Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

В Мексиканській затоці дно пробите і понівечене: світу загрожує небачена катастрофа

В США відбулася прем’єра фільму «Жертви нафторазливу», що присвячений найстрашнішій екокатастрофі в Мексканській затоці, яку спричинила аварія на Британській нафтовій плаформі. Кінодокументаліст Дж.Тікелл на прес-конференції в Новому Орлеані заявив: «Якщо історія цього фільму не вийде за межі Півд. Луїзіани і не буде розказана, то будь-якій корпорації, що займається видобутком копалин, буде даний карт-бланш на нехтування демократії і пограбування надр.

Йдеться про майбутнє людства». У Каннах глядачі влаштували філь­му бурхливу овацію, але ЗМІ і кінокритики віднеслися до цього документального звинувачення підкреслено прохолодно. 

Ребека Тікелл співавтор, продюсер і режисер фільму «The Big Fix» говорить: «Коли ми приїхали в Луїзіану, то із здивуванням виявили тут людей, які боялися сказати хоч слово проти нафти. Ми побували на узбережжя; бачили нафту; бачили мертву рибу; бачили, як люди купаються в десяти метрах від місць, на яких заражені нафтою ділянки пляжу присипали піском. Ми вийшли в морі на катері, і нам сказали не одягати респіратори. І ми бачили нафту у водах [Затоки], які були відкриті для рибальства.

Незабаром після цього у мене почали проявлятися серйозні симптоми. У моїй сечі з’явилася кров, і це тривало до лютого [2011] року. З ніг почала відшаровуватися шкіра, і відшаровується досі. Почалися інфекції верхніх дихальних шляхів; з травня [2010] року у мене їх вже було тринадцять. А на грудях з’явився сильний висип. Від короткочасної дії [нафтокорекситової] суміші моя шкіра знаходиться в хворобливому стані, і обидва лікарі, до яких я зверталася, сказали, що в результаті дії хімікатів в моїй шкірі сталися безповоротні зміни, і у мене пойкилодермия,  відома як «гудронна хвороба». Отже до кінця своїх днів мені доведеться прикривати свою шкіру і не допускати попадання на неї сонячних променів. Свідчення цих лікарів зафіксовані на відео і документально».

Групи активістів, і незалежні дослідники «чуми Мексиканської затоки»  продовжують свою роботу. Усі вони відмічають, що нафта нікуди не поділася; тотальне приховування інформації про збитки, нанесений екосистемі регіону мають місце і нині.

Можна констатувати, що деякі дослідники прийшли до тих же висновків, що і ми рік тому: за катастрофою в Мексиканській затоці стоїть гонитва за безмежним глобальним контролем, кінцевою метою якої стане встановлення технократичної нанодиктатури.

Офіційним власником бурової платформи «Deep­water Horizont» числиться компанія «Trans­ocean», власником якої за 3 роки до катастрофи став «Goldman­Sachs».

Факт перший. Незадовго до катастрофи бурову платформу застрахували, так що після її затоплення «Трансоушн» повернула собі не лише її повну вартість, але і отримала 270 млн. доларів прибутку.

Факт другий. В ході розслідування цієї найбільшої екологічної катастрофи в історії видобутку корисних копалин таємничим чином зникли 6 годин відеозаписів камер спостереження «на капітанському містку» перед вибухом, а також «чорний ящик», що знаходився на буровій платформі. Подібне в історії нафтогазової галузі сталося уперше. Зрозуміло, «випадково». А офіційні комісії звели події на буровій до рокового «ланцюга помилкових дій і рішень», які призвели до найгіршого з усіх можливих сценаріїв. 

На підставі величезного фактологічного матеріалу, відомостей з перших рук і прямого спілкування з окремими жителями прибережних штатів можна стверджувати, що і до цього дня на різних ділянках узбережжя Мексиканської затоки хвилі виносять на сушу вивітрену і свіжу нафту. Нафта, нефте-корекситова піна, нафтові згустки і нафтові шлейфи фіксуються на водній поверхні, на березі пляжів, з літаків і з космосу. Місцеві жителі досі повідомляють про нічні польоти літаків, що тривають, над Затокою по незвичайних «сіткових» маршрутах.

