«Титанік» & близнюки

Вже давно відомі всі подробиці життя і загибелі найбільшого у свій час пасажирського лайнера «Титанік», який міг вміщати до 2500 пасажирів і сягав у довжину 270 метрів. Але мало хто знає, що крім нього на воду було спущено ще два лайнера, які були близнюками свого широковідомого «брата». Яка ж доля спіткала близнюків «Титаніка»?

Від самого початку компанією «White Star Line» було заплановано збудувати три пасажирських лайнера типу «Олімпік»: «Олімпік», «Титанік» та «Гігантік». Вони мали відрізнятися від своїх конкурентів «Лузитанії» та «Мавританії» більшим комфортом при більшій пасажиромісткості. Механізми, які обертали гвинти цих морських монстрів, були трохи застарілої, але дуже надійної конструкції. До речі, четверта труба була створена для психологічного ефекту захищеності і безпеки, а також  — для візуальної симетрії. Для того щоб збудувати ці гіганти, у верфі Белфаста були створені два спеціальні  гігантські доки та крани прогресивної конструкції.  Навколо будівельного майданчика виросло велике поселення суднобудівників, які в ті нелегкі часи отримували пристойну заробітню плату і сумлінно виконували свою нелегку роботу. Адже на той час листи обшивки скріплювалися спеціальними заклепками. Їх було встановлено на «Олімпіку» майже 3 млн штук. Без всіляких механізмів. І нині в порту Белфаста, на майданчику, де колись стояли сухі доки, можна віднайти заклепки до цих морських велетнів. 16 грудня 1908 року було закладено кіль першого лайнера — «Олімпіка».

На воду це судно було спущене 20 жовтня 1910 року, а вже 14 червня 1911, за 10 місяців до «Титаніка», «Олімпік» вирушив у свій перший рейс до Нью-Йорка — по тому самому маршруту, що й його молодший брат. 22 червня «Олімпік» успішно прибув до Нью-Йорка. 

«Олімпік» був першим з трьох кораблів олімпік-класу і єдиним, який не затонув. Адже корабель «прожив» чверть століття. Після загибелі «Титаніка» він півроку простояв в доку для підвищення характеристик безпеки. Навесні 1913 року корабель знову повернувся на Північний Атлантичний маршрут. Перші декілька рейсів пройшли без подій, але вранці 20 вересня 1911 року «Олімпік», виходячи з Саутгемптона під командуванням капітана Е. Дж. Сміта (в майбутньому — капітан «Титаніка»), зіткнувся з британським крейсером «Хоук» водотонажністю 7350 тонн. Пізніше було встановлено, що відстань між кораблями була близько 200-300 ярдів, коли «Хоук» стало кидати з одного боку в інший, через що він зіткнувся з «Олімпіком». «Олімпік» отримав два ушкодження: одне вище ватерлінії, інше — нижче. Також був пошкоджений правий гвинт, який потребував заміни. На щастя, на обох судах обійшлося без жертв. У результаті судового розгляду «Олімпік» був визнаний повністю відповідальним за аварію. Навіть уже після початку Першої Світової війни лайнер здійснював комерційні рейси і врятував команду британського лінкора «Зухвалий». У 1915 він був покликаний на військову службу як морський транспорт і до кінця війни перевозив солдатів. Він був пофарбований в дуже яскраві кольори з геометричними фігурами на жовтому тлі, щоб збити з пантелику ворожі субмарини. «Олімпік» уцілів навіть після чотирьох атак німецьких субмарин. У березні 1916 року він був повернений компанії «White Star Line», щоб встановити на судні шестидюймові гармати для захисту від субмарин. Вони стали в нагоді у 1918 році, коли корабель був атакований німецькою субмариною U-103. Торпеда, випущена по «Олімпіку», пройшла на невеликій відстані від корабля. Але «Олімпік» зробив неймовірну річ — він протаранив підводний човен, який, розламавшись навпіл, затонув. Команда корабля почувалася тріумфаторами. За час експлуатації корабель перевіз 41000 цивільних пасажирів, 66000 солдатів і 12000 учасників Китайського трудового батальйону. «Олімпік» пройшов 184000 миль і витратив 347000 тонн вугілля. Після війни корабель було повернуто компанії «White Star Line». З 1920 року, упродовж 15 років, «Олімпік» зробив сотні рейсів, за весь цей час сталася тільки одна серйозна аварія: він зіткнувся з одним невеликим судном, внаслідок чого семеро з одинадцяти членів екіпажа якого загинули. Адже тоді ще не було досконалих навігаційних приладів, які сканували простір навколо корабля-гіганта на сотню км навколо.  У цей же рік сталося злиття «White Star Line» і «Curnard Line», нова компанія дістала назву «Curnard White Star».   У березні 1937 року «Олімпік» зробив свій останній рейс в Нью-Йорк, після чого був проданий на металобрухт.

