Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ОБЕРЕЖНО: ГЕНПЛАН

Занепад колективного сільськогосподарського підприємства «Нове життя», що в селі Пісківка на Київщині почався на початку 1990-х. Землі та майно якого намітили розпаювати між 322 членами-пайовиками в березні 1996 року. Але на останніх зборах цього КСП у липні 2007 р. до зазначеної кількості додався список з більше 30-ти сумнівних пайовиків, де були люди, що не мали ніякого відношення до господарства. Зрозуміло, що тільки луснув колгосп, як інтерес до землі стрімко зріс. Буквально вслід за розпаюванням у селищі з’явились особи, що розвідували можливості заволодіння земельними паями бувших колгоспників.

Сплив на поверхню покупець паїв — ТОВ «Час інвестицій». Всупереч всім існуючим положенням про заборону продажу землі селяни з розрахунку по 100 доларів за сотку позбулись своїх наділів. А це в сумі 443 га рівнинних орних площ у смт. Пісківка та 527 га лугів у заплаві річки Тетерів. І ніби законом заборонено, але «законно» правильно придбав новий власник біля 1000 га земель. От що таке казуїстика постсовєтського законодавства.

Оскільки смт Пісківка із своєрідними ландшафтами, лісами, річками, залізницею та підприємствами має потребу у виробленні плану своєї розбудови та розвитку на перспективу, тобто, у розробці генерального плану, то покупець паїв вловив цей момент і запропонував свої послуги, взявши на себе обов’язки інвестора розробки цього плану. Зрозуміло, що особи ТОВ «Час інвестицій» не збирались використовувати землі за їх призначенням, тобто, вирощувати на ній рослини і займатись тваринництвом. Більш ніж очевидно, що з самого початку це ТОВ плекало надію на дуже вигідний для себе варіант відчуження придбаних земель, або по- іншому — виведення їх із сільськогосподарського призначення і приєднання до селища. І селищній раді, в особі голови пані Стеценко Н.А., було запропоновано інвестором оплату за розробку генерального плану, але при тім ввести в цей план і придбані площі, на яких мали б бути якісь промислові об’єкти і відповідна інфраструктура, на що потрібна згода більшості депутатів селищної ради і найголовніше — громади. В такому разі інвестор-власник набував статусу господаря таких величезних масивів земель вже відчужених і в цьому випадку вартість їх зростала автоматично щонайменше у 5 разів. Також в іншому випадку, якщо б інвестор сам взявся відчужувати поля за межами селища, то це коштувало б йому десятків мільйонів гривень, з яких селищна рада мала б отримати 60%.

У травні 2009 р. було закінчено розробку генплану селища НДПІ «Містобудування». Тоді ще в.о. голови п.Стеценко Н.А. поспіхом підписала акти про виконані роботи. Якось склалось так, що тоді не було змоги дати оцінку цьому плану по суті з боку громади селища та місцевої влади. І лише в травні 2010 року в.о. голови селищної ради п.Мнакацанян С.Б. створив кваліфікаційну комісію у складі одинадцяти осіб, яка досконало вивчила цей план і виявила суттєві недоліки, які прийняла до відома та затвердила сесія Пісківської селищної ради.

Навіть побіжним поглядом зрозуміло, що на такій великій площі, яка мала б відійти до селища, повинен бути житловий сектор, відповідна інфраструктура і т.п. А тому необхідна наявність у генплані сміттєзвалища і кладовища, а ці об’єкти чогось випали із нього. Ще більше непорозуміння викликало проектування вздовж річки Тетерів піщаного валу висотою 4 м на площі 180 га, реалізація якого могла би викликати періодичне затоплення прилеглих мікрорайонів селища. Про наслідки останнього говорити не доводиться. Однак особливе занепокоєння і тривогу становила складова генплану, що передбачає щодобовий скид у річку Піщанку (притока р. Тетерів) 5120 м3 каналізаційних вод, які перед цим ніби проходитимуть через поля філь­трації. Це щось мало б бути надпотужне. Виникає закономірне запитання: якщо це справді генплан, а не фікс-прожект, завдання якого вигідно задовольнити апетити новоявленого гендляра, то звідки такі серйозні недоліки? Адже ж цей план розробляв спеціалізований науково-дослідний проектний інститут.