Загибель морських і водоплавних тварин і птахів також факт. Почалися мутаційні процеси і біологічна деградація, у багато разів зменшилася популяція багатьох промислових морських видів.

Не припиняються і масові захворювання серед населення прибережної зони — як серед учасників ліквідаційних робіт, так і серед громадян, які не були пов’язані з нафтоприбиральними роботами.  Люди нині загорають тут прямо посеред нафтоприбиральної техніки і трупів морських тварин. Пропаганда рекламних агентств свою справу робить, і частина американських сімей і іноземців піддалася на «заманухи» і провела відпустку в отруєній Затоці. 

Директор-засновник екологічної організації «Louisiana Bucket Brigade» Енн Рольфз відмічає, що у майже 75% людей, що вважають, що вони отримали отруєння сирою нафтою і дисперсантами, спостерігаються симптоми, відповідні хімічним діям: «Кашель, респіраторне подразнення, подразнення слизової оболонки очей — найбільш типові з них». Рольфз також помітила, що «симптоми проявлялися несподівано і так же несподівано зникали, неначе були пов’язані з якоюсь хімічною дією». В той же час голова Центру правосуддя і захисту прав людини ім. Р. Кенеді, Керри Кенеді помітила, що місцеві лікарі не схильні зв’язувати виниклі захворювання з нафтою: «У них відсутній досвід токсикологічного діагностування, і якщо вони спробують це зробити, то може втратити ліцензії», — пояснила Кенеді. — «А жителі хворіють. У більшості з них немає медстрахування, медичні установи знаходяться далеко, дістатися до фахівця з токсикології практично неможливо. Але якщо фахівець і є, то лише деякі в змозі сплатити дорогі аналізи і препарати».

У липні — серпні 2011 в 10-15 милях від свердловин МС252 з літаків і морських судів були помічені шлейфи свіжої нафти по складу ідентичної нафти зі свердловини в Мексиканській затоці. Хімічний аналіз зібраної речовини підтвердив, що ця нафта з покладів Макондо. Були опубліковані відеозйомки з керованих підводних апаратів Брітіш Петролеум, на яких витоку нафти не спостерігалося. А в жовтні 2011 були обнародувані також і відеозйомки витоку нафти із зруйнованої обсадної труби на дні Затоки в зоні свердловини МС252. Раніше ділянка з таким зовнішнім виглядом і околицями не демонструвалася. Це у черговий раз активувало версію про те, що  Брітіш Петролеум лише зробила вид, що «заглушила» аварійну свердловину. Незабаром в цьому ж районі Мексиканської затоки був помічено близько десятка великих морських судів  Брітіш Петролеум, зайнятих чи то якимись роботами, чи то дослідженнями.

21 листопада 2011 року повідомлялося, що в електронному листі представника ВР, [18/11/2011] підтверджувалося, що поблизу від свердловини Макондо знаходяться «декілька судів, що беруть участь в дослідженнях природних витоків нафти з дна. Ці дослідження тривають.

Паралельно з цим,  Брітіш Петролеум отримала дозвіл на буріння нових свердловин в Мексиканській затоці — причому на ще більшій, ніж раніше глибині, в 300 км від берегів Луїзіани. І це при тому, що у екологів і юристів до плану глибоководного буріння  Брітіш Петролеум є серйозні претензії, а недавня велика аварія біля берегів Бразилії (компанія Shevron; об’єм витоку 3738 баррелів нафти на добу) вказує на невирішеність головних питань безаварійності такого роду проектів. Взагалі, варто відмітити, що видача дозволів на буріння свердловин в Затоці просувається досить жваво. І це попри те, що на дні вцдбувається щось невивчене і навіть загадкове. Складається враження, що Брітіш Петролеум зламала крихку ділянку морського дна на великій глибині, і почалося неконтрольоване виверження нафти і метану, яке може (і буде) тривати, поки не вирівняється тиск на межі тріщин і зруйнованих обсадних труб або замочної арматури. Змішування і без того в’язкої, важкої нафти Макондо з корекситом не дає їй піднятися на поверхню. Тому на поверхні ситуація може виглядати цілком пристойною. Допоки ви не сфотографуєте все це з космосу. Звідти видно багатокілометрові нафтові шлейфи.

