Чортівня на Майдані

Часи такі, що хоч за комп’ютерну «клаву» не сідай. Мало не кожна політична подія за участю перших осіб держави зусиллями дрібних рогулів-протоколянтів перетворюється на небезпечний для доброго імені всієї України екстрім.

У минулому коментарі ми вті­шилися тою обставиною, що вищезгадана дрібна ницість не спаскудила головного свята — Дня Незалежності. З’ясувалося — рано раділи. Ота довготелеса панянка, що закликала зі сцени на Майдані любить Україну, сама полюбляє позувати у так званих «чоловічих» журналах. І не за «спасибі», і не прикриваючи свої ерогенні зони.

Шкандаль! Жовта преса, а також опозиційні видання, із садистською насолодою розміщують відповідні фотоколажі — панянка за основною роботою, панянка читає першим особам вірші Сосюри на Майдані, перші особи розчулено змахують сльозу.

Звісно, ніхто і не планував цієї ганебної «підстави». Все було набагато простіше. Не секрет, що у більшості «дів­чаток» із ЦЬОГО бізнесу є так звані папіки. А папікам, у свою чергу, свербить засвітити своїх тьолок на телебаченні аби братанів завидки взяли. У тої публіки це така ж ознака респекту, як і годинник за 200 тисяч баксів. От вони й шукають виходи на потрібних людей. І, як бачимо з вищеописаної події, знаходять.

Навряд чи до чергового сеансу вселенської ганьби причетні керівники відповідних державних структур. Свиню підклала — і вкотре! — якась дрібна «шістка», поки що невідома широкому загалу. Наголошуємо — не вперше!

Події минулого тижня підтвердили також, що феномен навколо політичного рогульства охоплює не лише привладний маргінес. Ось вам яскраві приклади навколо все того ж Майдану. Не встиг новий головний архітектор столиці обійняти свою посаду, як одразу забігав, мов той фольклорний персонаж з писаною торбою, вимагаючи знести Монумент Незалежності на Майдані. Спершу йшлося про начебто реконструкцію, потім про відсутність високого естетичного смаку у авторів пам’ятника, а тепер от заговорили вже про реконструкцію всієї центральної площі Києва. Хоча, як на наш погляд, йдеться про відсутність нормального політичного смаку у самого автора ідеї реконструкції. Адже поквапна руйнація пам’ятників, встановлених попередньою владою, вважається проявом безкультур’я влади нової. Навіть якщо це ініціює «лише» головний архітектор міста.

На жаль, за розмовами про боротьбу за естетику пейзажу за вікном кабінету вищезгаданого архітектора одразу забовваніла далека від естетики тема — гроші! Гроші, які можна злупити з бюджету на вищезгадану реконструкцію. Мов іще одна фольклорна героїня з верболозу, вискочила колишня полум’яна рухівка-революціонерка, а нині палка прихильниця ідеології регіоналів пані Скорик. Нагадаємо: до новітньої історії України вона увійшла не стільки завдяки своїм архітектурним проектам, скільки депутатством у мажоритарному виборчому окрузі номер один. Після закінчення її безславної каденції у цьому окрузі чотири роки поспіль так і не змогли обрати наступного депутата. Народ уперто не з’являвся на голосування. Бо саме слово «вибори» асоціювалося у нього, народу, з вищезгаданою пані.

Що ж нам пропонують? Висячі сади Семіраміди, споруджені над усією територією Майдану Незалежності. Звісно, для цього доведеться знести все те, що зараз на ньому стоїть і ображає високі естетичні смаки пані архітекторші. Конкретно: над Майданом на висоті кількох метрів пропонується звести на опорах ще один Майдан — з бетонних плит. На нього насипати землі, посадити дерева і квіти, розмістити фонтани, лавочки і т.ін.

Ціна цього помпезного проекту — тримайтеся — ОДИН МІЛЬЯРД гривень. Але посвячені кажуть, що саме лише заплановане знесення архангела Михаїла над Лядськими воротами менш як у сто тисяч гривень не влетить. А якщо вважати, що на кожну офіційно заявлену гривню припадає щонайменше ще одна на відкати, хабарі та елементарні привласнення, то одного мільярду точно не вистачить.

Для порівняння: один мільярд гривень — це 20 тисяч квартир для соціально упосліджених сімей. Ось у що виллється пересічному киянину манія величі рогулів від архітектури.

В.Н.

P.S. Здається, зойк душі нормальних антирогулістів таки досяг Печерських пагорбів. Оголошено, що з Адміністрації Президента звільнено 20 відсотків працівників. Розумно й мудро! Аби тільки звільнили тих, хто заслуговував на це від самого початку каденції нової владної команди.