Природа гусячої шкіри: чому з'являються мурашки

Гусяча шкіра (або мурашки) - реакція нашого тіла на різного роду переживання. І не так важливо, буде це потрясіння від чарівної музики, найщасливіший момент у вашому житті або страх, який ви відчуваєте, коли помічаєте дивну тінь в коридорі, в той час як вдома нікого більше немає. Кожен з перерахованих моментів, і багато інших заодно, може спровокувати подібну відповідь. Але що взагалі таке мурашки? І чому вони виникають? Спробуємо розібратися.

Механізм, який створює шишечки на шкірі, досить простий. У корені кожного волоска (те, що ми називаємо волосяним фолікулом) є крихітні м'язи erector pili. Коли ці м'язи напружуються або скорочуються, вони змушують волосся підніматися.

Дивно, але вчені не зовсім впевнені, чому у нас з'являються мурашки. Але вони припускають, що все це, ймовірно, варто вважати механізмом виживання, який ми отримали в спадок від предків, які мали- згадаємо шкільні підручники - куди більш довге і густе волосся на тілі. Створюючи повітряний шар між шкірою і навколишнім середовищем, мурашки могли виступати (і, швидше за все, виступали) як засіб захисту від факторів навколишнього середовища.

Але чому тоді мурашки виникають не тільки від страху, а й від насолоди?

Доктор Мітчелл Колвер (Mitchell Colver) з Університету штату Юта (Utah State University), активно вивчає питання мурашок як «хвиль задоволення», а не холоду або страху, говорить про те, що з цим відчуттям, незважаючи на гадану поширеність, знайомі далеко не всі. Дослідження показали, що мурашки від задоволення здатні отримувати тільки 2/3 людства, що, звичайно, багато, але все-таки, погодьтеся, не вичерпно.

За словами Колвер, остання робоча теорія полягає в тому, що мурашки - частина нашої реакції на ситуацію «бий або біжи», вроджений механізм виживання, який змушує нас за мілісекунди реагувати на стимули, включаючи несподівані звуки і яскраві враження.

Не можна забувати і про те, що майже будь-який стимул, якого ми не чекали, провокує викид адреналіну - хімічної речовини, пов'язаного з важким подихом, пітливістю і прискореним серцебиттям. І так, мурашками теж.

Мітчелл Колвер додає, що наш мозок, очевидно, має настільки тонкі налаштуванням, що звичка наших предків передбачати можливі стресові події переноситься нами на досвід музики і мистецтва. «Так що якщо ви слухаєте музику, але раптом в ній відбувається щось несподіване (висока нота, різка зміна мелодії), то мурашки не змусять себе довго чекати», - підсумовує він.

Цікаво, що після подібної реакції на стимул, коли ми нарешті розуміємо, що відбувається щось прекрасне, а не жахливе, як правило, відбувається викид «гормону щастя» дофаміну. І, схоже, що таким чином еволюція винагороджує нас за правильну інтерпретацію.