Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ТБ: ЕЛЕКТРОМАГНІТНИЙ СМОГ + ЗОМБУВАННЯ

Сьогодні ми не уявляємо свого життя без телевізора, комп’ютера чи мобільного телефона. Замість щирих листів, сповнених почуттів, ми вітаємо рідних і знайомих скупим SMS, а безпосереднє спілкування, що є надзвичайно необхідним для людини, замінили на ТБ та Інтернет. Що на нас чекає далі? Як захиститися від сучасної техніки? Більше користі чи шкоди приносить нам комп’ютер? Про ці та інші питання поговоримо із доктором медичних наук, професором Леонтієм Івановичем Сандуляком. — На людину у побуті чатує значно більше небезпек, ніж на виробництві. Співвідношення небезпеки на виробництві і в побуті складає 1:10, а то й більше.

Ніхто у світі не сумнівається, що комп’ютери негативно впливають на здоров’я людини. Бо тут є і електромагнітні хвилі, і рентгенівські, ультрависокої частоти, торсійні хвилі та інші, які мають негативний вплив на здоров’я. На виробництві все це регулюється. В Україні розроблені й діють державні стандарти, якими передбачено все. Наприклад, на роботі перебування за комп’ютером повинно бути не більше 8 годин, але обов’язково з перервами. Вагітним жінкам та тим, які годують груддю, взагалі заборонено працювати за комп’ютером. Площа одного робочого місця повинна становити не менше 6-ти кв. метрів, а об’єм — не менше 20 метрів. Відстань між робочими столами — не менше 2,5 м у ряду і 1,2 м — між рядами тощо. Це на виробництві. А вдома ніхто цих правил не дотримується.

— Яка ж шкода від електромагнітних хвиль?

— Є негативний вплив на фізичне і на психічне здоров’я людини. У жінок, які працюють за комп’ютером, часто виникають мимовільні викидні, а діти можуть народжуватися із вродженими фізичними вадами розвитку. У 1979 році громадськість розвинених країн була схвильована публікаціями американських учених, які повідомляли про підвищену ймовірність виникнення пухлин, лейкозу у дітей, що проживають у безпосередній близькості від високовольтних ліній електропередач. Тобто, людина опромінюється електромагнітними полями. Японські вчені дослідили, що ігри і перегляд телепередач знижують актив­ність мозку. Дуже небезпечно сидіти просто перед включеним комп’ютером, який опромінює людину. Існує навіть хвороба — синдром комп’ютерного стресу, що трапляється у тих, хто працює з комп’ютером. Як це проявляється? Зокрема спостерігається фізична недуга, сонливість, стомлюва­ність, що не минає навіть після відпочинку, головні болі після роботи, порушення сну, болі в області очей, надбрівних дуг, біль у потилиці, поколювання і оніміння у ногах, болі у руках. Погіршуються працездатність і увага. Виникають симптоми захворювання очей: стомлюваність, сльозяться очі, часте моргання, порушення візуального сприйняття... Причини: неправильне положення тіла перед комп’ютером, невелика відстань від монітора, неправильна організація робочого місця тощо.

Хочеться окремо сказати про вплив комп’ютера на здоров’я дітей. У них ще організм не сформований, діти самі не можуть контролювати себе, не можуть сказати собі: досить! У них виробляється залежність від комп’ютера і від Інтернету, як від наркотиків. Бо над створенням програм працюють найкращі психологи і фахів­ці, які, аби отримати прибуток, придумують такі ігри, такі ситуації, що діти самі відірватися не можуть. У результаті діти стають надто збудженими, з’являються серйозні порушення психіки А якщо ще є схильність до психічних розладів, то комп’ютер, та і телевізор також, може спровокувати навіть епілептичні напади. Дитячі психіатри і психологи вважають, що основними хворобами дітей у ХХІ столітті будуть недуги, пов’язані з негативним впливом телевізорів і комп’ютерів. Телебачення різними засобами, хочуть вони того чи ні, кодує поведінку дитини або підлітка і примушує його жити за законами екранного світу.

