Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ГІДНА АЛЬТЕРНАТИВА

Вважається, що фінансова нестабільність 2008 — 2009 рр. практично не торкнулася ринку альтернативної енергетики. Це не зовсім так. З одного боку, якщо подивитися на фінансові звіти компаній цього сектора економіки, стає очевидним, що, незважаючи на кризу, їх показники неухильно росли усі ці роки. З іншого боку, пильний інтерес до теми альтернативної енергії був природним чином загублений у зв’язку з фінансовими потрясіннями. Як для фінансових, так і для політичних кругів в ці роки набагато актуальнішими стали питання повернення боргів і скорочення витрат. В той же час під час кризи втратили свою первинну значущість ряд чинників, які рухали розвиток ринку в попередні роки. Приміром, в 2009 р. ціни на газ пішли вниз, і експерти почали прогнозувати їх подальше зниження в 2-2,5 разу. Це, у свою чергу, спричинило зниження тарифів на електроенергію. Свій внесок в пониження вартості енергоресурсів зробив і загальний промисловий спад в розвинених країнах: скажімо, уповільнення промислового виробництва в США в 2009 р. привело до першого за довгі роки надлишку електроенергії на регіональному ринку. Зіграло свою роль і зміну фокусу політичних інтересів: влада США і Західної Європи, які традиційно виступали двигуном дискусій на підтримку екологічних ініціатив, сконцентрувала свою увагу винятково на боротьбі з наслідками кризи і нестабільності на Близькому Сході.

Тим часом, незважаючи на відсутність активного інтересу з боку політичних і фінансових кіл, ринок альтернативної енергетики продовжував розвиватися упродовж 2008 — 2011 рр. Більше того, до середини 2010 р. стало очевидно, що капітал готовий повернутися на цей ринок, а основні споживачі енергоресурсів знову зацікавлені в розвитку альтернатив. І не лише тому, що ціни на традиційні енергоресурси знову пішли вгору. Засадничим чинником стали зміни, які сталися на самому ринку. Саме вони дають експертам підстави вважати, що, незважаючи на чергові нестабільні явища у світовій економіці, доля споживання альтернативної енергії в глобальному масштабі віднині буде неухильна рости.

Про які зміни йде мова? По-перше, до 2010 р. ринок альтернативної енергетики став набагато більш диверсифікованим з точки зору технологій. Якщо ще в 2005 р. основні варіанти отримання альтернативної енергії зводилися до гідроенергетики і використання біомаси, то тепер ключовими джерелами стали вважатися вітер і сонце. Саме ці напрями розвивалися найактивніше в останні декілька років.

Зокрема, вітроенергетика в 2011 р. стала однією з найбільш швидкорослих галузей економіки у світі. Так, за даними Світової асоціації вітроенергетики (WWEA), сумарні потужності, що виробляються вітряними електростанціями, в 2010 р. складали 196 ГВт, а в 2011 р. — вже 213 ГВт. На практиці це означає, що близько 10% електроенергії Німеччини вже зараз виробляється вітряними установками. Для Данії цей показник наближається до 23%. Втім, продуктивність вітрогенератора безпосередньо залежить від швидкості вітру: чим він сильніший, тим більше електрики здатна виробити установка. Наприклад, 22 березня 2008 р. вітер в Іспанії був таким сильним, що 41% усієї електроенергії країни був отриманий альтернативним способом.

Не відставала в розвитку за останні роки і сонячна енергетика. Згідно з дослідженням Об’єднаного дослідницького центру Європейської комісії, в 2011 р. фотоелектричне промислове виробництво досягло сумарної глобальної позначки в 39,7 ГВт. Це означає, що, починаючи з 1990 р., виробництво фотоелектричних модулів збільшилося більш ніж в 500 разів! На даний момент трохи більше 3% електроенергії Іспанії, Німеччини і Італії виробляється за рахунок фотоустановок. Як вважають експерти Міжнародного енергетичного агентства (IEA), через 40 років сонячна енергетика навіть при нинішньому рівні поширення технологій вироблятиме близько 9 тисяч тераватт-часов, або 20-25% усього необхідного в глобальному масштабі електрики.