 Всі предмети внутрішнього інтер’єру, ідентичні до тих які були на Титаніку, були куплені готелем «Білий лебідь», де їх можна побачити навіть сьогодні.

Цікаво, що «Олімпік» вийшов на рейс з Нью-Йорка до Саутгемптона 13 квітня 1912 року, за день до загибелі «Титаніка». В ніч з 14 на 15 квітня радист «Олімпіка» отримав повідомлення про те, що «Титанік» серйозно пошкоджено. На запитання, настільки серйозні пошкодження, радист «Титаніка» відповів коротко «Ми саджаємо жінок в шлюпки». «Олімпік» не брав участі у рятуванні пасажирів, адже був надто далеко від місця подій. Пропозицію капітана «Олімпіка» про пересадку частини врятованих на свій корабель капітан «Карпатії» відхилив, адже вигляд близнюка тільки-но затонулого «Титаніка» міг викликати у врятованих істерику...

Проте катастрофа не зупинила будівництво ще одного близнюка «Титаніка» — «Гігантіка». Але останній з кораблів цього типу було оперативно перейменовано на «Британік» за етичними міркуваннями (за легендою, в грецькій міфології титани і гіганти загинули в битві з олімпійцями). Подібні аналогії після катастрофи біля берегів Америки «Титаніка» не додали б новому судну комерційної привабливості.

Спорудження «Британіка» було вже розпочате, коли новина про загибель «Титаніка» досягла Хартленда. Щоб уникнути подібної трагедії, творці корабля внесли низку змін до його креслень: висота водонепроникних перегородок була збільшена, подвійне днище корабля зроблене товщим ніж у «Титаніка», простір між зов­нішнім і внутрішнім днищем був розділений на відсіки. Крім цього, були споруджені гігантські шлюпбалки — лебідки для спуску шлюпок, яких так не вистачало на «Титаніку» під час катастрофи. 

«Британік» було спущено на воду 26 лютого 1914 року, але фактично його експлуатація почалася аж в грудні 1915 року. У Європі тоді вже точилася надзвичайно кровопролитна позиційна війна між світовими претендентами на геополітичну першість. Великій Британії потрібні були госпітальні кораблі в Середземному морі, і всі великі британські лайнери тимчасово реквізовувалися урядом країни з метою порятунку численних поранених. «Британік» зробив 5 рейсів до військового госпіталю на острові Лемнос, вивізши тисячі поранених солдатів. 6-й рейс став для нього фатальним. 21 листопада 1916 року «Британік» підірвався на німецькій морській міні і затонув всього за 55 хвилин, втроє швидше за свого попередника «Титаніка».

