100 днів: Обережна оцінка

В інтерв’ю Deutsche Welle сказав колишній посол ФРН в Києві, а нині радник Deutsche Bank Дітмар Штюдеманн вважає, що доволі рано говорити про глобальні, далекоглядні зміни після перших 100 днів правління нового президента.

«Але є перші зрушення у новому напрямку, вже є перші результати і тенденції, над якими варто замислюватися. Причому як в Україні, так і за її межами. По-перше, треба відзначити той факт, що нове керівництво встигло дуже швидко міцно закріпитися у владному кріслі, і воно справді здатне на рішучі зміни. Те, що Україна намагатиметься налаштувати відносини з Росією на новий партнерський лад. Українська зовнішня політика має перспективу стати стабільною та передбачуваною лише тоді, коли розвивається внутрішня політика, а передусім економічна політика країни.  Внутрішню політику України після перших 100 днів нової влади можна охарактеризувати хоча й як сконцентровану на стабілізації, але авторитарну. Це викликає питання також в партнерів. Теперішній уряд повинен усвідомлювати важливість дотримання цінностей та політичної структури демократії. До демократії належить контроль влади. А в Україні з того моменту, як вона стала незалежною, це велика проблема, яка залишалась актуальною для всіх попередніх лідерів країни. Це слабкий бік країни, перші кроки нового уряду не виявляють контролю над владою, а це елементарний аспект демократії. Тобто, стабілізація на базі авторитарного розвитку не відповідає передумовам зближення з Європою.

Чіткі принципи відносин України з її східними партнерами — це якраз те, чого нам у Європі, і особливо в Німеччині, дуже бракувало. Загальновідомо, що Україні треба набагато більше працювати у напрямку розвитку цих відносин, не лише через спільну історію та людські зв’язки. З одного боку, йдеться про розмежування в сенсі української ідентичності. Це процес, який не робиться за один день, але над цим треба систематично працювати. Українському народу в цілому, а не лише владі. Складається враження, що нове керівництво починає розбудовувати з Росією відносини без урахування принципу рівноправності. Мене не здивувало, що одразу ж надійшла пропозиція щодо співпраці в енергетичній площині, яка полягає у злитті «Газпрому» та «Нафтогазу». Це настільки відверте втручання в суверенітет України, в її самобутність, у правові засади!

В східній інтеграційній моделі, яка перебуває під сильним впливом Росії, я не бачу такого рівноправного партнерства, як в ЄС. Це українська влада має усвідомлювати.

«Ментальність жертви» більше не відповідає статусу України як сучасної незалежної держави. Багато століть Україна була в ролі жертви, але після набуття нею незалежності це залишилося вже в минулому. Україна сама повинна творити і діяти. В жодному разі не займатись постановкою вимог до ЄС, а самим створювати основу для солідного партнерства із Заходом та Сходом.