ЗМІНА РЕЖИМУ В РОСІЇ НЕМИНУЧА

Останні дні 2011 року фонтанували скаженою соціальною активністю росіян. Що розбудило росіян і буквально виштовхнуло їх на вулиці? На конференції, організованій центром Ю. Левади, економісти і соціологи Росії висловили немало думок.

Соціолог Лев Гудков, директор центру Левади: «Усі події минулого року можна підвести під спільний знаменник тривоги і занепокоєння суспільства. Народ Росії живе в умовах невизначеності, в стані кризи і в щоденному очікуванні погіршення ситуації. Більше 50% людей не упевнені в завтрашньому дні. Причому, в собі і у своїй сім’ї вони упевнені повністю, а ось від політичної ситуації люди сталі озлоблені, агресивні, деякі почувають себе викинутими за борт сучасного суспільства Росії.

Таке положення характеризується як ресентиментні настрої, подібне спостерігалося в 1990-і роки, десь на початку 2000-х ситуація покращилася, але вже з 2008 року вектор оптимізму і упевненості людей в державі пішли по похилій. За інформацією Центру Левада, на підставі опитувань, в 2011 році у свідомості людей найяскравіше відображалися японські землетруси і аварія на АЕС у Фукусімі, катастрофа на «Булгарії», теракт в Домодєдово, загибель в афіакатастрофі команди «Локомотив». Це говорить про те, що більшість росіян не цікавляться політикою в принципі, замикаючись у вузьких, у тому числі сімейних групах. Це здається майже неможливим на тлі мітингів у великих містах в грудні 2011 року. В зв’язку з цим зниження довіри до влади відбувається швидше у бідних, ніж у забезпечених росіян. Усе це витікає в некерований уповільнений і дуже серйозний процес.

За усім цим стоїть дуже серйозний, повільний, важкофіксований процес втрати повноважень діючою владою. Ми є свідками уповільненого, проте, неминучого процесу загибелі старої патерналістської системи влади. Бідні виказують невдоволення через невиконання владою покладених на неї соціальних зобов’язань, а забезпечені стурбовані відсутністю вибору і діючих правових механізмів.

Згідно з громадською думкою, лідери протестного руху грають малозначну роль. Наприклад, Олексій Навальний відомий лише 6-8% респондентів. Таким чином, він не може бути автором протестних настроїв. Він тільки надав їм форми гасла. Велика частина громадян незадоволені нездатністю влади досягти прогресу у соціальній політиці і невиконанням зобов’язань, які пов’язані з легітимністю системи і ситуацією в політиці загалом».

Економіст Олександр Аузан, президент Інституту національного проекту: «Чи можна  стверджувати, що з появою людей, яких іменують себе в інтернеті «i-декабристи», прийшла політична криза? Зовсім ні, у прямому розумінні питання про зміну влади поки що не стоїть. Можливо це соціальна криза? Теж ні. Поки що ситуація далека від таких країн, як Румунія або Греція, де люди об’єднуються і нищать парламенти через зниження їх реальних прибутків. Тим більше, це не криза економіки, хоча і тут ситуація у РФ не позитивна, але ж не катастрофічна. Можна назвати поточний стан справ кризою очікувань або «кризою соціального контракту».

По-перше, поточна модель зростання нежиттєздатна. Вона була сформована на початку 2000-х і показала дуже високі темпи зростання реальних прибутків населення в наступних роках. Як вважають макроекономісти, така модель не відтворна. Тема про темпи зростання економіки стала хворим мозолем і питанням дня для прем’єра. Боротьба з бідністю не принесла необхідного результату — розшарування тільки росло, тобто невеликій кількості людей дістається 1/4 результатів зростання економіки. Тобто при зростанні економіки у 3-4  відсотки велика частина населення нічого не отримує. Логічно, що прем’єр вимагає 7% зростання, але поточна політика не приносить результатів.

По-друге, Росія не витримує конкуренцію, просто неконкурентоспроможна. Існують держави з дешевою робочою силою і поганими інститутами або, навпаки, з дорогою робочою силою і хорошими інститутами, вони цілком вписуються у світову економіку. А ось Росія — держава з дорогою робочою силою і поганими інститутами, тобто їй вписатися у світову економіку украй складно, якщо не сказати неможливо. Ситуація складається так, що кваліфікована праця з РФ фактично штучно виганяється, замість нього приходить некваліфікована праця, логічно припустити, що скоро РФ стане державою з дешевою робочою силою і поганими інститутами. Це пояснює соціально-політичні процеси в нашій країні. «Мізки» витікали б швидше, але погана світова кон’юнктура уповільнює цей процес, і у зв’язку з кризою це триватиме ще декілька років. 

Потретє, негативна динаміка торговельного нафтового балансу, який, незважаючи на російські багатства, уже гірша, ніж 20 років тому. Це призведе до послаблення рубля ближче до другого півріччя 2012. Це найбільш вірогідний сценарій, хоча у разі іранської війни ситуація може змінитися кардинально.

По-четверте, існує прихована криза пенсійної системи РФ. Є загальноприйнятий тренд підвищення віку працездатності, який повинен регулярно зрушуватися. У разі, якщо подібного не відбувається, то уряд, що проводить консервативну політику в області пенсійного забезпечення, отримує більше пенсіонерів, а не працездатних громадян.

Нині ми спостерігаємо відкриту кризу «пакту еліт», який почався 24 вересня 2011 року. Неприкриту заздалегідь продуману рокіровку Медведєв — Путін економіст характеризував фразою Талейрана: «Це гірше, ніж злочин, це помилка». Так або інакше, але рокіровка невигідна усім групам путінської еліти — відбувається повна деструктуризація ситуації». 

anvictory.org