Понад двох третин садиб та будівель селища розміщені вздовж річки Піщанки, яка перегороджена на цьому відтинку потужною греблею. Річка служить людям для відпочинку і у мешканців є певна відповідальність за здорове довкілля, склалась відносна екологічна рівновага, коли чистота річки зберігається у задовільному стані. При умові стікання у неї навіть відстояних і відфільтрованих каналізаційних вод може статись справжнє і непоправне екологічне лихо. У генплані відсутнє будь-яке обґрунтування цього питання. 

Саме довкола цієї складової генплану розігралась справжня драма. Громада селища та більшість депутатського корпусу переконались в тому, що не можна допустити забруднення річки Піщанки зворотними водами.

Попри очевидне несприйняття генплану громадою селища та більшістю депутатів, п.Стеценко Н.А. та окремі депутати намагалися багаторазово цей план «протягнути», тобто, юридично узаконити. Вже у жовтні 2008 р. ніби було організовано так звані громадські слухання з приводу цього питання і оформлений «лівий» протокол, у якому схвалювали генплан. Ця підробка та лжепротокол стали предметом розгляду тимчасової комісії селищної ради під керівництвом депутата п.Рудніченка A.M. та подання матеріалів до Бородянської районної прокуратури.

У січні 2011 р. відбулися збори громади селища, на яких представники інвестора і п.Стеценко Н.А. запевняли людей, що всі недоліки генплану усунуті, тому сесія селищної ради у квітні 2011 р. затвердила його. Але ряд депутатів запідозрили фальш у цих запевненнях і можливу підробку у генплані. У зв’язку з цим група депутатів організували громад­ські слухання, для підтримки яких було зібрано понад 500 підписів громадян селища.

Збори відбулися у липні 2011 р. на місцевому стадіоні «Рубін». Тут сформували тимчасову комісію з проведення експертизи генплану під орудою депутата п.Рудніченка A.M. Вже через декілька днів з’ясували, що до розробника проекту НДПІ «Містобудування» представники селищної ради не звертались і зрозуміло ніяких змін у генплан не вносили. Намагання будь-якою ціною «пробити» небезпечний для довкілля генплан, що суперечить всім існуючим екологічним законам та нормам, викликав ще більший спротив громади та патріотично налаштованих депутатів. Окремо звернулись по допомогу до народного депутата Бориса Тарасюка. 

На вимогу громади та групи депутатів чергові збори селища щодо генплану відбулися у серпні 2011 р. на місцевому стадіоні. У зборах взяли участь представники Народного руху України, Всеукраїнської екологічної ліги, представники Бородянської райдержадміністрації та розробника генплану. Учасники зборів та більшість депутатів знову продемонстрували тверду позицію щодо не сприйняття генплану. 

При закінченні громадських слухань було прийнято рішення призупинити дію генплану до усунення недоліків у ньому. Не брати його до розгляду селищною радою, доки представники громади та комісія не дадуть йому позитивної оцінки.

Особливий інтерес являє процес проходження цієї справи по різних право- та природоохоронних органах, тобто, судово-юридична тяганина щодо скасування висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області про скид зворотних вод у річку Піщанку. І тут повстає питання — хіба не в компетенції цього управління екологічні постанови КМУ, що мають силу закону, і забороняють подібні дії? А як могли з цим погодитись Санепідемстанція Київської області та Управління водного господарства, які також дали своє «добро«? Що заважало об’єк­тивно і виважено пі­дійти керівникам цих організацій до такого серйозного питання, з яким пов’язане чисте довкілля, здоров’я людей і майбутнє нащадків. 

