Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Наміри і наслідки

Літнім днем на тихих, провінційних вулицях одного російського міста можна побачити одну і ту ж картину: відкинувшись на лавках, дрімають молоді люди в домашньому одязі. Вони нікуди не поспішають, їм нічого не треба. Вони «кайфують». Такі картини типові для російської провінції.

Ці молоді люди — споживачі «травички», так в Росії найчастіше звуть канабіс.

З погляду багатьох міжнародних експертів, цих молодих людей не можна вважати наркоманами, тому що канабіс не викликає синдрому звикання. Проте яка різниця матерям цих хлопців і дівчат від того, що «травичка» не робить наркозалежним? Вона так само руйнівна для психіки, як і інші наркотики. Ця молодь вже нічого не хоче, ні до чого не прагне. Вона позбавлена бажання жити, чогось добиватися в житті. Вживання «травички» стало соціальною хворобою. Дійсно, від похідних конопель не виникає залежності, на це і б’ють ті, хто прагне запустити їх у вільний обіг. Ідея довго кружляла в повітрі і, нарешті, утілилася в доповіді так званої Глобальної комісії ООН по виробленню політики у галузі боротьби з розповсюдженням наркотиків, де пропонується припинити боротьбу з не опіа­тами і легалізувати їх оборот. Мовляв, таким чином вони будуть виведені з кримінальної торгівлі і, виявляється, стануть безпечними. Поки ж боротьбу з наркотиками державні структури з року в рік програють, і потрібні нові, нетрадиційні підходи.

Немає сенсу переказувати аргументи авторів доповіді, тому що вони повністю обходять стороною питання про те, скільки героїнових наркоманів починало свій шлях з марихуани. Така статистика не наводиться, а вона дуже показова. Майже всі наркомани починають з не опіатів — марихуани або легких хімічних наркотиків, знаних серед молоді як «колеса». Тільки хтось на них зупиняється, а хтось потім тягнеться до сильніших «задоволень».

Вживання марихуани і інших неопіатів — свого роду підготовчий клас перед переходом в школу важкої наркоманії. Їх легалізація широко розкриє для дітей і молоді двері в цю школу.

Що стосується Росії, то висновки Комісії ООН йдуть врозріз з ініціативами президента цієї країни про посилювання відповідальності за розповсюдження і вживання наркотиків. Для Росії проблема наркоманії стоїть особливо гостро. Недавно голова Федеральної служби за контролем за оборотом наркотиків В.Іванов порівняв загрозу наркоманії з Апокаліпсисом, повідомивши, що щорічно від наркотиків вмирають близько 100 тисяч росіян. За даними ООН, Росія є лідером по вживанню героїну, його тут приймають 1,68 млн.мешканців, і практично все це зілля поступає з Афганістану.

У 2010 році в Афганістані було вироблено 3600 тонн героїну, і 40% цій продукції надійшло до Росії. Не забувають в Афганістані і про «сірий» ринок наркотиків. Виробництво марихуани тут стрімко зросте, і Афганістан вже наздогнав світового лідера по вирощуванню «травички» — Марокко. Здавалося б, що примушує наркоділків активно розвивати менш прибутковий вид злочинного бізнесу? Відповідь в тому, що зусиллями різних зацікавлених сил до неопі­атів виробляється легковажне відношення потенційних споживачів. Якщо героїну бояться, то марихуану — ні. Отже, і попит можна швидко збільшити. І тут виникає питання про цілі доповіді так званої Глобальної комісії. Чи не стоять за цим документом інтереси крупного наркобізнесу? ООН давно придбала славу не найохайнішого міжнародного органу. Тут вже гриміли корупційні скандали, пов`язані з постачаннями гуманітарної допомоги голодуючим країнам, розкраданням грошей. Не хотілося б думати, що ООНівська доповідь про наркотики також препарувалася під чиєсь замовлення і за хорошу винагороду.

Чи можливо просування інтересів злочинного бізнесу через структури ООН? Згадується, як чотири роки тому промайнуло повідомлення про те, що по дорозі до кабульского аеропорту терористи підірвали броньований «хаммер» резидентури ЦРУ. Прибулі на місце вибуху поліцейські виявили до 200 розкиданих навколо кілограмових пакетів з героїном. Вантаж повинен був летіти за межі Афганістану по каналу американської розвідки. Інцидент миттєво зам`яли, повідомлень в ЗМІ більше не з`являлося, і США продовжили свою «боротьбу» з афганським наркотрафіком. Тому не треба думати, що боротьба ця така «невдала» лише тому, що в Афганістані нерентабельне сільське господарство, не здатне конкурувати з вирощуванням опіумного маку.

У засобах від продажу афганського героїну зацікавлені високопосадовці багатьох країн світу. Питання не просто кримінальне, а кримінально-політичне. 

Терористичний акт 11 вересня 2001 року проклав шлях до війни в Афганістані, що створила умови високо прибуткового бізнесу не тільки для ВПК. Налагоджена за десять років система виробництва і збуту афганських наркотиків стала джерелом колосального збагачення не відомого нам кола осіб, серед яких є крупні фігури американського істеблішменту, пов`язані з ООН. Чи існував задум налагодити виробництво і збут наркотиків ще на етапі підготовки вибуху 9/11?  Може, ця ідея була частиною великого проекту збагачення групи зацікавлених осіб, що реалізовувався тільки зараз? Тепер ініціатива по розширенню поля діяльності вказаних осіб просувається через ООН — з шансами перетворення даної міжнародної організації в «дах» для злочинців найкрупнішого калібру.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com