Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Була третя сторона?

Тема українсько-польського конфлікту на Волині і в Галичині в роки нацистської окупації є і донині гострою дискусійною темою. І Л.Кучма, і Віктор Ющенко намагалися понизити це напруження, але, схоже, марно. Проблема носить політичний характер, історики у котрий раз прагнуть ретельно досліджувати причини і передумови конфлікту в Західній Україні в 1943-1944 роках. При цьому дослідники волинської трагедії звертають увагу на вельми дивний факт: протистояння між українцями і поляками набули небаченої жорстокості не в традиційно націоналістичній Галичині, звідки Організація українських націоналістів в міжвоєнні роки черпала більшість кадрів, а на території спокійнішої православної Волині. Вперше опублікований документ з німецького федерального архіву пояснює, чому УПА виникла і почала свою діяльність, у тому числі і антипольську, на території нинішніх Волинської і Рівненської областей України.

Волинян — як українців, так і поляків — довів до розлючення рейхскомісар України, махровий українофоб Еріх Кох. Ще на посту гауляйтера Східної Пруссії він за свою прокомуністичну діяль­ність і ліворадикальні погляди отримав прізвисько «Ерік Червоний», а в роки війни за брутальний стиль керівництва був прозваний товаришами по парті «2-м Сталіним».

Документ, що приводиться нижче, описує наслідки його діяльності. Автор цього свідчення епохи — німецький дипломат Отто Бройтігам, в міжвоєнний період служив в Ірані і в німецьких диппредставництвах в УРСР і Франції. У роки радянсько-німецької війни він очолив загальний відділ першого управління (воно ж управління політики) міні­стерства у справах окупованих східних областей. Очолював цю розлогу і неефективну бюрократичну машину теоретик Націонал-соціалістичної німецької робочої партії, прибалтійський німець Альфред Розенберг, відомий своїми антисемітськими, а також русо- і полонофобськими поглядами. Попри такий високий пост, повноважень у Розенберга було не так багато. Зокрема, його безпосередній підлеглий, рейхскомісар України Еріх Кох постійно апелював особисто до Гітлера і саботував накази Розенберга, який схилявся до ідеї створення української держави під німецьким протекторатом і закликав Коха бути з українцями людяним. Розенберг від­крито критикував Коха, а також безуспішно намагався інтригувати проти свого підлеглого, що послідовно проводив українську політику самого фю­рера, який вважав східних слов’ян унтерменшами.

Нижченаведений документ складений Бройтігамом на початку січня 1944 р. і перенаправлений керівництву Східного міні­стерства, для того, щоб Ро­зенберг використовував викладену в ньому інформацію в боротьбі проти «коричневого короля України» Коха і з фактами в руках міг якось впливати на Гітлера у «східній політиці». Документ перебуває у Федеральному архіві ФРН в Берліні (справа 244, листи 52-53 (Bundes­archiv, Berlin. R 6/244, S.52-53).

Управління загальної політики. Берлін, 15.1.1944.

P/56/44g

Таємно!

ДОПОВІДНА ЗАПИСКА

Головним завданням цивільної адміністрації в тилу військ, що борються, було встановлення порядку, забезпечення безпеки шляхів постачання і, по можливості, максимальне використання господарських сил країни. Рейхскомісар України важає, що політика утисків викликана необхідністю найбільш ефективного господарського використання.

Керівник особливого штабу аграрного порядку, який в ці дні через Галичину повертався з України, повідомив мене про наступне: «Волинь і Галичина перебували до початку цієї війни під польським пануванням і обидві були окуповані СРСР. Господарська структура обох областей загалом однакова. Після відходу Червоної армії Галичина перейшла в адміністративне управління Генерал-губернаторства, Волинь — до Рейхскомісаріату Україна. Робота почалася за однакових умов. Результати були наступні: у Галичині в 1943 році було зібрано 470 000 тонн зерна, на Волині — 7000 тонн. Галичина — область, ... в якій тільки останнім часом ...стали помітні деякі повністю вій­ськові партизанські групи. На Волині, навпаки, панує загальне народне пов­стання. Різниця наслідків управління виявляється точно на межі обох областей.

