ПРЕСТОЛ НЕБЕСНИЙ

Подаємо на суд читачів окремі розділи сатиричного видання «Устами народу», автором якого є упорядник повного зібрання творів П.П. Глазового — Геннадій Кужільний.

Всі малюнки видання складають колосальний творчий доробок народного художника України — Анатолія Василенка.

Саме ж видання в цілому, також присвячене світлій пам’яті класика української та світової літератури, а сатири та гумору зокрема, Великому Маестро сміху — Павлу Прокоповичу Глазовому.

«Казав мені дід старенький, розумна людина:

- Пиши книжки, голубчику, товсті, як цеглина.
А ще краще, як напишеш товщу за цеглину, -
Тоді зможеш, голубчику, купити й машину.
А я діда не послухав, складаю усмішки.
Через це і шкандибаю по вулицях пішки».

Прочитав я жарт поета в одну добру днину -
Та й наслинив накарлючить теж собі цеглину.
А тепер сушу ось мізки: де б надрукувати? -
Може влізу, хоч на старість, між лауреатів…

Геннадій Кужільний

 

ПОДЕЙКУЮТЬ

Пролог до розділу

Кажуть, що святош тілами
Встелений шлях в пекло,
Де димить усе й куриться,
Й темно, наче смеркло.

Подейкують, з кардиналів —
Там гати хоч гаті.
Стоять в черзі біля чанів —
Товсті і пихаті.

А попами, то кишить там,
Де не плюнь, не харкни —
Де не ступиш, то наступиш
І тобі піп гаркне.

Про ченців, уже помовчу —
Як на гною мухи…
Всі обдерті і обдуті
Від браги й сивухи.

Не до церкви їм бувало,
Не до служби Богу —
Під сутанами ховали
Копита і роги.

Мовлять, ніби там загоном
Товчуться й чорниці,
Що в келіях судомились
На кшталт вечорниці.

Які коли молилися
Й хрест на груди клали -
Молоденьким парубійкам
Невинно моргали.

Отакі-то побрехеньки
Ходять про слуг Божих,
Але кожна побрехенька -
Правдою стать може…

ШИК І БЛИСК

Стоїть казан у каміні
Ще й п’ятизірковий,
Бо сьогодні прибув в пекло
Якийсь цабе новий.

Дзвонить знизу Вейзевулу
Пекельна обслуга:
— Де той грішник? Доведеться
Смолу гріти вдруге!

Подавайте його швидше,
Не тягніть з калимом -
Зірочки уже на чані
Закоптились димом!

ПРИПРАВА

Кажуть, в пеклі теж чорти
Люблять щось урвати,
Як в парламенті у нас
Хапнуть по мандату.

Тільки пише Вейзевул
Пекельні закони —
Боронь Боже, відійти
Від його канонів!

Сидять грішники в котлах
І смолу сьорбають.
— Компоненти й тут чорти, —
Кричать, — обкрадають!

Не дотримують рецепт —
Складових замало!
Це ж баланда — не смола,
Усе чорти вкрали.

Коли б кинули жирку
Та якусь приправу,
То зі смаком у смоли
Були б інші справи.

— Жодних, — каже чорт, — проблем,
Вкину депутата!
Жирний, наче той пацюк,
Тут махав мандатом.

Недоторканий! — смердів. —
Не маєте права!
Ото буде, хлопці вам,
Найкраща приправа.

СИЛА ЗВИЧКИ

Сидить в чані бандюган
І мобільний ярить —
Ніби хоче щось браткам
На цей світ упарить.

Стоять поряд два чорти
І плачуть зо сміху.
Вперше так їх забавляють,
Задають потіхи.

Один каже біс: — Поглянь
На придурка цього!
Ще не зна, що Вейзевул
Гра з ним в підкидного.

Бач, яке он на наперстках
Сурло накохало?
І досіль не вгомонився —
Усе йому мало!

Ото парко раз підставить
Гаспид наш це бісця —
Заховається у чані,
Як той кнур у листі.

А ще краще, як програє
Казан персональний
Та із соромом полізе
В простий — комунальний.

БОГ Є?

В канцелярії Небесній
Із дверей питають:
— А Бог є? — Нема! —
Блаженно там відповідають.

— А чи буде? — голос знову
Ангела питає.
Той подумав, тоді каже:
— А Бог його знає!

НЕЗЕМНЕ БЛАЖЕНСТВО

Про гріхи всі на Землі
Архангел Гаврило,
Богу все доповідав —
Стисло і по ділу.

Та повештавшись землею,
Согрішив Гаврило —
По борделях зачастив,
Тягав дівок силу.

Бог, почухавши кебетку,
Покликав Марію.
— Слухай, — каже, —
ти ж Пречиста
Й грішить не волієш?

Навідайся до Землі ти,
Підміни Гаврила,
Бо поплутала його
Там нечиста сила.

Приглянися: чи грішать
Раби мої божі? —
Чи діла богоугодні
Там творять пригожі?

І спустилася з Небес
Пресвята Марія:
Справи божі і мирські
Поміж люду зріє.

«Господи! — доповіда. —
Грішать лиходії…
Кланяюся, Отче наш. —
ПРЕСВЯТА МАРІЯ».

Через тиждень приліта
До Небес бумажка:
«Боже! Потчую блаженство…
Із привітом — МАШКА!».

ВИБІР

Йде паломник пустелею,
Ледве тягне ноги.
І все просить у Господа,
Хоч краплю вологи.

Тільки в небо для молитви
Підіймає очі,
То відразу на лопату
Ногою наскочить.

