ГРАБЕЖІ НА АКАДЕМІЧНОМУ РІВНІ

КОРОТКЕ РЕЗЮМЕ

РЕПАЛО Володимир Петрович, авіаційний інженер.

Випускник Київського Політехнічного Інституту.  Військова спеціальність — зенітні ракети  SA-2, SA-3, SA-4. Робота на АНТК «АНТОНОВ»,  1968 — 2004 роки. Технологічний контроль креслень і надання допомоги при виробництві найбільш складних систем управління, шасі і гідравліки, пневмо-повітряних систем. Освоєння нових технологічних процесів, включаючи титанові сплави.  За досягнення в створенні особливо важливих вузлів шасі і механізації крила, впровадження титанових сплавів на літаках Ан-72, Ан-74, Ан-124 «Руслан» і Ан-225 «Мрія» був відмічений дипломом «Кращий фахівець міністерства авіаційної промисловості».  1984—1987 рр. — Технологічний напрям у відділі повітроплавання. Створення нових матеріалів для оболонок дирижаблів і повітряних куль.

Повітроплавний відділ побудував невеликий керований по радіо тепловий дирижабль для моніторингу радіоактивності в Чорнобилі.  Дирижабль був продемонстрований на виставці в Болгарії.

У Російській пресі з’явилася публікація про винахід «Штучної хмари» для накриття стадіону в Сухумі. Зі звичайним російським апломбом проекту дана назва «Глобус», з натяком на можливість використання спеціального аеростату в усьому світі.

Все це дуже гарно, окрім того, що проект не російський, а український, бо автор цього матеріалу Володимир Репало, винайшов «Хмару» ще в жовтні 2011 р. В Українську Академію Наук надійшов запит з Об’єднаних Арабських Еміратів про створення захисту він пекучого сонця, коли температура на Землі сягає 50 градусів. Я розробив проект і передав його в Академію. Проект був прийнятий і введений в план робіт уряду ОАЕ, а мені треба було їхати в Емірати, щоб створити групу спеціалістів для побудови захистного екрана.

Зрозуміло, що екран для тропічних країн може бути використаний в усьому світі, але без побудови перших зразків про «Глобус» говорити ще дуже рано. Москвичі, вирішили, що мій проект «Хмара» вдалий, і йому підходить саме така глобальна назва.

Виїзд переносився п’ять разів, і в Еміратах я так і не побував. Тим часом з’явилися підозрілі особи, які полювали не тільки за моїм проектом. І от в Москві з’явилась публікація, в якій збережені навіть мої стилістичні особливості викладу.

Я чекав на такий хід подій, тому основу проекту не розкрив нікому. Якщо «Хмару» зроблять такою, як намальовано для ведення ввічливих переговорів, то вітер скрутить такий аеростат в вірьовку, а троси порвуться та нароблять біди на землі. Щоб цього не трапилося, треба багато знати та провести науково-дослідні роботи. Отже, викрадено «веселий малюночок», а ноу-хау у мене, в Києві. 

На березень намічений приїзд арабських представників для знайомства з українськими авторами 40 проектів. Мабуть, вони поїдуть і в Москву, бо українські проекти вже давно (дивно, правда?) там.

Полює на них та винахідників ціла система міжнародного криміналу, зі зв’язками і великими грошима. Деяких винахідників довели до такого стану, що вони, при мільйонних прибутках від своїх винаходів, «готові» працювати за бутерброд і теплий туалет.

Зареєструвати винахід в державному органі немає можливості, патентування коштує дуже дорого. Отже, дуже дорогі проекти в Україні нічого не коштують, їх забирають «за гречку», а продають за кордон за мільйони.

Винахідники в Україні в цілому люди без грошей. І ця система розроблена ворогами України. Про методи роботи одного з кримінальних синдикатів буде опублікована спеціальна стаття.   

Володимир РЕПАЛО