Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

НАРОДНІ ПРИКМЕТИ

Цивілізовані європейці ще кількасот років тому сформулювали наріжний принцип будь-якої політичної системи: «Короля робить свита». Як ви розумієте, в цьому виразі подвійне дно. Свита, вона ж команда, може зробити Лідера, а може вдягти цього ж лідера у постоли і свиту. Прагматичні американці визначають таку ситуацію як «хвіст, що крутить собакою».

Цивілізовані європейці ще кількасот років тому сформулювали наріжний принцип будь-якої політичної системи: «Короля робить свита». Як ви розумієте, в цьому виразі подвійне дно. Свита, вона ж команда, може зробити Лідера, а може вдягти цього ж лідера у постоли і свиту. Прагматичні американці визначають таку ситуацію як «хвіст, що крутить собакою».

А тепер під цим кутом зору подивимося на те, що ж накрутила команда щойно інавгурованого Президента. Для початку фактично не допустила на урочисту церемонію журналістів. Ні, ми згодні, що писюча братія у масі своїй публіка злослива, мстива, заздрісна, а частенько навіть підла. А то й небезпечна для життя. Ми не перебільшуємо, згадайте сумну долю принцеси Діани.

Але недаремно Віктор Андрійович, котрий теж відзначався всіма вищезгаданими якостями, добре тямив, що журналістам треба час від часу кидати кістку, нехай навіть без м’яса, бо інакше вони почнуть ці кістки вигризати, що називається, по живому.

Пояснення Литвина, повторене майже дослівно Ганною Герман, мовляв, у залі треба було розмістити хор, тож ми мусили виперти журналюг у якийсь закуток в коридорі, красномовніше будь-яких коментарів. А відтак ображені акули (чи шакали) пера, диктофона та телекамери віддячили інавгуранту по повній. Тим більше, що команда підставлялась і далі.

Аби не бути голослівними — кілька прикладів.

Перше: пам’ятник засновникам Києва, що розвалився «дуже вчасно», для тієї ж ображеної писючої братії щонайменше прикмета майбутніх негараздів, а то й відверте пророцтво.

Друге: горезвісні две­рі до Верховної Ради. Пригадується, за комуняцьких часів у аналогічних випадках їх фіксували міцними бронзовими шпінгалетами. Панове товариство, кому ті шпінгалети заважали? Хочеш-не хочеш, а напрошується бажання поміняти в «будинку під куполом» не тільки дівчаток, а й персонал.

Третє: невже організатори церемонії такі наївні, що не подумали про дуже суттєву подробицю? Якщо російського чиновника, що займає місце у вищій ієрархії десь між третім і четвертим, посадили в першому ряду зали в крісло, а президента Європарламенту притулили на приставному стільці, як бідного родича, котрого провели без квитка на престижну прем’єру, то в Брюсселі цього не помітять? Помітили одразу! І вже через кілька годин поінформували, що нового Президента у Євростолиці чекатиме не лише протокольний прийом, а й неприємні запитання. Панове, хто, а головне — чим думав?

Четверте: хтось би мав пояснити інавгуранту, що гетьманська булава — це не кубок УЄФА. Її так над головою не піднімають. Скажете, дрібниця? Але, як слушно зауважив колись геніальний Вольтер, нечиста сила ховається саме за дрібницями.

А тепер — про речі серйозніші, ніж вкрадений шпінгалет чи невчасно поданий бокал на офіційному прийомі. Вищезгадана пані Герман, дізнавшись про те, що вона відтепер — заступник голови Адміністрації Президента, сказала, що, мовляв, хай буде, але всі свої проблеми і справи вона вирішуватиме не з головою Адміністрації, а безпосередньо з Президентом. Цікаво-цікаво… але дуже в стилі українського політикуму. Спочатку два голови Адміністрації, потім — що? — три прем’єри? П’ять спікерів у Верховній Раді? Мала ж колись Україна трьох гетьманів водночас: проросійського, пропольського (себто європейського) і протурецького. Наша пісня гарна й нова?

Ніхто не робить секрету з того, що тексти для публічних заяв і виступів Лідера готують або принаймні редагують так звані «спічрайтери». Так от — хто з нашеньких вигадав гасло про об’єднання коаліції на ґрунті стабільності і реформ? Бо ж відомо, що там, де є стабільність, реформи не потрібні. І навпаки — реформи є лише шляхом досягнення тієї стабільності. Риторичне запитання: хто і на кого вчився?

Учворити таке за кілька днів — це, знаєте, треба вміти.     

                   В.Н.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com