— Господи! — знов глянув в небо. -
Хочу запитати:
Чому кидаєш між ноги
Ти щораз лопату?

Я ж тебе прошу водиці,
Хоча би краплину…
Нащо мені шмат заліза
З дерев’яним дрином?

Голос ясний, голос зичний
Із небес долинув:
— Не хоч води джерельної -
Ковтай тоді слину!

БОЖЕСТВЕННА ДИЛЕМА

Переляканий єврей
Прибіг до рабина:
— Ребе, ребе! У мінє
Проблеми із сином…

Видать, здуру надумався
Стать християнином!
Ребе, ребе дорогенький -
Помагай із сином!

А розважливий рабин
Тої синагоги,
Каже батькові синка:
— Я пораджусь з Богом…

Розвернувся і пішов
Поради питати,
Наодинці залишивши
Схвильованим тата.

Повертає ребе й мовить:
— Бог наш теж в дилемі,
Бо у нього із синком
Ті ж самі проблеми…

МИСТЕЦЬКИЙ КОМПРОМАТ

Згоду на прийом у Папи
Взяли іудеї.
А приплентались туди
Два старих євреї.

У Понтифіка з дверей
Один з них питає:
— Так ти Папа?
— Саме так! — той відповідає.

— Тоді, Сьома, —
каже перший, —
Покажи картину:
На ній учні вечеряють
Поряд з Божим сином.

— Якщо ваші затіяли
Цю вечерю тайну,
Тоді, Папа, заплати
За неї негайно!

Бо як хлопці появились,
Так і зникли з неї —
Ні шекеля не сплативши
Бідному єврею…

ФАТАЛЬНА НЕОБАЧНІСТЬ

Зустрілися на тім світі
Два старих знайомих.
— Що тут робиш, — пита один, —
В Небесних хоромах?

— Та, звалився, —  каже другий, —
З високого даху,
Ще й з собою прихопив
На той світ тімаху.

Хай я впав, для тебе ж, друже,
Рання смерть, одначе!
— Краще б, дурню,
ти дивився — Куди з даху скачеш!..

СТАРЦІ!

Попав Папа в рай Небесний,
Час йшов до обіду.
— Сідай, — каже Бог, — до столу,
Бо ти ж ще й не снідав.

Дістає Бог на трапезу
У томаті кільку.
На додачу поклав в купку
Сухариків кілька.

А із пекла доносяться
Шум, гам і музики —
Танці, гопіт, тупотіння,
Ейфоричні крики.

Глянув Папа вниз у пекло,
А там столи гнуться.
Від закусок і напитків
Аромати в’ються:

Балики, ікра, ковбаси,
Рябці, марципани.
На солодке — ананаси,
Цитруси й банани.

Аромати страв відбірних
Ніздрі забивають,
А Творець і Папа Римський
Консерви лигають.

На другий день знов те саме —
Танці та музики.
Аромати — кендюх зводить,
Ще й содом великий —

Ґвалт дівочий істеричний
Шкребе аж за душу,
Хоч бери, вставай з-за столу
І не перекушуй.

Не витримав тут вже Папа
І почав питати:
— Довго ми ще в сухом’ятку
Будемо жувати?

На Понтифіка Бог глянув,
Не зна, що сказати.
Потім мовив: — Хто двом старцям
Буде готувати?

ПРОЛЕТІВ

Скочив один грішник здуру
У кабак пекельний,
А там хилять сивушеньку,
Грають паралельно:

Хто у карти, хто губами,
Хто лабуху платить,
А той Брамса витинає —
По трамболі гатить.

Кинувсь грішник той до стойки,
Аж блиснули п’яти,
А його чорт в лоб питає:
— Маєш грошенята?

— Нема! — каже. —
Звідки в мене
Тут у пеклі гроші?
Все залишив на тім світі —
Гроші і розкоші…

— Це не рай, — йому чорт каже, —
Тут нема халяви.
Як є гроші — буде пійло,
Будуть і шалави!

Розвертай і дуй-но звідси, —
Далі чорт белькоче, —
Пить задарма, душа грішна,
Не туди ти вскочив…

МАЙЖЕ ДАРОМ…

Підкотились на ворота
До Петра святого
Із агентства охорони
В столиці одного:

— Ти, — питають, — тут керуєш
На цих райських вратах?
Я ось хлопців привіз тобі
Їх охороняти.

Подивися: сад розкішний,
Урожай високий —
Обнесуть же, не помітиш,
Не моргнеш геть оком!

— Скільки коштує? — Петро
Спитав у громади.
— Не дорого! — кажуть хлопці. —
Всю виручку з саду.

БОСЯЦЬКА ПІЛЬГА

Піп і байкер стоять поряд
У черзі до раю,
І обидва уже ліктем
Врата підпирають.

 

Піп стоїть в розкішній ризі —
До пупа хрестяра,
Байкар в драній халамиді
З синцями на харі.

Піп в молитві б’є поклони,
Кладе хрест до пупа.
Байкер лиш від здивування
Баньками все лупа.

Зве святий Петро до входу
Обох одночасно.
Попа убік подвигає
Й каже громогласно:

— Зачекай, отець, хай байкер
Йде першим до раю —
Заслужив і на це пільгу
Більшу тебе має!

— Як це так! — тут піп горлає,
Аж задерши рясу.
— Пояснив би, —
Петро каже, —
Коли б більше часу.

Коли, отче, ти читав
Проповіді Божі —
Всі дрімали мирно в храмі
Чи кривили рожі.

А цей байкер на дорозі,
Де б не появився —
Всяк водій кидав баранку
І одраз хрестився!..