Тоді як навіть зараз через Галичину можна просто проїхати, проїзд по дорогах Волині можливий тільки під охороною. Про народне повстання на Волині повідомляв вже влітку цього року генерал-комісар Шене.

Тому висновки наступні:

Мета — спокій і порядок в тилу військ, що борються, і забезпечення безпеки постачання — в Галичині досягнута, на Волині не досягнута абсолютно.

Господарське використання Галичини повністю і абсолютно вдалося, господарське використання Волині провалилося.

Твердження, що в Рейхскомісаріаті Україна політика, що проводиться, успішна для виконання господарських завдань, невірне. Це було також під­креслено в статті керівника відділу військової адміністрації доктора Штока, що недавно з’явилася в націонал-соціалістичному [бюлетені] «Ландпост», де надруковано, що необхідно «погоджувати вимоги загальної політики і аграрної політики». Якби політика, що проводиться до цього моменту, яку відстоює рейхскомісар України, послужила інтересам економіки, високопоставлений чиновник нашої сільськогосподарської адміністрації не міг би висловити ці претензії.

 Панові рейхсміністру [Альфреду Розенбергу] Підпис (нерозбірливо)...

Бройтігам

Населення Галичини, яке півтора століття входило до складу імперії Габсбургів, спокійніше, ніж волиняни, сприймало сам факт окупації. Крім того, в Генерал-губернаторстві, яке нацисти створили замість Польщі, його керівник Франк прагнув використовувати українців на противагу полякам (Таку саму політику колисть проводила Австро-Угорська імперія). А підлеглий Франка губернатор Галичини Отто Вехтер, який одночасно займав досить високий пост у відомстві Гімлера, взагалі виступив з ініціативою створення української фронтової дивізії зброї СС, набір в яку почався весною 1943 року.

Цікаво, що незадовго до появи наведеної вище записки Бройтігама впливова колабораціоністська структура в Галичині — Український центральний комітет (УЦК) на чолі з Володимиром Кубійовичем висловлювала побоювання, що з Волині міжетнічний конфлікт може перекинутися в Галичину. Українські інтелігенти, що співпрацювали з німцями, і адміністратори відкрито указували причину, через яку Галичина може радикалізуватися: рейд партизан Сидора Ковпака, проведений літом 1943 року. Ця операція, за яку Ковпак отримав свою другу золоту зірку Героя Радянського Союзу, показала слабкість окупаційної адміністрації і значною мірою розв’язала руки ОУН (б), що в той момент вже воювала з поляками на Волині. Радикали з ОУН, що створили в Галичині восени 1943 р. Українську національну самооборону (УНС), потрапили під критику УЦК, на початку жовтня 1943 р. що випустив «Тези УЦК про акцію підтримки українського правопорядку в Галичині». Документ, складений українською мовою, знаходиться в Центральному державному архіві органів вищої влади і управління України (ЦДАОВВіУУ, ф.3959с, оп.1, д.5, лл.1-6) і публікується з незначними скороченнями:

...Галичина, яка до нинішнього моменту була зразком порядку і спокою, кілька тижнів тому увійшла до дуже критичного періоду. Існує загроза, що наш край може скотитися в провалля анархії і безладу. (...)

Рейд большевицьких партизан потряс спокійне життя Галичини, недобитки большевицької банди розбрелися по всьому краю, вони розворушили різні злочинні елементи...

Плановий відступ німецьких військ на Східному фронті створив паніку серед частини нашого суспільства, а це зовсім полегшило ворогам їх розкладаючу роботу.

Формування Галицької дивізії поставило в один фронт проти творчої роботи позитивного табору українства всіх його ворогів — більшовиків, поляків і український руйнівний табір... (до такого УЦК відносив бандерівців. — А.Г.). Всі ці сили на свій лад повели скажену агітацію проти дивізії і її добровольців. Для противаги дивізії український руйнівний табір почав звати українську молодь в ліс, нібито для військового навчання. Наслідок всього цього — дійшло до масового дезертирства з Української служби батьківщині (Українська Служба Батьківщині (УСБ) — організація, що проводила стратегічно важливі роботи. — А.Г.), близько 30 000 українських хлопців бракує в трудових таборах, це викликало сильне ускладнення в будівництві військово-важливих об’єктів на території Галичини. Масове дезертирство привело до сильного загострення адміністративних відносин в цьому регіоні.

