Освіта знову на роздоріжжі?

Щойно посівши крісло гуманітарного віце-прем’єра, Семиноженко окреслив зміни у сфері вищої освіти… Перша заява пана Семиноженка на новій посаді — Кабмін змінюватиме систему зовнішнього оцінювання знань випускників шкіл. Мовляв, при вступі до вузів мають бути враховані і атестати учнів, і результати іспитів, і результати тестування. Головний гуманітарій країни допускає, що вже цього року, окрім ЗНО, для випускників шкіл знову проводитимуться всту­пні іспити. До вступної кампанії лишилися лічені місяці. Станом на 10 березня, за даними директора Українського центру оцінювання якості освіти Ігоря Лікарчука, для проходження ЗНО зареєструвалось 315 тисяч осіб — 72% від загальної кіль­кості випускників. Усі тести вже підготовлено та затверджено. Більше того, 70 відсотків цих тестів уже надруковано й передано для зберігання “в надійні місця”. Умови прийму до вузів давно затверджені. Аж раптом з’ясовується, що до травневих свят випускників шкіл “потішать” новиною: тести — тестами, а іспити, мовляв, ніхто не скасовував. Політики й освітяни б’ють на сполох: не дай Боже, скасують тестування. Але нові очільники Міносвіти, як виявляється, цілком “гуманні” люди: тести складайте, але про екзамени не забувайте. А яка тоді користь із ЗНО, якщо кожен вуз додатково запровадить традиційні екзамени? Відома схема: впливові татусі, гроші, дзвінки — екзамен на відмінно, й улюблене чадо знову навчається в потрібному вузі. — У програмі Януковича було записано скасування обов’язкового ЗНО. Я передбачала, що вони говоритимуть про це. Але, чесно кажучи, не сподівалася, що мінятимуться правила гри вже на цей рік, — коментує УНІАН експерт з питань освіти Центру дослідження суспільства, викладач Києво-Могилянської академії Інна Совсун. — Це абсолютно нераціонально. У дітей залишилося два місяці до іспитів. Якщо вони зараз почали про це говорити, у кращому разі відповідні рішення з’являться у квітні. Університетам треба буде розробляти якісь вступні іспити, які ніхто не розробляв, тому що всі знали, що буде ЗНО. Відмова від ЗНО загрожує поверненням до тих корупційних схем, які були в минулому. У Табачника, коли він говорить про необхідність скасовувати ЗНО, є дуже сильне лобі в особі ректорів. Вони категорично проти ЗНО. Вони втрачають купу грошей, бо зараз змушені приймати студентів за результатами тестів, а не за своїми іспитами, котрі були ледь не основним джерелом прибутку. Звичайно, я можу дуже багато критикувати ЗНО. Треба продовжувати розвивати якість тестів, але сама ідея тестування має залишитися. А ось у провідному вузі країни Київському національному університеті імені Т. Шевченка ніяких загрозливих сигналів у перших заявах Семиноженка не вбачають. І в разі потреби готові запровадити іспити, хоча цілком підтримують тестування. — У всьому світі вузи беруть участь у формуванні власного контингенту. За нас, на жаль, усе вирішили, — розповідає проректор Київського університету Володимир Бугров. — Хай залишається ЗНО. Ми його цілком підтримуємо. Хай враховується середній бал атестату. Але при цьому вузам треба дати право приймати хоча б один профілюючий іспит за визначеним переліком. У нас цього року є проблема: на всі гуманітарні факультети однаковий перелік сертифікатів — українська мова і література, іноземна мова й історія. Але ж підготовка історика відрізняється від підготовки філолога, а юриста — від філософа. Вступник не готується до вступу на конкретний факультет: куди, мовляв, мої сертифікати підходять, ту­ди й піду. Поміняли міс­цями віз і коня. Деякі студентські організації також не проти повернення до вступних екзаменів. — Необхідно, залишивши неза­лежне тестування, повернутися до системи вступних іспитів у вищі навчальні заклади, — вважає координатор громадської ініціативи “Студентський захист” Андрій Черних. — Адже треба визначити реальний рівень знань абітурієнта, а не його здатність запам’ятати відповіді на 2000-3000 питань і механічно, не розуміючи їх суть, відтворити під час тестування. Крім того, чимало студентів першого курсу (особливо серед пільгових категорій) не підтверджують свій рівень знань під час проведення першої екзаменаційної сесії. Таким чином, ті молоді люди, котрі справді вміють мислити — не мають можливості отримати вищу освіту.

