Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Іван Піддубний — символ української сили та борцівської вправності

Імена талановитих українських борців почали з’являтися на світовій спортивній арені наприкінці XIX — на початку XX століття. В їх сузір’ї своєрідним символом української сили та борівської вправності, благородного духу і козацької звитяги, природного хисту й уміння перемагати спортивних противників став славетний український богатир, людина-легенда, чемпіон чемпіонів Іван Максимович Піддубний, який понад 40 років був непереможним борцем світу.

І тому не дивно, що сучасні українські силачі й відомі борці інших країн щорічно виборюють право бути гідним його імені.

Народився Іван Максимович Піддубний 8 жовтня (26 вересня за старим стилем) 1871 року в селі Красенівці на Полтавщині (тепер Чорнобаївський район Черкаської області) в родині козака Максима Івановича Піддубного, козацький рід якого славився надзвичайною богатирською силою. Від батька Іван успадкував великий зріст, неабияку силу і витривалість, а від матері -Ганни Данилівни, яка гарно співала, тонкий музичний слух. У сім’ї Іван був найстаршим, мав ще трьох братів і сестер, які теж дивували всіх своєю працьовитістю і природною силою. В дитинстві, та юнацькі роки в недільні та святкові дні співав у церковному хорі. Аж до зрілої молодості Іван прожив у селі, дивуючи земляків розвинутою статурою та міццю. Потім у 1892 році поїхав до Одеси й найнявся вантажником у морському порту. В 1895 році переїхав працювати до Феодосії у фірмі «Лівос», де самотужки почав займатися гімнастичними вправами та гирьовим спором. У 1897 році вперше взяв участь у чемпіонаті з боротьби на поясах у цирку антрепренера І.М. Безкоровайного. З цього ж року почав виступати у севастопольському цирку Жіжетто Труцці, де пройшло його загартування як борця і вмілого важкоатлета. Згодом він виступає в м. Одесі як борець-професіонал і вперше здобуває перемогу в цирковому чемпіонаті.

У 1900 році Іван Піддубний переїздить до Києва й починає виступати в київському цирку братів Дмитра, Якима і Петра Нікітіних. Медична комісія, що оглянула борця, зафіксувала такі антропометричні дані його атлетичної статури: зріст — 184 см, вага — 118 кг, груди — 137 см, біцепс — 44 см, передпліччя — 36 см, зап’ястя — 21 см, шия — 60 см, стегно — 68 см, гомілка — 47 см (3, С. 9). Тут він уперше знайомиться з прийомами французької боротьби у Київському атлетичному гуртку лікаря Є.Ф. Гарнич-Гарницького, який запропонував йому серйозно зайнятися цією боротьбою. Про це Піддубному не раз говорив російський письменник О.І. Купрін, з яким він приятелював і листувався. Піддубний послухався порад своїх друзів і почав регулярно відвідувати тренування в цьому атлетичному гуртку. Він ретельно вивчав складні прийоми французької боротьби, в котрій був ще новачком і які «засвоювалися ним напрочуд легко і швидко» (3, С. 9).

Протягом п’яти років Піддубний бере участь у гастролях цирку братів Нікітіних у багатьох містах України, Кавказу, Поволжя, Сибіру та Західної Європи, виступає не тільки в чемпіонатах з боротьби, а й із силовими цирковими програмами. Його спортивний паспорт у ці роки дещо змінився й мав такі дані: зріст — 184 см, вага — 120 кг, обвід грудної клітки — 134 см, пояса — 104 см, стегон — 74 см, гомілки — 47 см, шиї — 50 см, біцепсів — 45 см. У 1903 році граф Г.І. Рибоп’єр — голова Санкт-Петербурзького атлетичного товариства, запросив Івана Максимовича в столицю й запропонував готовитися до чемпіонату світу з французької боротьби, який мав відбутися в Парижі. На цьому чемпіонаті він переміг в одинадцяти поєдинках, а в кульмінаційній зустрічі з французом Раулем ле Буше, якого Піддубний не поклав на лопатки, судді зарахували перемогу йому «за красиві і вмілі відходи від гострих прийомів». Того ж року Піддубний переміг у чемпіонаті Москви. На початку 1904 року взяв участь у міжнародному чемпіонаті в Санкт-Петербурзі  на арені Чінізелі. Він блискуче перемагає всіх суперників, у тому числі й Рауля ле Буше, добре провчивши й присоромивши його. В цьому ж році він встановлює світовий рекорд з важкої атлетики, піднявши штангу (нижнім захватом рук від колін на груди) вагою 122,8 кг (1, С. 10).