Все частіше трапляються вбивства як українців, так і поляків.

Якісь темні сили і відщепенці суспільства жирують на низовинних інстинктах і нацьковують людей до міжнаціональної війни і різанини.

Під впливом безперервної агітації ворожих аген­тів все частіше відбуваються випадки, коли селянські низи втрачають здорове відношення до необхідності повинностей війсь­ко­вого часу. (...)

Все частіше відбуваються озброєні виступи проти української поліції як одного з носіїв порядку.

Нарешті, в Галичині з’явилися українські партизанські загони, які прийшли зі сходу, вони усвідомлено намагаються «волинізувати» Галичину, тобто хочуть довести до такої ситуації, яка сьогодні є на Волині, ситуації повного хаосу, знищення і розрухи всього українського життя. (...)

Джерело анархії є в обох народах — як серед поляків, так і українців. (...)

Хто зве українську молодь в ліс, той усвідомлено або неусвідомлено працює на її знищення. Заслуговуюче уваги вій­ськове навчання при сучасному положенні вій­ськової справи [у лісі] неможливе. Хто... зве нашу молодь, кращий цвіт народу, в ліс, той, навіть якщо він і великий ідеаліст, навіть якщо має добрі наміри, в своїй політичній недалекоглядності робить неминучою загибель тієї молоді. (...)

Хто робить замах на життя або майно когось з жителів нашого краю — незалежно від їх національної приналежності, той — ворог українського народу. (...)

Хто загострює і розпалює міжнаціональну поль­сько-українську боротьбу, той шкодить українській справі, допомагає більшовизму. (...)

Волинь — лякаючий приклад того, як через недалекоглядності різних діячів, у тому числі і українського підпілля, створюються хороші умови для большевицької роботи...

Сьогодні на Волині — одна велика руїна, сотні спалених сіл, тисячі і тисячі людських жертв... знищена вся українська інтелігенція, пропали всі можливості національної роботи. Ось жахливий підсумок роботи безвідповідальних людей...

Хто хоче використовувати патріотичний запал нашої молоді і її політичну непідготовленість для того, щоб сумний волинський експеримент повторити в Галичині, того засудить українська історія і український народ. (...)

В області шкільної роботи [у Галичині]: вся народна шкільна освіта українізується, відбудовані гімназії, семінарії, як ніколи до теперішнього часу розгорнена професійна освіта, створені університетські інститути з найважливішими факультетами, створена могутня організація українських вчителів.

У державній адміністрації: українізується самоврядування, створена українська поліція, тисячі наших людей зайняли державні пости, українізуються суди, декілька тисяч наших людей працює на залізниці і пошті.

Широко, як ніколи раніше, розгорнені організації суспільної опіки і взаємодопомоги таким, що найбільш має потребу. Десятки мільйонів виділені на цю мету.

Весь край покритий густою мережею освітніх і культурних центрів. Усюди відтворено культурне життя, а в самому Львові — як ніколи перед цим (...).

Створений ціла низка загальнонаціональних орга­нізацій, всі вони працюють для будівництва національного життя.

І все це здобуто серед складних умов військового часу. Всі ті досягнення, які є необхідним фундаментом для подальшого національного будівництва.

Сьогодні — все це під загрозою анархії і хаосу...»

Отже ОУН (б) скористалася ситуацією і змогла довести ситуацію до потрібного напруження, і в кінці 1943 — початку 1944 рр. УПА розгорнула діяльність також на території Галичини...

Напруження українсько-польського міжетнічного протистояння почало спадати. Зрозуміло, що в даному конфлікті винні обидва народи, але при цьому не можна забувати, хто — вільно або мимоволі — сприяв створенню умов для виникнення і розвитку цієї трагічної і безглуздої драми.

Олександр Гогун
Польща

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com