Є достовірні свідчення про те, як це сталося. 12 листопада 1916 року лайнер «Британик» залишив Саутгемптон і відправився в Мурдос (Середземномор’я) для евакуації поранених англійських солдатів. 15 листопада, в 00:00 за місцевим часом, лайнер пройшов Гібралтарську протоку, а 17 листопада досяг Неаполя. Там корабель зробив зупинку для додаткового завантаження вугілля і води. Перша стадія його місії була завершена. Покинути Неаполь «Британіку» не давав шторм, але незабаром погода покращала, і капітан повів лайнер далі. 23 листопада 1916 року «Британік» досяг протоки між Грецією (мис Соуніон) і островом Кеа. На початку 9 ранку на судні було ще відносно тихо. Але ця тиша в розпал бойових дій на суші і на морі нічого доброго у бойовій обстановці не віщувала. Несподівано пролунав вибух величезної сили. За ним послідував ще один, більш потужний. Він буквально розірвав лівий борт корабля в декількох місцях. Медсестри і обслуговуючий персонал вибігли на палубу, перервавши свій сніданок в їдальні. Капітан Бартлетт і старший помічник Хам, що перебували у той час на капітанському містку, відразу зрозуміли серйозність ситуації. Капітан миттєво узяв ініціативу у свої руки, продумав план і хід рятувальної операції. Він наказав закрити герметичні двері водонепроникних перегородок і підготувати до спуску шлюпки, що були на судні. Перші повідомлення про масштаби вибуху не навіювали оптимізму: 4 відсіки «Британіка» нестримно заповнювалися морською водою; підтоплені були і котельні (одна з перегородок давала течу, інша просто не закрилася). Скруту від швидкого наповнення водою посилювали відкриті ілюмінатори нижніх палуб. Всім стало ясно, що «Британік» скоро затоне.  Рятувальні роботи велися чітко по службових інструкціях, усі дії команди були спрямовані на недопущення паніки. Розрахунок капітана полягав в тому, щоб якнайшвидше дійти до острова Кеа і посадити корабель на мілину.  Капітан, намагаючись вивести судно на мілину, наказав включити машини на повну потужність і йти на максимальній швидкості вперед. З одного боку це було правильним рішенням, але капітан на той момент не знав реальної картини ушкоджень власного корабля і переоцінив його живучість. «Британік» нестримно занурювався носом, і одночасно хилився на правий борт. Сигнали SOS прийняли декілька кораблів: четверо вже йшли на допомогу. Шлюпки завантажувалися належним чином: гіркий урок «Титаніка» не пройшов дарма. Незабаром з води виринули величезні гвинти корабля (у топках ще горів вогонь). Вони продовжували своє страхітливе обертання. 2 шлюпки, спущені без відома третього помічника капітана Девіда Лоса, не змогли відійти на безпечну відстань від гігантських лопатей, і були затягнуті водяною вирвою і порубані на шматки. Побачивши це жахливе видовище, капітан наказав негайно зупинити ходові гвинти — адже смертельна загроза вже нависла над пасажирами третьої шлюпки.  Пройшло близько години з тієї миті, як звичне життя на судні перервав смертельний вибух німецької плавучої міни. Трагедія сягнула апогею, коли корабель похитнувся і почав нестримно завалюватися на правий борт. Впали зі скреготом величезні труби, розчавивши палубні надбудови. Ще хвилина і лайнер назавжди зник в чорній безодні Егейського моря.  За годину на місце катастрофи підійшли чотири судна. Було врятовано 1036 з 1066 людей, що перебували на борту «Британіка».

В катастрофі загинуло лише 30 чоловік. Через те, що дві шлюпки затягло під працюючий гвинт лайнера. «Британік» був одним з п’яти лайнерів компанії «Уайт Стар Лайн», потоплених під час Першої Світової війни.

Загибель «Британіка» залишається однією з найбільших морських таємниць. Незабаром після трагедії британський уряд висунув дві офіційні гіпотези: судно було торпедовано невстановленим кораблем або підірвалося на німецькій міні. 

У 1976 р. Жак Кусто в 64 кілометрах на південь від Афін відкрив точне місцезнаходження останків «Британіка». Судно (близько 270 метрів в довжину і водотоннажністю 48000 тонн) лежить на боку на глибині 119 метрів. Добре видно розлом, викликаний ударом об дно.

