Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Влучність — Свідчення давності

В незалежній Україні двомовність залишається нормою життя.  Українська і російська існують поруч. Настала потреба розглянути, чим  відрізняються вони одна від другої, і найперше — в чому полягає своє­рідність нашої «мови».

До речі, в українській чимало слів, яких бракує російській. Наприклад:

Абеткувати (укр.) — располагать по алфавиту (рос.); лівиця — левая рука; телефонувати — звонить по телефону; обабіч — по обеим сторонам; щомога — изо всех сил; втаємничений — посвящённый в тайну; однікуватись — говорить «нет» тощо.

Російська дуже навантажена ненормативною лексикою, якої немає в українській.

В українській   мові є низка граматичних форм, яких бракує російській:

1. Скорочена форма майбутнього часу: матиме (рос.: будет иметь)

2. Кличний відмінок при зверненні: Борисе, синку, краю. В російській вживається рідко.

3. Пестливість граматичних форм, які пасують саме українській мові: двійко, троєчко, усенький, сістоньки…

4. Не один, а два варіанти вимови літери «г».

В російській часто одне слово обслуговує два, а то і декілька понять — в українській у багатьох випадках на кожне слово або відтінок значення є своє слово:

Наприклад: почка (рос.) — нирка, брунька (укр.). Кисть — пензель, кисть, гроно, китиця, волоть, кетяг. Лента — стрічка, стьожка, бинда, стяжка, тасма, кісник, скиндяк.

  Це положення стосується і російських слів, які важко розрізнити на слух:

Изморозь (рос.) — паморозь (укр.); изморось (рос.) — мряка, мжичка (укр.).

Предметність, образність слова в українській мові часом більш яскрава:

Январь (рос.) — січень (укр.), февраль — лютий, март — березень, апрель — квітень.

Російське слово «шарлатан» українці відтворюють більш дотепно і точно «дурисвіт», «ерунда» — «нісенітниця» (ні се, ні те),

Абревіатуру «бомж»  українець замінить мальовничим «безхатько».

В українській мові нерідко спостерігаємо більшу відповідність змісту термінів щодо дійсності: сідниця — ягодица, позивач — истец, виплодок — исчадие, обід з двох страв — обед из двух блюд.

Українська мова дуже лірична: будь ласка, залюбки, леле, лелечко (увы (рос.)), подружжя (супруги (рос.)). Навіть слово коханка складає виграшну конкуренцію знаменитому російському любовница.

Всім світом визнана «співучість» української мови. В чому ж секрет цього унікального явища? Упродовж тисячоліть талановитий народ створював музичність і досконалість своєї мови за рахунок численних положень:

1. Скороченням слів (провідне правило розвитку будь-якої мови). Порівняйте: розпис (укр.) — расписание (рос.), прогріх — прогрешение,  криза — кризис, ножиці — ножницы, мо — может быть, є — есть…

2. Вживанням чудово коротких і дуже гучних слів:  вада (укр.) — недостаток (рос.), шана — знак внимания, допис — корреспонденция, скрута — затруднение, збіг — совпадение.

3. Неприпустимістю в українській мові важковимовних сполучень, як в російській — «всп»,”взд», «стр», «скв»,”мгл», «зг», або розріженням їх голосними: виск — взвизг, схожий — всхожий, імла — мгла  і: жереб — жребий, віддих -вздох., мозок — мозг.

4. За рахунок дуже виразних і надзвичайно лунких сполучень звуків «дз» , «дж”: дзвін — звон, дзьобик — клювик, джерело, джміль…

5. Переважністю наголосу у багатьох випадках не  в середині слова  (що робить мовлення млявим), а на початку або в кінці, що надає йому пружності: навіч (укр.) — воочию (рос.), надмір — избыток, задирка — заусеница.

6. За рахунок облагозвучуючих вставок, замін, вилучень. Порівняйте: храбрый (рос.) — хоробрий (укр.), брошюра — брошура, недоучка — недоук.

7.  За рахунок скорочення подвоєного кореневого як приголосного, так і голосного: апетит (укр.) — аппетит (рос.), ілюзія — иллюзия, навіч — воочию. Це подвоєння  є певним мовним баластом.

8. Вилученням залишніх попередніх звуків, які утруднюють вимову: ясна (укр.) — десна (рос.), кріп — укроп, садно — ссадина.

9. Вилученням залишніх звуків, які є в префіксах російської: знемогти (укр.) — изнемочь (рос.), скоса — искоса, напис — надпись.

10. Вилученням всього префікса: статок (укр.) — достаток (рос.), поволі — исподволь.

11. Вилученням залишнього кореневого: шруп — шуруп, серце — сердце.

12. Вилученням залишньої частини кореневого слова: числений — многочисленный, сприяти — благоприятствовать, попускати — попустительствовать.

13. Вилученням або скороченням суфіксів: данный — даний, радостный — радісний, утомительно — утомно.

14. Утинанням закінчення: подув — дуновение, насміх — насмішка, намір — намерение.

15. Утинанням, теж як баласту, кінцевої літери слова: пузир — пузырь, верф — верфь, талан — талант, по — после.

16. Переробкою або заміною всього слова: натощак — натще, молчальник — мовчун, кольца обручальные — обручка, достигать — сягти.

17. Співучості української мови сприяє і ширше використання більш вільно вимовляємого українського «и» ніж російського «и». Порівняйте: життя — жизнь, милий — милый, кислий — кислый.

18. Це положення стосується і до українського звуку «е» на місці російського «е» або «о”: негода — ненастье, клей — клей, мелений — молотый.

19. Ледь помітна, але ж є різниця щодо легкості вимови також українського «і» на місці російського «е”: сидіти — сидеть, пісок — песок, віра — вера.

20. В українській мові діє неписане правило: як тільки виявляється неблагозвучність слова — виникає і варіант з полегшеною вимовою: цнота — чеснота, дикт — дихта, кшталт —  зразок, подоба.

21. Нарешті українське фрикативне «г» проти проривного російського «г» спрощує вимову. Порівняйте: горько — гірко, гнев — гнів, грызть — гристи.

22. Таке спрощення відбувається і при використанні приставних «г», «в”: винт — гвинт, уж — вуж, арба — гарба, орех — горіх.

23. Це положення стосується і щодо вставних «л», «н”: голуб’яче — голубляче, Кам’янець — Камнянець

24. Окремі звуки нерідко вимовляються в українській інакше, ніж в російській.Наприклад —  «ч», «щ» — твердіше: » чому», » що»,   або м’ягче  — «л”: «абиколи», «ніколи».

25. Остаточно музику українськїй мові надає особливо м’який, мелодійний протяг  голосних.

Синоніміка української мови — перший показник багатства будь-якої мови. У слова  «даремно» є 20 синонімів, а в російського «напрасно» усього 15, в українського «дорога» 15 синонімів — у російського «дорога»  — 6, в українського «йти» 40 синонімів — у російського «идти» 27.

Українська мова сформувалась раніше російської  (як і Київ стародавніше Москви), бо в ній більше корінних (справді народних) і менше запозичених слів: абетка — алфавит, водограй — фонтан, погруддя — бюст, хідник — тротуар, поземно -горизонтально.

Можна до сказаного визначити ще одну, вже зовсім гідну подиву властивість української мови  (притаманну і російській): одвічно жива, животворна її сила така, що володіючий нею стає її ж і творцем, породжуючи під час мовлення нові слова і вислови.

  Володимир Ляшенко, філолог

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com