СПРАВДІ НАРОДИЙ РУХ

Ваша газета минулого року опублікувала кілька матеріалів про найвідомішого у світі анархіста — Нестора Махна. Хоча вони і не характеризували ідейний грунт народного ватажка, але досить грунтовно описували військово-політичну складову цього руху. На жаль він зазнав поразки в Україні, але не зник. В Україні залишився його досвід побудови анархічної держави. І не тільки через Нестора Махна, були і інші, хоч і не з такими успіхами. З 2005 року ми відновлюємо цей спадок в модернових умовах, бо з того часу в країні практично паралізовані виборами-перевиборами всі гілки влади. Але давайте не плутати анархію і хаос. Змінюються часи, а з ними і люди. Хто ж сьогодні є прибічником і послідовником ідей Штірнера, Кропоткіна, Роккера та Махна? Якщо дивитись за віковим критерієм, то це в основному молоді люди від 18 до 27 років. Воно і не дивно, бо саме в цьому віці в нас бродить дух максималізму, віра в те, що щось можна змінити. А це і призводить до захоплення ідеєю анархічної держави.

Сьогодні лави різних анархічних організацій отримують притік членів. Але які причини породили це явище? Бажання щось лагодити, зазвичай, виникає, коли це щось, в даному випадку держава, не працює, або працює неналежним чином. Студенти (а за віком сучасний анархіст потрапляє саме до студентів) являються одночасно і доволі освіченим, і активним соціальним прошарком. Саме вони все XX століття творили революції. А в сучасному інформаційному світі, коли існує вільний доступ до інформації, захопитись радикальними ідеями не так вже й важко. Тож чекайте на вихід на українську арену нового руху — справді народного. А за публікацію неупереджених матеріалів у «Персоналі Плюс» вам подяка від українських анархістів.

Євген Чкалов, анархіст,
читач вашого часопису