Кусто виявив, що корабель знаходиться на відстані 6,75 морських миль від місця, оголошеного британським адміралтейством в 1916 р. офіційним місцем загибелі судна. За словами Саймона Міллза, оператора і морського історика-аматора, що купив уламки «Британіка» за 25 000 дол. в 1996 р. у іншого колекціонера останків корабельних аварій Марка Бамфорда, це неспівпадання місцезнаходження лайнера породило декілька теорій. Дійшло до того, що деякі дослідники навіть припустили, що британський уряд сам потопив корабель задля демонстрації підступності і кровожерливості членів Троїстого союзу. Це, начебто, могло стати додатковим козирем для залучення до війни Сполучених Штатів з їх могутньою армією і економікою. Відомо, що вступ США у війну таки прискорив її нещасливе для Троїстого союзу завершення.

Чому «Британік», безпека якого була значно посилена після трагедії «Титаніка», затонув за 57 хв. (в три рази швидше, ніж «Титанік»)? 

Начальник однієї з п’яти експедицій на затонулий корабель-гігант Нік Хоуп завірив, що він не знайшов слідів від вибухів німецьких мін. Один з членів команди Хоупа проникнув в тунель кочегара, щоб упевнитися, чи були задраєні герметичні люки в перегородках судна. Він виявив, що один люк був відкритий.

Нік Хоуп заявив: «Ми провели біля уламків 1600 хв. — рекордний час підводного спостереження, що включає фото і кінозйомку». І це допоможе, як сподівається Саймон Миллз, знайти ключ до таємниці. 

Роберт Баллард, морський дослідник, що знайшов уламки «Титаніка» в Північній Атлантиці, також обстежував в 1995 р. місце загибелі «Британіка». Ним було виявлено декілька отворів в корпусі судна. Це може свідчити про те, що корабель таки напоровся на морську міну.

Баллард хотів би перетворити «Британік» на підводний музей з кінокамерами на борту, які передавали б зображення на берег. Зараз є багато пропозицій підняти «Британік» і музеїфі­кувати його рештки. Доцільніше цього не робити, бо ореол загадковості може зникнути і увага до цього загадкового тріо розсіється.

Щодо «Олімпіка», то він за Першу Світову війну зробив лише кілька рейсів у Грецію як госпітальне судно, а потім продовжував ходити по старому маршруту Саутгемптон — Нью-Йорк. 6 травня 1918 року, коли «Олімпік» повертався до Саутгемптона з ескортом охорони, який складався з чотирьох американських крейсерів, капітан «Олімпіка» Хейс помітив німецький підводний човен, який нерухомо дрейфував на воді, не помічаючи загрози. Хейс наказав різко набрати швидкість, і лайнер масою 46 тисяч тонн на повній швидкості врізався в 800-тонний підводний човен, переламавши його надвоє. Це був єдиний випадок, коли військовий підводний човен було знищено мирним кораблем, та ще й колишнім пасажирським лайнером! «Олімпік» отримав лише незначні ушкодження і прибув в порт призначення переможцем.

Особливе місце в історії з життям і загибеллю трьох кораблів-близнюків посідає щаслива доля ірландської покоївки Вайолет Джессоп. Вона працювала на всіх трьох кораблях під час катастрофічних для них інцидентів. Під час її роботи на «Олімпіку» той зіткнувся з крейсером «Хоук». Покоївка дивом врятувалася після загибелі «Титаніка». Вона проходила службу медсестрою і на «Британіку» під час його трагічного рейсу в Егейському морі. У шлюпці, яка потрапила під гвинт тонучого «Британіка» була Вайолет! Але рятувальний жилет виніс її на поверхню. Свої пригоди Джессоп описала у   мемуарах, опублікованих в 1997 році.

Підготував
Олександр ГУСЄВ