Інша форма життя

Дані, отримані нещодавно зі супутника Сатурну, підтверджують гіпотезу про те, що на Землі колись існувала інша форма життя — на основі водню і металевих з’єднань.

Так вважає директор Геологічного інституту РАН росіянин М.Федонкін. Раніше наша планета представляла собою космічне тіло, на якому панували зовсім інші природні умови. «Первинний океан був гарячим, безкисневим, водневим середовищем в якому були розчинені метали». Схожа ситуація спостерігається і на Титані, супутнику Сатурну, вважає він. Це планета з діаметром в 5152 км перевищує розміри Меркурія і удвічі більше Місяця. А тому має і атмосферу. Вона складається з азоту, метану, водню та інертних газів. Але усе інше — майже як на Землі: плавають хмари, видно серпанок, йдуть дощі з рідкого метану. А на поверхні, відповідно, є річки і озера, які можуть бути завглибшки до 1 км.

Дані, отримані звідти завдяки роботі американського штучного супутника «Кассіні», ще минулого року фахівці американського Національного аерокосмічного агентства (НАСА) назвали сенсаційними, такими, що свідчать про наявність там життя. «Ми вважаємо, що водень, що знаходиться в атмосфері Титану, використовується біологічними формами аналогічно тому, як на Землі живі організми дихають киснем», — сказав один з дослідників Крис Маккей. Він не виключив, що йдеться про абсолютно нову форму біологічного життя, повністю відмінного від земної.

Американські дослідники міркували таким чином. У поверхні не знайдено ніяких слідів ацетилену, хоча сонячний ультрафіолет повинен постійно виробляти його в атмосфері з наявних там речовин. Отже, щось знищує ці речовини. А оскільки цього «чогось» наука не знає, залишається один висновок: це не «щось», а «хтось». А саме: організми, що виробляють метан, дихаючи воднем, і що поїдають ацетилен. Саме наявність такого роду бактерій і дозволяє пояснити нелогічні явища в атмосфері супутника Сатурну.

На думку академіка Федонкіна, сучасні земні істоти демонструють ознаки колишньої форми життя, яка, можливо, і досьогодні існує на Титані. Досі у великих ферментах нинішніх біологічних структур знаходяться такі самі металоємні кластери. Молекулярний водень як джерело енергії використовують багато груп одноклітинних організмів. Обмін речовин на базі водню домінує серед мікроорганізмів, що населяють гарячі джерела. Саме поява і розвиток нинішньої, вуглецевої форми життя на Землі є, згідно з гіпотезою ученого, наслідком діяльності колишньої «водневої».

Тодішні організми, подібно тим, що нині можуть жити на Титані, поступово вилучали водень, провокуючи реакції, в ході яких він перетворювався на воду, а металеві з’єднання, — в метали: «В цьому середовищі і з’явилися організми, «пальним» для яких служили протони і електрони, що отримуються з водню. А каталізаторами для живлення за допомогою відповідних хімічних реакцій були з’єднання за участю металів, у тому числі і важких».

Використовуючи їх для живлення воднем, тодішні біологічні форми природним чином перетворювали природне середовище, і самі, у свою чергу, пристосовувалися до тих змін, які самі ж і викликали: «Най­більші поклади заліза, магнію, урану, золота, міді, нікелю і інших металів «приурочені» до відкладень архея і протерозоя — тобто якраз тих епох, коли перші живі клітини масово «виїдали» водень з відповідних з’єднань, — говорить академік Федонкін. — А саме становлення нинішньої складної клітини можна розглядати як процес реакції на зміни геохімічних особливостей біосфери».

Таким чином, ближче познайомившись з Титаном, ми заглянемо в далеке минуле Землі. Втім, слід врахувати, що у гіпотези про життя на Титані є чимало скептиків. «Ми дійсно бачимо на Титані дуже складну органічну хімію, — погодився російський вчений О.Родін, який займається дослідженням Титану. — Там багато вуглеводнів. Але однозначних даних, які свідчили б про наявність життя, ми не отримуємо. А те, що ми знаємо про Титан, говорить, швидше, проти наявності там життя».

Передусім, на планеті немає рідкої води, обгрунтував учений таку точку зору. Температура там — 90 градусів Кельвіна (-183 за Цельсієм), це — температура рідкого азоту. Метан і азот в атмосфері утворюють складні ланцюжки органіки, але «для життя умови, м’яко кажучи, некомфортні», — підкреслив Родін. «Атмосфера забита органічними сполуками, — визнав він, — і вони утворюють щось подібне до смогу. Це складна органіка, але абіогенна, тобто нежива». Тому, переконаний дослідник, максимум, що можна спостерігати на Титані, — синтез складних вуглеводнів, але не життя, передає ІТАР-ТАРС.