Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
|
||
Дух, що тіло рве до боюЯкщо проаналізувати впливи Західного й Східного векторів на Україну, то ситуація нагадує часи Мюнхенського пакту, коли Німеччина та СРСР ділили Європу, а «демократичний світ» благословив цей зговір. Обидва вектори працюють на розподіл України. Теоретично, у результаті такого поділу, одна частина підпаде під вплив Заходу, інша — Сходу. Невідомо, чи існують якісь конкретні домовленості, між стратегами Сходу й Заходу щодо України. Але, об’єктивно, такий сценарій повільно розвивається. І не бачити цей можливий сценарій, ігнорувати його — не можна. Як же протидіяти цьому сценарію? Для мене ясно, що проблема лежить у площині формування державницької нації. У нашім випадку з Україною, двох агресорів, начебто, немає. Натомість створено два важелі впливу в Україні, які й працюють на розподіл держави. На наших очах нагнітається напруга між Західним і Східним векторами в Україні, яка має поділити Україну на Західну та Східну. Чи в інтересах — не нації, не народу, а населення України взагалі — «попасти» на такий сценарій? Як усі розуміють, кордон по Збручу — не влаштує одну сторону, кордон по Західному Донбасу — іншу. Тому мирно такий розподіл не пройде. Прихильникам Східного вектору: хочу нагадати наслідки відносно цивілізованого «розводу» в 1991 році: ой — розірвані економічні зв’язки; ой — розділена енергосистема; ой — втрачена кооперація між підприємствами; ой — розділена банківська система; ой — втрачено збут; ой — втрачено поставки; ой — армія; ой — і так далі. І це при тому, що на початку «розвід» проходив без елементів ненависті. Це вже потім «старший брат» став генерувати цю ненависть, як основу своєї державної ідеології. А тепер перенесіть усі ті проблеми на ґрунт нинішньої української держави. Думаю, всі погодяться: можливий розподіл буде значно болючішим і катастрофічнішим. Прихильникам Західного вектору: хочу звернути увагу на міграцію населення Західної України в Європу на заробітки. Ось яка перспектива уготована для України в об’єднаній Європі. А на фоні катаклізмів розподілу держави, і зауважу — не мирного розподілу, — міграція значно посилиться. Створення автономних утворень теж не добре. Усі автономії на пострадянських теренах завжди носять проросійський характер. Вони створюють внутрішню напругу в державах, яка рано, чи пізно, виллється в збройний конфлікт. Так відбувалось в Придністров’ї, Абхазії, Південній Осетії... На черзі Крим. І не треба плекати ілюзій, бо у всіх випадках «замовник музики» один і той самий. А значить, один і сценарій — випробуваний і надійний. Єдиний вихід — консолідуватися в образі нової української нації. Однак наявна людська популяція в Україні не хоче становитись нацією, пручається, лінується, краде, п’є, грішить. Але інших людей в Україні нема. А діаспору — треба ще залучити до процесів в Україні, щоб вона поверталася. Тому, суспільству потрібні лідери. І тут альтернативі громадським активістам із груп самоорганізації населення немає. Як і немає альтернативи творенню державницької нації. Пропоную звернутись до джерел теологічного характеру, які пояснюють світобудову. До Біблії. Розглядаючи людство, як тіло Бога, ми бачимо, що воно ділиться на: роди — це раси, що відрізняються кольором шкіри, формою тіла та ареалом; види — це нації, що відрізняються мовою, вірою та законом; індивідууми — люди, що відрізняються суспільним станом, властивостями та волею. Через єдність світобудови, можна розглядати націю, аналогічно окремій людині, яка складається з тіла, душі й Духа. Як істоті тілесній — нації притаманні інстинкти. Одна характеристика може бути слабшою, інша — сильнішою. Тому між націями існують відмінності, як і між людьми. Виходячи з єдності законів світобудови для всіх її елементів, застосуємо їх до нації. Тобто для нації, як і для всього, притаманні формування і розкладання. Шляхом формування людність проходить еволюцію від ізольовано-індивідуального стану первинної людини до соціального об’єднання — нації. Очевидно, що ця форма є кінцевою й сталою, як елемент людства. Адже злиття націй в однорідну расу в історії людства не відбувалося. Шляхом розкладання — відбувається зворотний рух до ізольовано-індивідуального стану людини. Застосовуючи цей закон Природи до української нації, можемо припустити: українська козацька нація пройшла процес розкладання на індивідуальні елементи й знаходиться на початку зворотного процесу — формування нової нації. Цей процес має трояку природу: - неминучість Провидіння, яке виявляється через згоду; Тобто, потрібно досягати згоди в суспільстві, щодо неможливості далі жити за теперішньою моделлю суспільства (реальність), і проявляти відповідну, до згоди й реальності, волю суспільства на зміну обставин. І це, здається, ось-ось відбудеться За такими закономірностями буде проходити формування національного суспільства. І безперспективна боротьба політичних партій — до цього процесу не буде мати ніякого відношення. Ігор Орел, УП |
||
© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено. Передрук матеріалів тільки за згодою редакції. З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com |