Один з основних аспектів, який довгий час гальмував розвиток альтернативної енергетики, полягав у високій собівартості виробництва енергії за допомогою вітру, сонця або води. Проте в 2010 — 2011 рр. і в цій області були здійснені ряд проривів. Так, якщо в 2005 р. середня вартість електроенергії, вироблюваної ветрогенераторами США, складала 4,8 цента/кВт ч (для порівняння — вартість електрики, вироблюваної на вугільних електростанціях, складала 4 центи/кВт ч), то в 2011 р. Earth Policy Institute повідомив про те, що в більшості районів країни вартість вітряної енергії стала нижча за вартість традиційної енергії. А вартість виробництва сонячної енергії в Каліфорнії в тому ж році дорівнювала вартості енергії, що виробляється газогенераторними станціями. Ще один рекорд був зафіксований в Індії: тут вартість «сонячної» електрики, вироблюваної французькою компанією Solairedirect, в 2011 р. стала нижчою за вартість електрики, вироблюваної дизельними генераторами (14 центів проти 25 центів/кВт ч).

При цьому варто враховувати той факт, що капітальні витрати на будівництво вітряних або сонячних установок в нинішніх умовах виявилися в рази нижче за аналогічний показник для будівництва газових, вугільних або атомних електростанцій. Це стало тим більше очевидно в 2011 р., коли були зафіксовані рекорд низькі ціни на сонячні модулі: в порівнянні з рівнем 2009 р. їх вартість знизилася на 60%.

Крім того, в 2010 р. стало очевидно, що істотні зміни зазнала і географія альтернативної енергетики. Ще в 2005 р. США і ЄС припадало на частку більше 30% виробництва фотоелементів для вироблення електроенергії за допомогою сонця. До 2010 р. найбільшим центром виробництва сонячних панелей став Китай. Минулого року саме тут був побудований найбільший у світі фотоенергетичний завод Golmud потужністю 200 МВт. За лідером йдуть Тайвань, Німеччина і Японія. Серед двадцяти видатних виробників фотоелектричних панелей в 2010 році тільки чотири найбільші компанії розташовувалися в Європі: First Solar (США, Німеччина, Малайзія, В’єтнам), Q — Cells (Німеччина і Малайзія), REC (Норвегія і Сінгапур) і SolarWorld (Німеччина і США).

Те ж саме можна сказати і про ринок вітроенергетики. Хоча лідерство тут як і раніше утримує Європа (на її частку в 2011 р. припало 44% усіх встановлених у світі вітряних електростанцій), істотно зміцнила свої позиції Азія (31% ветрогенераторов) і Північна Америка (22%). При цьому, за даними WWEA, в 2011 р. ветрогенераторы Китаю виробили 42 300 МВт електроенергії, а ветрогенераторы США — 41 400 МВт. Для Індії цей показник склав 14 000 МВт, а для Німеччини, Іспанії, Італії і Франції — 61 470 МТв.

Бурхливий розвиток виробництв альтернативної енергії по всьому світу пояснюється просто. Хоча під час кризи фокус політичних інтересів і змістився з екологічних проблем у бік боротьби з наслідками кризи, уряди більшості країн встигли прийняти законодавчі акти, що заохочують ініціативи «альтернативщиков». Так, в американських штатах Флоріда і Арізона компанії, що працюють в секторі альтернативної електроенергетики, згідно з актами, прийнятими в жовтні 2010 р., отримали істотні податкові пільги упродовж 5 років. У Китаї закон про поновлювані джерела енергії діє ще з травня 2006 р. : він припускає, що до 2020 р. потужності вітроенергетики країни досягнуть 100 ГВт. Для досягнення цих цілей тільки в 2010 р. китайський Банк розвитку видав локальним гравцям ринку альтернативної енергетики кредити на суми в $30 млрд.

