Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Дух, що тіло рве до бою

Якщо проаналізувати впливи Західного й Схід­ного векторів на Україну, то ситуація нагадує часи Мюнхенського пакту, коли Німеччина та СРСР ділили Європу, а «демократичний світ» благословив цей зговір.

Обидва вектори працюють на розподіл України. Теоретично, у результаті такого поділу, одна частина підпаде під вплив Заходу, інша — Сходу. Невідомо, чи існують якісь конкретні домовленості, між стратегами Сходу й Заходу щодо України. Але, об’єктивно, такий сценарій повільно розвивається. І не бачити цей можливий сценарій, ігнорувати його — не можна.

Як же протидіяти цьому сценарію?

Для мене ясно, що проблема лежить у площині формування державницької нації.

У нашім випадку з Україною, двох агресорів, начебто, немає. Натомість створено два важелі впливу в Україні, які й працюють на розподіл держави. На наших очах нагнітається напруга між Західним і Східним векторами в Україні, яка має поділити Україну на Західну та Східну.

Чи в інтересах — не нації, не народу, а населення України взагалі — «попасти» на такий сценарій?

Як усі розуміють, кордон по Збручу — не влаштує одну сторону, кордон по Західному Донбасу — іншу. Тому мирно такий розподіл не пройде.

Прихильникам Східного вектору: хочу нагадати наслідки відносно цивілізованого «розводу» в 1991 році: ой — розірвані економічні зв’язки; ой — розділена енергосистема; ой — втрачена кооперація між підприємствами; ой — розділена банківська система; ой — втрачено збут; ой — втрачено поставки; ой — армія; ой — і так далі.

І це при тому, що на початку «розвід» проходив без елементів ненависті. Це вже потім «старший брат» став генерувати цю ненависть, як основу своєї державної ідеології.

А тепер перенесіть усі ті проблеми на ґрунт нинішньої української держави.

Думаю, всі погодяться: можливий розподіл буде значно болючішим і катастрофічнішим.

Прихильникам Західного вектору: хочу звернути увагу на міграцію населення Західної України в Європу на заробітки. Ось яка перспектива уготована для України в об’єднаній Європі. А на фоні катаклізмів розподілу держави, і зауважу — не мирного розподілу, — міграція значно посилиться.

Створення автономних утворень теж не добре.

Усі автономії на пострадянських теренах завжди носять проросійський характер. Вони створюють внутрішню напругу в державах, яка рано, чи пізно, виллється в збройний конфлікт. Так відбувалось в Придністров’ї, Абхазії, Південній Осетії...

На черзі Крим.

І не треба плекати ілюзій, бо у всіх випадках «замовник музики» один і той самий. А значить, один і сценарій — випробуваний і надійний.

Єдиний вихід — консолідуватися в образі нової української нації. Однак наявна людська популяція в Україні не хоче становитись нацією, пручається, лінується, краде, п’є, грішить. Але інших людей в Україні нема.

А діаспору — треба ще залучити до процесів в Україні, щоб вона поверталася.

Тому, суспільству потрібні лідери. І тут альтернативі громадським активістам із груп самоорганізації населення немає. Як і немає альтернативи творенню державницької нації.

Пропоную звернутись до джерел теологічного характеру, які пояснюють світобудову. До Біблії.

Розглядаючи людство, як тіло Бога, ми бачимо, що воно ділиться на: роди — це раси, що відрізняються кольором шкіри, формою тіла та ареалом; види — це нації, що відрізняються мовою, вірою та законом; індивідууми — люди, що відрізняються суспільним станом, властивостями та волею.

Через єдність світобудови, можна розглядати націю, аналогічно окремій людині, яка складається з тіла, душі й Духа.

Як істоті тілесній — нації притаманні інстинкти.
Як одушевленій — пристрасті.
Як духовній — розум.

Одна характеристика може бути слабшою, інша — сильнішою. Тому між націями існують відмін­ності, як і між людьми.

Виходячи з єдності законів світобудови для всіх її елементів, застосуємо їх до нації. Тобто для нації, як і для всього, притаманні формування і розкладання. Шляхом формування людність проходить еволюцію від ізольовано-індивідуального стану первинної людини до соціального об’єднання — нації.

Очевидно, що ця форма є кінцевою й сталою, як елемент людства. Адже злиття націй в однорідну расу в історії людства не відбувалося.

Шляхом розкладання — відбувається зворотний рух до ізольовано-індивідуального стану людини.

Застосовуючи цей закон Природи до української нації, можемо припустити: українська козацька нація пройшла процес розкладання на індивідуальні елементи й знаходиться на початку зворотного процесу — формування нової нації.

Цей процес має трояку природу:

- неминучість Провидіння, яке виявляється через згоду;
- неминучість реальності, яка виявляється через почуття;
- Воля, яка узгоджується або суперечить цим неминучостям.

Тобто, потрібно досягати згоди в суспільстві, щодо неможливості далі жити за теперішньою моделлю суспільства (реальність), і проявляти відповідну, до згоди й реальності, волю суспільства на зміну обставин.

І це, здається, ось-ось відбудеться

За такими закономірностями буде проходити формування національного суспільства.

І безперспективна боротьба політичних партій — до цього процесу не буде мати ніякого відношення.

Ігор Орел, УП

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com