Другий, не менш цікавий месидж новообраного гуманітарного віце-прем’єра: Болонська система ускладнює систему освіти в Україні. — Болонська система в українському прочитанні, — заявив він, — ускладнює систему освіти, а результат її впровадження не збігається з гаслами, під якими ці реформи проводилися. Європейські стандарти, яких ми дотримуватимемося, — це стандарти рівня якості й конкурентоспроможності нашої освіти. Ми вирішили поцікавитися в колишнього міністра освіти Василя Кременя, невже нова влада наважиться дати зворотній ход Болонській системі, яку так активно впроваджують у європейській вищій школі, і до якої Україна приєдналася у 2005 році, взявши на себе певні зобов’язання. — Ніякої відмови від Болонського процесу не буде. Я в це не вірю, — упевнений Кремень. — Треба поліпшувати роботу зі входження в Болонський процес. Думаю, тестування залишиться, можуть бути якісь зміни, це нормально... І Болонський процес, і ЗНО не мають альтернативи для нашої освіти. — В Україні під ширмою Болонського процесу нав’язують всеохопне тестування, — ділиться з УНІАН президент Національного студентського союзу, аспірант Національного університету “Львів­ська політехніка” Анатолій Ігнатович. — Болонським процесом передбачено здійснення всебічного й глибокого об’єктивного оцінювання, яким тест точно не є (тест — це інструмент поверхового оцінювання, де бракує принципу “сотвори, а не відтвори”. За словами Ігнатовича, Національний студентський союз традиційно щороку проводить круглий стіл щодо бачення Болонського процесу в Україні, і щоразу стикається з ситуацією, коли значна частина і студентів, і викладачів, просто не розуміють, що таке Болонський процес. — Доходило до того, що підвищення вартості навчання у вузі називали обов’язковим складником болонських реформ, — зазначає Ігнатович. — Дуже часто Болонським процесом прикривають будь-які освітні реформи, — розповідає Інна Совсун. — Наприклад, введення кредитно-модульної системи, на яку зараз нарікають усі університети, котрі її запровадили, було начебто частиною Болонського процесу. Але жоден документ Болонського процесу не передбачає кредитно-модульної системи. Більш того, сама ідея кредитно-модульної системи була придумана в Україні на початку 90-х. Хоча Болонська декларація була підписана тільки у 1999 році. Тож, за словами освітян, українські чиновники великою мірою викривлювали ідею Болонської системи. Тому в ідеалі відмова від деяких постулатів, які зараз впроваджуються начебто під гаслом Болонського процесу, у принципі, може бути позитивом. Але питання в тому, від чого саме збираються відмовитися Семиноженко з Табачником? Болонський процес у чистому вигляді має багато позитивних моментів: передовсім це забезпечення рівного доступу до освіти, акцент на автономності вищих навчальних закладів, особливо щодо визначення навчальної програми, та запровадження мобільності студентів. — Мобільність студентів — дуже хороша, правильна ідея. Але для цього потрібне якесь фінансування з боку держави. А в нас держава це ігнорує, — розповідає Совсун. — Жодного сприяння мобільності. У нас не можна перевестися на один семестр послухати якісь курси з Київського національного в Харківський національний університет, я вже не кажу про міжнародну мобільність».

Анна Ященко, УНІАН

Днями міністр освіти та науки Д.Табачник заявив: «Ми вже зараз створюємо робочу групу, яка повинна розглянути найбільш хворобливі питання освіти, у тому числі і щодо мови. Головний принцип, який буде закладений, — батьки учнів у школі і студенти у вузах повинні мати право самі вибирати, якою мовою вчитися. Вони повинні давати заявки, і вони мають задовольнитися». На думку Табачника, йдеться не про русифікацію освіти, а про дотримання прав людини. За його словами, здобуття освіти рідною мовою не звільняє учнів від знання української. На думку міністра, окрему проблему представляє Київ: «Вже в квітні я хочу зібрати в міністерстві всіх 500 директорів київських шкіл і запитати у них, як вони виконуватимуть законодавство України відносно вимог батьків самим вибирати мову навчання дітей. Що стосується вузів, то оскільки вони отримають більше автономії, отже, зможуть гнучкіше визначати і мову навчання», — сказав міністр. Чи означає це тиск на директорів покаже майбутнє. Раніше Дмитро Табачник заявив, що не піде у відставку, навіть якщо студенти оголосять голодовку з такою вимогою.