У 1905 році Іван Піддубний отримує тріумфальну перемогу на VII чемпіонаті світу з французької боротьби в Парижі, поклавши на лопатки датчанина Ієсса Педерсена, японця Оно Опітару, французів Лорана Боккеруа та Рауля ле Буше. Того ж року Піддубний бере участь у міжнародних змаганнях з боротьби в Алжирі, Бельгії, Берліні. В 1906 році перемагає у двох чемпіонатах світу — в Парижі та Мілані. 1907 року у Відні стає чемпіоном світу вчетверте. У 1908 і 1909 роках у Парижі та Франкфурті ще двічі виборює звання чемпіона світу і його вперше називають у спортивному світі «чемпіоном чемпіонів«.

У 1910 році Іван Піддубний раптово припиняє на тривалий час участь у великих змаганнях. Вдатися до такого заходу спонукали чесного, відвертого й  непідкупного борця-професіонала постійні закулісні махінації, інтриги та хабарництво в навколоспортивних колах. Він переїжджає до сусіднього з Красенівкою села Богодухівки, купує невеликий будинок, одружується,  і займається хліборобською працею. Після трирічної перерви знову повертається в спорт, виступає на змаганнях в Золотоноші, Полтаві, Смілі, Черкасах, бере участь у гастролях полтавського цирку. В 1913 році проводить поєдинок з молодим українським борцем Олександром Гаркавенком. У 1915 році в черговий раз зустрічається на московському чемпіонаті з відомим борцем І.В. Шемякіним. Двобій тривав 1 годину 20 хвилин і закінчився внічию. У 1918 — 1921 роках він здійснює турне південними містами України, де йому довелося виступати і перед білими, і перед червоними, і перед борцями за вільну Україну. Часто його життя у ці роки межувалося зі смертю. У 1922 році, після тривалої перерви, він здобуває перший приз з боротьби в московському цирку.

У 1924 році Івана Піддубного запрошують до Німеччини виступати у різних цирках, а в листопаді 1925 року він виїздить до Сполучених Штатів Америки. Маючи 54 роки, він завдяки могутньому здоров’ю, сильній волі і борчівській вправності перемагає у міжнародному чемпіонаті в Нью-Йорку, потім переможно виступає в Чикаго, Філадельфії, Лос-Анджелесі, Сан-Франциско, Клівленді та інших містах США. Тут Піддубний виграє в канадця Джо Гешто, італійця Анджело Тормаші, чемпіона Німеччини Карла Фогеля, чемпіона Греції Тафеалпоса, ірландця Джека Томпсона. Лише поєдинок з відомим польським борцем Станіславом Збишко-Циганевичем український атлет завершив унічию. Наприкінці гастролей в Америці він зустрівся в Нью-Йорку з чемпіоном світу з вільної боротьби, кумиром американської публіки Джо Стечером, якому судді, підтасувавши результат, віддали перемогу по очках. Однак американська преса із захопленням титулувала українського борця залізним, непереможним, великим тощо.