Дуже небезпечним є неконтрольований перегляд телепрограм. Як Ви думаєте, що діти будуть дивитися в першу чергу? Порнографію.

Я за своєю природою демократ і противник будь-якої цензури. Але те, що ми сьогодні маємо на наших електронних засобах інформації, зокрема на телебаченні, виходить за будь-які межі! Потрібно терміново щось робити, щоб зберегти психічне здоров’я нації. Тому що переважна більшість того, що передають всі наші канали, надзвичайно шкід­ливе для психічного здоров’я, особливо дітей. Те, що сьогодні пропонує телебачення — це інформаційне забруднення довкілля.

— У цьому полягає перевантаження нашого мозку інформацією?

— Мозок перевантажити не можна. Впливає не великий обсяг інформації, а отримання шкідливої інформації, забруднення інформаційного простору показом насильства, вбивства, згвалтування. Ми не маємо здорової інформації, нам підсовують будь-що у дуже гарній обгортці. Наприклад, у фільмі «Ліквідація» (більше 10-ти серій) — показано боротьбу із бандитизмом у повоєнні роки. Тут захоплюють і мова, і гумор... Врешті-решт виявилось, що це був фільм, спрямований проти УПА, бо наприкінці наголосили, що всі ці бандити — це повстанці. Це було зроблено підступно і хитро, аби вплинути на підсвідомість людини.

— Тобто, на підсвідомому рівні людину примушують думати так, як це комусь потрібно?

— Так. І це надзвичайно небезпечно. Весь інформаційний, особливо електронний, простір в Україні належить не українцям. Назвіть бодай одного українця — власника телеканалу. І часто вони не громадяни України. А це найпотужніший вплив на свідомість мас. Як кажуть, крапля камінь точить, а тут не крапля, а дуже красиво, розумно зроблено, враховуючи всі технології впливу на свідомість людей. Відбувається маніпулювання свідомістю. Особливо хочу відзначити, що більшої шкоди, ніж реклама алкогольних напоїв по телебаченню, ніщо не приносить здоров’ю українців. Зверніть увагу на те, як обходять законодавство. Йде реклама не горілки, а торгової марки, і дуже вишукано. Та реклама цигарок, алкоголю і медикаментів має бути взагалі заборонена. Добре, що хоч наркотики не рекламують, але ж і горілка, і цигарки — теж наркотики. Проте є ще й прихована реклама у фільмах, різних передачах.

— Але ж Ви доктор медичних наук, і раптом виступаєте проти реклами медичних препаратів?

— Тому що право лікувати, відповідно до всіх законодавств у світі, має лише той, у кого є диплом або ліцензія на лікування. А основний принцип у медицині — «Non nocere!», що означає: «Не завдай болю!» або «Не нашкодь!» Бо ти можеш користі і не принести, але головне — не зробити шкоди. А самолікування завжди завдає шкоди. Хтось скаже, що якісь ліки сусідці допомогли. А звідки ви знаєте, що було у сусідки? Фірми-виробники мають рекламувати медикаменти серед лікарів, тобто рекламні матеріали повинні розсилатися фахівцям, які можуть оцінити це. І в жодному разі не серед пацієнтів. Тому, якщо ви не вчилися на лікаря, то не зможете розпізнати негативного впливу препарату. Ви ж не шиєте собі костюм, якщо не вчилися, а йдете до фахівця. А що стосується впливу на психіку, то повинен бути сформований із фахівців громадський комітет, який би давав оцінку програмам (що можна випускати в ефір, а що ні), їх впливу на національне здоров’я людей. Бо це є національна безпека. Ми не можемо заборонити, бо скажуть, що заборонили свободу. Яскравіший приклад: декілька років тому у Чернівцях молодий хлопець подивився фільм, потім узяв сокиру і зарубав батька і матір. Він був на обліку у психіатричній лікарні, але його виписали, бо вважали соціально безпечним. А під впливом того, що він побачив у кіно, у нього відбулися зміни у психіці, які призвели до неадекватних дій.

— Але ж і нормальні люди, доводять експерти, під впливом фільмів можуть чинити вбивства, стають маніяками.