У 2005 — 2008 рр. альтернативна енергетика нагадувала простий організм: на ринку діяли всього декілька гравців, більшість з яких забезпечували повний цикл виробництва енергії. Проте в останні три роки ситуація кардинальним чином змінилася: в гру включилися компанії, які почали спеціалізуватися на окремих етапах системи виробництва, розподілу і споживання енергії, перетворюючи альтернативну енергетику на складну і збалансовану екосистему. Зміна рівня складності функціонування ринку в першу чергу була пов’язана із зростанням його об’єму. Наприклад, якщо в 2009 р. інвестиції в поновлювану енергетику у всьому світі складали $160 млрд, то вже в 2010 р. їх об’єм виріс до $211 млрд, а в 2011 р. — до $270 млрд (з них у вітроенергетику було інвестовано $110 млрд, в сонячну енергетику — $130 млрд і $30 млрд — в технології виробництва енергії з біомаси і сміття). Варто відмітити, що інвестиції в традиційні джерела енергії (газ, нафта і вугілля) в тому ж році склали $157 млрд. Таким чином, уперше вкладення в альтернативну енергетику перевищили інвестиції в традиційну.

Отже, на даний момент 19% усіх електроенергетичних ресурсів планети поступає з альтернативних джерел. Для деяких країн цей показник ще вищий. Наприклад, Ісландія і Парагвай забезпечують 100% своїх потреб в електриці за рахунок вітро- і фотоелектростанцій. Для Норвегії і Бразилії цей показник складає 98% і 86% відповідно. У Новій Зеландії 65% електрики отримують за рахунок альтернативних джерел енергії. Крім того, альтернативна енергія допомагає отримувати не лише електрику, але і тепло. Наприклад, в Китаї 60 млн домогосподарств обігріваються саме за рахунок енергії сонця.

Втім, сфери застосування альтернативної енергії все ще досить обмежені. У більшості країн тепло і електрика, що виробляється поновлюваними джерелами, використовується в приватному секторі, але не в промисловості. Виключення складає тільки гідроенергетика, яка активно використовується великими виробничими компаніями, у тому числі алюмінієвими. Наприклад, в Alcoa на даний момент 63% виробничих потужностей забезпечуються електроенергією з гідроелектростанцій. Заводи Rio Tinto отримують електрику з власних ГЭС компанії сумарною потужністю в 4ГВт. Проте енергія сонця і вітру доки не отримала належного застосування в металургії. За даними галузевого видання Renewable Energy World, досягнення останніх років у фото- і вітроенергетиці активно застосовують компанії виключно харчової і текстильної промисловості. Скажімо, сонячні концентратори використовуються для обігріву і охолодження в 40% молочних ферм Греції, Іспанії і Австрії. При цьому деякі експерти відмічають, що проблема застосування альтернативних джерел енергії в промисловості носить виключно технологічний характер. Якщо це так, тобто усі підстави вважати, що в 2010—2011 рр. більшість технологічних проблем фото- і вітроенергетики були успішно вирішені. По-перше, на порядок знизилася вартість альтернативної енергії. По-друге, на ринок були виведені концентратори альтернативної енергії, що дозволяють доводити температуру нагріву до 300 і більше градусів (концентратори, що існували до цього, дозволяли нагрівати поверхні тільки до 100 градусів, а отже, сфери їх застосування в промисловості були украй обмежені). Крім того, на початку 2011 р. були розроблені і прийняті світові стандарти для фотоелектричних систем і модулів (ICC — ES AC428). Швидше за все, вважають експерти, цей крок також сприятиме активізації використання альтернативної енергії в промислових цілях.

Матеріал надано редакцією журналу «Алгоритм упеха» (Росія)

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com