Кількаразове колективне звернення депутатів Пісківської селищної ради до прокуратури Київської області щодо правової оцінки та скасування у судовому порядку вищенаведеного висновку генплану набрало характеру бюрократичної тяганини. Однак допомога народного депутата із залученням ГПУ цей процес зрушили з місця.

Згодом таки було визнано, що складова генплану відносно скиду зворотних вод у річку Піщанка суперечить статтям 3, 28 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статтям 3, 5 Закону України «Про екологічну експертизу», правилам охорони поверхневих вод від забруднення, затвердженими постановою КМУ №465 від 25 вересня 1999 року. Грунтуючись на всіх цих фактах і обставинах, міжрайонна природоохоронна прокуратура Київської області вимушена була подати протест державному управлінню охорони навколишнього природного середовища Київської області, яке, на кінець, свій висновок скасувало. Таким чином, генеральний план розвитку селища Пісківка у даному варіанті став недійсним, а громада полегшено зітхнула.

А що ж далі із землею? Стало відомо, що власником паїв є вже не ТОВ «Час інвестицій», якому не вдалось реалізувати, по суті, свій рейдерський проект, а вже аж шість нових ТОВ — «Лендхолд солюшенс», «Лендхолд інвест», «Новозем солюшенс», «Терра ессетс», «Нашзем інвест» і «Терра солюшенс». І на це є рішення Фастівського (?) районного суду. Але після звернення групи депутатів Пісків­ської селищної ради до Прокуратури Київської області це рішення було скасовано, тобто; фактично земля повернута у власність селянам.

Що ж далі із землею? Вже сплинуло 17 років відтоді як земля пустує в бур’янах. Всім зрозуміло, що це ненормальний стан. Щось вже давно потрібно робити. І це питання актуальне не лише для даного селища, а й для всієї України. Повстала надзвичайно непроста проблема. 

Потрібна дуже активна та цілеспрямована політика держави, щоби навернути людей до землі. І зробити це можна лише шляхом масової організації  фермерських господарств на стійкій юридичній основі. Без цього неможливо зупинити вимирання сіл, про що ніби турбується влада. Адже ж за офіційними даними  щорічно з мапи України зникає 15 сіл! До того ж сьогоднішні функціонуючі колективні та орендні господарства не є ефективними виробниками, тому що в них відсутній справжній господар-власник. Отже, найперше — це повноправний та ефективний господар, а інвестиції, матеріальна база також дуже важливі фактори, але вже вторинні.

Вільний ринок землі, що недавно так активно обговорювався у нашому суспільстві, і на який поки що закономірно накладено табу, нічого в принципі не вирішує у контексті викладеної вище проблеми. Це може бути знову стихія ринку з її негативними проявами, які переживаємо 20 років. А між іншим справжніх реформ, що мають вести до економічного та соціального зростання у різних сферах, ніколи в нас ще нe було. Була лише їх імітація, косметична видимість реформ, а не системність і доцільність.

Необхідно наголосити, що у цьому питанні потрібна виважена програмна політика держави, радикальні заходи, націлені на перспективу. Організація фермерських господарств повинна проходити через надання дібраним молодим сім’ям земельних наділів у приватну власність безкоштовно, але за чітких юридичних принципів. 

Є прибічники думки, що в ніякому разі неможна дробити землю, тобто організовувати малі (від кількох до 50 га) і середні господарства, бо це наче обмежує можливості технічного оснащення, спеціалізіції... Така думка правильна, але лише для природної капіталізації на основі конкуренції в сіль­ському господарстві, наприклад, на Заході. А що ці мудреці можуть запропонувати вимираючим українським селам, що є наслідком довготривалої руйнівної політики спочилої у бозі «імперії зла«? Хіба що запросити переселенців із Азії та Африки!

Потрібна масова фермеризація, формування інфраструктури, допоміжні й переробні підприємства, робочі місця, а тоді можлива й реалістична капіталізація, тобто укрупнення господарств, спеціалізація, що відбуватиметься у природний спосіб.

 

І.Д.Когут
смт Пісківка
Київщина

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com