник не маючи засобів до існування, змушений був приймати часто невигідні для себе зобов'язання з боку роботодавця.

Роботодавці цей закон не сприйняли та не розуміли. Чому хтось повинен замість них вирішувати скільки працівник повинен на нього працювати? Вони побачили тут обмеження своїх прав. У 1905 року власник пекарні Джозеф Лохнер будучи двічі оштрафованим за порушення цього закону, вирішив подати в суд на штат Нью-Йорк. Він вважав, що якщо працівник готовий працювати довше, ніж належить за законом, то чому штат йому повинен це забороняти? Суд прийняв рішення на користь Лохнера і скасував дію закону. Даний прецедент по суті поклав початок епосі Лохнера, коли Верховний суд скасував цілий ряд законів регулюючих взаємовідносини бізнесу і робітника.

Цей період тривав аж до 1937 року, коли одна покоївка Елсі Перріш подала в суд на готель в якому вона працювала за те, що її розмір оплати відрізнявся від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої штатом Вашингтон. Після того, як суд прийняв рішення на її користь, в країні стався зсув у трудовому законодавстві. Вже в 1938 році був прийнятий закон про справедливі трудові контракти, де було прописано право людини на мінімальну заробітну плату, встановлену законом, робочий день обмежувався 8 годин і 40 годинами на тиждень, а кожне надурочний час на роботі оплачувалося за більш високою ставкою. Цей закон діє по сьогоднішній день. Загалом, парадокс цивілізації полягає в тому, що цю цивілізованість прищеплювали законами.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com