БІЛЬШОВИКИ НАСЛІДИЛИ КРОВ’Ю УСЮДИ

У Самаркандському державному об’єднаному художньому музеї історії і архітектури відкрилася виставка фотодокументів, що розповідають про встановлення радянської влади в Туркестані.

Вперше на загальний огляд виставлені архівні фотографії, що розповідають виключно про жорстокість і насильство комуністів відносно корінного населення в період встановлення радянської влади. Коментарі до знімків говорять самі за себе: «Руйнування Бухари більшовиками», «Розправа над дехканами в Коканді», «Арешт учасників хивинского визвольного руху», члени самаркандського національно-визвольного руху на чолі з Бахрібеком, що «Здалися». Всі ці фотографії датуються 1920 роком. Пізніші фотографії, 1930 року, розповідають про використання жінок на важких фізичних роботах.

У експозиції також представлений документ, згідно якому декілька місцевих жителів було розстріляно за сприяння басмачам. Доповнюють похмуру картину іржаві кайдани, якими на початку XX століття приковували ув’язнених.

Створення експозиції подібного змісту виглядає дещо дивним. Розлючена кампанія по викорінюванню духу радянської епохи в Узбекистані пройшла років десять тому. З тих пір на цьому питанні ніхто особливої уваги не акцентував. Але в рамках святкування 19 річниці незалежності республіки ідеологічні установи повернулися до цієї теми. Виставка викликала неабиякий інтерес у населення і мала певну підтримку.

Не дивлячись на те що виставка заснована на документальному матеріалі, у багатьох самаркандців вона викликає подив. Немало відвідувачів виставки угледіли в акції антиросійські мотиви. Ось думка викладача одного з місцевих вузів: «Виставка явно ідеологізована і має антиросійську підоснову, оскільки все радянське сьогодні в свідомості тисяч людей асоціюється з Росією.  У нашій історії були немало трагедій, але у випадку з СРСР можна знайти і немало позитивного. Якби виставка відобразила і ці моменти, вона була б збалансованішою і об’єктивнішою. Виставка говорить про те, що росіян треба побоюватися».

Приблизно у такому ж дусі висловилися ще декілька співбесідників, яких насторожує те, що на цю виставку водять групи школярів, супроводжуючи екскурсії з відповідними коментарями.

Деякі відвідувачі виставки відмітили, що погляд на історію і її оцінка повинні бути об’єктивнішими і багатоплановими.

Ця експозиція — перша і поки єдина в об’єднаному художньому музеї історії і архітектури, який, покинувши стіни будівлі поряд з площею Регістан, влаштувався в колишньому Будинку Політосвіти Самарканду.