— Цілком правильно. Сьогодні існує ціла індустрія по виробництву комп’ютерних ігор. Велика кількість фірм виборює першість на ринку, вигадуючи нові й нові захоплюючі ігри. Агресивні і кровожерні іграшки розраховані на споживачів різних вікових категорій. Та най­більш чутливими до зов­ніш­ніх впливів є діти, які віддають комп’ютерним іграм увесь вільний час. Діти у значно меншій мірі, ніж дорослі, здатні контролювати свою поведінку, їм важко відірватися від екрана, де розгортаються захоплюючі події. Подивіться на жіночок старшого віку, які не можуть відірватися від примітивних серіалів, їм це цікаво. А тут йдеться про дітей і підлітків, у яких нестійка психіка. До того ж, діти дивляться не пусті, а інтелектуальні ігри, які надзвичайно руйнують психічне здоров’я.

— То як же захиститися від шкідливого впливу комп’ютера чи телевізора?

— Є дуже гарне польське прислів’я: «Що занадто, то не здраво». Треба, щоб усе було у нормі. Організм людини має свої механізми регуляції. От, наприклад, мами часто примушують дітей їсти. Не потрібно змушувати. Дитина їсть стільки, скільки їй треба. А от після сорока цей регуляторний механізм слабшає, і людина починає товстішати, бо переїдає. Тож і з комп’ютером потрібна норма...

— А чи насправді шкідливий мобільний телефон?

— Усі повинні знати, що на вусі є біологічно активні точки, які відповідають за весь організм людини. Досить ефективним є голколікування. Але надзвичайно небезпечним є пірсинг, бо випадково можна проколоти точку, яка відповідає за певні органи нашого тіла, і це дуже зашкодить здоров’ю. Наприклад, людина, проколовши точку, яка відповідає за потенцію, стає імпотентом. Вона ж того не знає. А електромагнітні хвилі, які йдуть від телефону, подразнюють усі точки на вусі і будь-якому органу можуть завдати шкоди. Тому телефон — це не засіб спілкування, а засіб інформації! Потрібно передати інформацію про щось і все. А діти говорять годинами. Вони спілкуються по телефону, беруть участь у різних акціях та іграх, що пропонують у повідомленнях, які постійно надходять. Існує психологічна залежність і небезпека від мобільного телефону, вона значно сильніша за фізичну. Якби не спілкувалися по телефону, а просто передавали інформацію, то не були б залежними. А колись ми спілкувалися через листування. Ще одна біда — діти нічого не читають. Коли ви читаєте книжку, ви фантазуєте, ви є співавтором того, що читаєте. По телебаченню вам подають готове бачення.

— А читання в Інтернеті?

— Небезпека Інтернету в тому, що ви можете бачити все. Немає абсолютно ніякого контролю. І якщо діти мають доступ до Інтернету, то зверніть увагу на те, що вони там дивляться. Це теж негативно впливає на психіку, особливо дітей і підлітків. До цього можна ставитися по-різному, як наприклад до куріння. Якщо людина палить, то все одно не хоче, аби її дитина курила. Тому єдиний захист від комп’ютерів, телевізорів — розумне раціональне використання. Бо це не іграшка, а те, що має полегшувати життя, а не шкодити йому. Вся домашня побутова техніка повинна полегшувати життя, а не завдавати нових проблем, які іноді важко подолати. І ще: якщо людина припинила дивитися телевізор, уже не користується комп’ютером, техніка має бути вимкнена.

— Але ж говорять, що для комп’ютера шкідливо вимикати його декілька разів на день.

— Ні, це неправда. Це кажуть ті, хто випускає комп’ютери. На роботі треба вимикати техніку хоча б у обідню перерву. У сім’ї має бути розклад, батьки повинні визначати, яку програму дитині дивитися, а яку — ні. І дитина повинна знати, що телевізор можна дивитися їй одну-дві години на добу. В усьому повинна бути норма. Зупинити технічний прогрес неможливо, але використовувати його досягнення треба розумно.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com