Після повернення в травні 1927 року з Америки Іван Піддубний придбав будинок у Єйську на березі Азовського моря й поселився в ньому з дружиною Марією Семенівною Машошиною. Це місце для життя він обрав тому, що воно дуже нагадувало йому рідну Україну. Тут жило багато українців — предків запорозьких козаків, переселених Катериною ІІ після знищення Запорозької Січі. В Єйську також чулася українська говірка, лунали українські пісні, які так любив він, з дитинства. У 1928 році Іван Піддубний востаннє приїжджає в рідне село Красенівку, відвідує друзів і сестру Євдокію в Богодухівці. В Золотоноші виступає в цирку, де вправно кладе на лопатки турецького велетня Ахмета і полтавського силача Миколу Дзюбу, зріст якого сягав 2 метри 31 сантиметр, а вага була 190 кілограм. Ще 12 років він виступає у складі циркових груп борців у різних містах і селах Радянського Союзу. Так, у 1937 році він побував у Томську, де трудові колективи міста замовляли квитки один перед одним, біля кас влаштовували багатогодинні черги й квитки брали «з боєм«.

Не минуло Івана Піддубного і жорстке беззаконня й свавілля 30-х років. У 1937 році, під час єжовщини, його запроторили до в’язниці Ростовського НКВС. Там чемпіона чемпіонів катували електропаяльником і розжареними сталевими жигалами, вимагаючи назвати номери рахунків і адреси закордонних банків, де він міг тримати свої заощадження, нібито покладені під час гастролей. Таких заощаджень у нього насправді не було (4). Лише через рік звідти його вивела гучна слава непереможного борця та пильна зацікавленість його долею зарубіжної спортивної громадськості. 19 листопада 1939 року в день двадцятиріччя радянського цирку його було нагороджено за видатні заслуги в розвитку спорту орденом Трудового Червоного Прапора й присвоєно звання Заслуженого артиста РРФСР. 1941 року в тульському цирку відбувся прощальний виступ 70-ти річного атлета. А вже згодом, після Перемоги, в 1945 році, коли відзначалося 60-ти річчя російської важкої атлетики, йому було присвоєно звання Заслуженого майстра спорту СРСР. Проте замовчування імені видатного українського борця, лицаря, звитяжця, чемпіона чемпіонів не припинялося й до його останніх днів. Помер Іван Піддубний в Єйську, де й похований. Незадовго до смерті просив усіх, хто приходив до нього: «Поховайте мене на тому березі, за морем», тобто на західному березі Азовського моря в Україні. В Єйську до 100-річчя від дня його народження, відкрито меморіальний комплекс, установлено на могилі пам’ятник з написом: «Заслужений артист республіки, чемпіон світу Іван Максимович Піддубний». У місті також діє центр боротьби імені Івана Піддубного. З 1953 року в СРСР проводився меморіал Івана Піддубного — міжнародні змагання з боротьби. З 1962 року міжнародний турнір пам’яті Івана Піддубного став проводитися регулярно.

Не забули Івана Максимовича Піддубного й на рідній землі. З 50-х років у с. Красенівка на зеленому вигоні Хрущівка біля козацької могили регулярно проводилися змагання з класичної боротьби серед сільських борців України. В кінці 50-х років ці змагання почали проводитися у будинках культури с. Красенівка та с. Комінтерн, що входило до Красенівської сільської ради. Так, у 1959 році змагання з класичної боротьби були організовані в с. Красенівка. В цих змаганнях брав участь і автор цих рядків, який виступаючи у легкій вазі, зайняв друге місце. З 1970 року ці змагання перетворилися у Всеукраїнське свято богатирської сили. З 1990 року в селі Красеновка започатковується щорічне проведення Всеукраїнського свята богатирської сили на призи Івана Піддубного. В 1970 році в с. Красенівка біля приміщення Красенівської середньої школи встановлено пам’ятник-погруддя славетному земляку І.М. Піддубному. В 1991 році відкрито музей історії села, де є зал Івана Максимовича Піддубного, а біля музею споруджено йому пам’ятник. В 1992 році на прохання жителів села колгосп імені Дзержинського було перейменовано в СТОВ імені Івана Піддубного і очолював його протягом тривалого часу Дмитро Іванович Піддубний — нащадок великого роду Піддубних.

Микола Зубалій,
Владислав Зубалій

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com