Звіти і дослідження учених «коригуються» через щедрі гранти  Брітіш Петролеум (більше напівмільярда доларів) за участю уряду США, а особливо незговірливих і багато знаючих залякують. З жалем доводиться констатувати, що навіть анонімний новинний сайт, з якого в 2010-му починався цей огляд, вже багато місяців практично не працює. 

Проте, незалежні учені і фахівці практично в режимі онлайн повідомляють про нові плями нафти в Затоці і на березі. Регулярно вони заявляють про підтасовування даних і брехливих заявлеах Федерального управління США по контролю якості продуктів харчування, напоїв і лікарських препаратів (FDA) про безпеку морепродуктів з Мексиканської затоки. Їх заклики до FDA і EPA скоригувати свої методи розрахунку і висновки ігноруються в урядових організаціях.

Відомо, що 53% креветок, які піддалися аналізу Національним управлінням океанічних і атмосферних досліджень і 26% креветок, протестованих FDA, представляють небезпеку для вагітних, якщо їх раціон включатиме по 300 г креветок на тиждень. Для м’яса крабів, молюсків і устриць допустимі межі в рази менші. А тим часом FDA стверджує, що «без побоювань можна з’їдати по 3 кг креветок» на день!  Що ж це за захист здоров’я громадян?

Нафта, яку у великій кількості викинув на пляжі тропічний шторм Лі, за усіма ознаками була свіжішою, з різким запахом, і нічим не відрізнялася від викидів весни-літа 2010-го. У 2011 році дослідники дійшли висновку, що на дні Затоки як і раніше багато нафти, що не розклалася, і яку ще багато років виноситиме на узбережжя. Океанолог Джордж Кроузієр пояснює це низьким вмістом кисню в донній частині Затоки, що пов’язано з розливом 2010 року. Отже, є усі підстави вважати, що рукотворній катастрофі  Брітіш Петролеум ще дуже довго не буде кінця. А значить, екосистема Мексиканської затоки і життя мільйонів жителів його узбережжя знаходяться в смертельній небезпеці.  

Ще влітку 2010-го стало зрозуміло, що нафтовий розлив в атлантичній «печі» питання не однієї тільки Америки. Про вплив підводних хмар нафти на теплу течію Гольфстрім і рознесенні нафто-корекситової отрути по Світовому океану, огенетической трансформації планетарної біосистеми вже не раз повідомляли незалежні вчені.

Восени цього року було підтверджено, що ця суміш навіть в надзвичайно слабких і невловимих концентраціях робить мутагенний ефект на морські організми. Що стосується впливу на людей, то основні симптоми почнуть проявлятися в 2012-2014 році, про що повідомив керівник наукової групи Університету штату Луїзіани Е.Уайтхед. На його думку, ПАУ-канцерогени залишатимуться у водах Затоки ще, щонайменше, 50 років.

Спалах захворювання холерою після споживання устриць із Затоки в 2011 році — лише один з перших «дзвіночків». У загиблих дельфінів регулярно виявляється зараження бруцельозом, що передається людині з аерозолями і випарами при диханні, через невеликі подряпини і ушкодження шкірного покриву і з їжею. Згідно з американським Центром по контролю за захворюваннями (CDC) заразитися можна просто сходивши на пляж або наблизившись до трупа дельфіна без захисних засобів. Отже у відповідь на завірення про безпеку морепродуктів Уайтхед пропонує насильно нагодувати морепродуктами із Затоки топ-менеджерів  Брітіш Петролеум і заразом почастувати ними американських конгресменів.

Стюарт Сміт, адвокат по екологічних справах пише: «Я представляю інтереси рибалок і капітанів риболовецьких судів, життя яких виявилося зруйнована в результаті розливу нафти ВР. Більшість моїх клієнтів страждають від симптомів хімічного отруєння, яке у нас в Луїзіані добре відомо по хімічній промисловості. Симптоми у людей, постраждалих при вибухах і аваріях на хімічних переробних об’єк­тах, надзвичайно схожі на ті, що спостерігалися після розливу нафти. Я зупинюся на тому, як федеральний уряд виявив себе в цій ситуації. У Затоці як і раніше з’являється нафта з родовища Макондо. Криза не ліквідована, катастрофа триває. Для тих, хто не в курсі, скажу, що упродовж декількох останніх місяців свіжа нафта у великій кількості спостерігалася в тому районі, де колись стояла бурова платформа «Дипуотэ Хорайзон». Нафта виливається там і до сьогодні. На цій ділянці спостерігаються численні шлейфи розміром більше 15 км. Йдеться про величезні кількості нафти.

Ми провели хімічний аналіз і по відбитках встановили, що ця нафта з покладу Макондо, і що це свіжа нафта. Ніякого іншого пояснення, крім того, що нафта виливається з підземних відкладень, не існує. Багато хто вже висловлював припущення, що нафта витікає через розломи і тріщини в морському дні, що утворилися в ході незграбних спроб ВР по глушенню свердловини. В ході численних спроб зупинити потік нафти ВР завдавала численних ударів по морському дну важким устаткуванням і інструментами. Один з уловлюючих куполів, який ВР намагалася встановити над фонтануючою свердловиною, був заввишки в 4 поверхи і важив 80 тонн.

Доки зовнішній тиск не порівняється з тиском в покладі зупинити катастрофу не вдасться. Ситуацію можна швидко прояснити, опустивши на глибину керований модуль «сніффер», по шлейфу нафти, що піднімається з дна.  Ми з Беном Рейнсом, відомим екологом вийшли в море і узяли зразки в районі Макондо. І учені Університету штату Луїзіани, одержуючі зарплату від ВР, підтвердили, що це справді свіжа нафта з родовища Макондо».

Складається враження, що куди важливіша (ніж екологічний геноцид або масові протести «окупантів Уолл-стрит») подія для американських обивателів (з точки зору ЗМІ) — це передріздвяні розпродажі. Суспільство споживачів продовжує своє звичне існування в щасливому невіданні. А сподіватися на владу безглуздо, оскільки за час, що пройшов з дня катастрофи з 84 законопроектів, що стосуються екології і благополуччя Мексиканської затоки і громадян США, що живуть за рахунок його, в американський сенат пройшли всього два, де їх і «поховали».

Зрозуміло, на перший погляд не усе погано і безнадійно; активісти і юристи продовжують боротьбу. Нещодавно окружний суддя Карл Барбьєр відхилив проміжну апеляцію  Брітіш Петролеум, яка могла анулювати сотні тисяч позовів про спричинення економічного збитку.

Нова фаза розслідування намічена на 2012 р. А самі судові розгляди, швидше за все, триватимуть до 2014 року. Але завіса мовчання навколо теми «нафтового Чорнобиля» і більш ніж дивна поведінка американського уряду і провідних світових фінансових регулювальників говорять про якусь дуже глибоко законспірованій програму, яка за усім цим стоїть.

Публіку обдурюють правами секс-меньшинств, різними «картонними дурилками», а тимчасом справжні ознаки реальних процесів, що ведуть до Нового світового ладу, приховують усіма способами. Так було і з корпоративною нафтовою катастрофою в Мексиканській затоці, і з сейсмоядерной катастрофою в Тихому океані і Японії. Не звертати уваги на такі явища — означає робити в точності те, чого і домагаються ті, хто намагається ці плани приховати.

За матеріалами зарубіжних сайтів

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com