Завжди на п’єдесталі

Mercedes-Benz — марка німецьких автомобілів, а також назва компанії, що спеціалізується на випуску легкових і вантажних автомобілів, автобусів. На даний момент є дочірньою компанією концерну «Даймлер-Бенц».

Штаб-квартира знаходиться в Штутгарті. Утворена в 1871 році. У 2008 році бренд оцінюється в 25,6 млрд доларів, піднявшись із третього місця (позиція 2007 року) на другий (першим, як і раніше належить Toyota).

Історія німецької компанії Daimler-Motoren-Gesellschaft («Даймлер-Моторен-Гезелльшафт»), що випускала автомобілі Mercedes («Мерседес»), обчислюється з листопада 1890 року. Її заснував Готтліб Даймлер (нім. Gottlieb Daimler) спільно з Максом Дуттенхофером (нім. Max Duttenhofer) і Вільгельмом Лоренц (нім. Wilhelm Lorenz) в Бад Каннштатте (нім. Kannstatt) поблизу Штутгарта на базі своєї майстерні, де в 1885-1886 роках він побудував, що вважається першим у світі, 4-колісний автомобіль з бензиновим мотором.

У 1898 році Вільгельм Майбах, який брав активну участь у створенні перших машин Даймлера, побудував автомобіль Daimler-Phцenix з 4-циліндровим двигуном потужністю 8 л.с., який розвивав швидкість до 24 км / ч. У той час помітний вплив надавав Еміль Еллінек, голова представництва Daimler у Франції й консул Австро-Угорської імперії в Ніцці, за його пропозицією було створено більш потужний двигун, який назвали Daimler-Mercedes. Еллінек вдалося переконати Майбаха створити нову машину, яка була готова в 1901 році. За пропозицією Еллінека, автомобіль назвали ім’ям його доньки Мерседес. Торговой маркою ім’я Mercedes стало з 1902 року.

Перший Mercedes 35Р5 з 4-циліндровим мотором робочим обсягом 5913 куб.см мав класичне розташування агрегатів (попереду двигун, задні ведучі колеса) і мав зовнішність, яку також стали називати класичною. Він став основою для розробки всіх наступних моделей, що випускалися з 1902 року під маркою Mercedes Simplex. До найбільш відомих представників цієї серії ставляться моделі 40/45PS і 60PS із двигунами в 6785 і 9235 куб.см, причому остання з них розвивала швидкість до 90 км / ч.

У наступні роки Daimler випускала цілу гаму легкових «мерседесів» з моторами робочим обсягом від 1568 до 9575 куб.см, включаючи розкішні моделі з повністю закритими кузовами. Деякі з них оснащувалися бесклапаннимі двигунами Knight. Mercedes-Knight з двигуном в 4055 куб.см залишався у виробництві до 1924 року. Гоночні «мерседеси» перемагали на багатьох міжнародних змаганнях, що проводилися до Першої світової війни.

Серед перших післявоєнних автомобілів була модель 28/95PS з 6-циліндровим мотором в 7250 см3, на якій Пауль Даймлер в 1921-1922 роках експериментував з об’ємним нагнітачем (компресором), що приводиться від колінчастого валу і підвищують потужність двигуна приблизно в 1,5 рази. Ці роботи в 1923 році продовжив новий головний інженер Фердинанд Порше. У тому ж році почалося виробництво перших машин з 4-циліндровими двигунами робочим об’ємом 1568 і 2614 куб.см, оснащених нагнітачами, а з 1924 року стала випускатися більш відома серія 24/100/140 PS з 6-циліндровим мотором в 6240 см3 потужністю 100 -140 к.с. Крім автомобілів, компанія виробляла суднові й авіаційні двигуни, що дало привід в 1909 році прийняти як логотипу трьох­променева зірку — символ успіхів марки на суші, воді і в повітрі. У 1926 році відбулося злиття фірм Daimler-Motoren-Gesellschaft і Benz & Cie («Бенц»), і зірка була вписана в кільце з лавровим вінком (данина минулим перемогам машин Benz на перегонах). У такому вигляді емблема нерідко використовується і понині.

Після злиття в 1926 році фірм Daimler і Benz новий концерн Daimler-Benz зміг ефективно використати досвід і знання конструкторів обох компаній, на чолі яких став Фердинанд Порше. Він повністю оновив виробничу програму, взявши за основу останні моделі Daimler, що випускалися тепер під маркою Mercedes-Benz. Першою новою розробкою Порше в 1926 році стала «компресорна» серія К, що включала модель 24/110/160 PS з 6-циліндровим мотором об’ємом 6240 куб.см. За велику потужність і швидкість (до 145 км / ч) її прозвали «смертельною пасткою». Вона стала базовою для більш відомої серії S, що складалася з моделей S.

У 1928 році Порше покинув Daimler-Benz, і його місце зайняв Ганс Нібель. Під його керівництвом випустили легкові Man­nheim-370 з 6-циліндровим мотором робочим об’ємом 3,7 л і Nurburg-500 з 8-циліндровим 4,9-літровим агрегатом, що базувалися на останніх моделях Порше.

У 1930 році з’явився Grosser Mercedes, або Mercedes-Benz 770 з 8-циліндровим 200-сильним мотором об’ємом 7655 см3 з нагнітачем, У 1931 році фірма дебютувала в секторі малолітражних автомобілів, де її представляв вельми вдалий Mercedes 170 с 6-циліндровим мотором 1692 куб.см, з незалежною підвіскою передніх коліс.

У 1933 році з’явилися легковий Mercedes 200 і спортивний Mercedes 380 з 2,0 — і 3,8-літровим мотором, останній з них розвивав 140 к.с. з нагнітачем. На базі спортивної моделі в 1934 році створили Mercedes 500K з 5-літровим двигуном, який став через 2 роки основою для більш відомого великого «компресорного» автомобіля Mercedes-Benz 540K. У 1934-1936 роках фірма випустила легкий Mercedes 130 з 4-циліндровим 26-сильним двигуном заднього розташування робочим об’ємом всього 1308 куб.см, за яким пішли родстер 150 і седан 170H. Під технічним керівництвом головного конструктора Макса Зайлера були створені популярна недорога модель 170V з 4-циліндровим мотором об’ємом 1697 см3, перший у світі серійний легковий автомобіль з дизельним двигуном 260D (1936 рік), а також новий «Великий» Mercedes-770 (1938 рік) з рамою з балок овального перетину і задньою пружинної підвіскою (популярний при режимі фюрера).

Під час Другої світової війни Daimler-Benz випускала як вантажівки, так і легкові автомобілі різних класів. Однак, дво-тижнева повітряне бомбардування у вересні 1944-го року перетворили концерн на купу сміття.  Коли оцінки руйнування були готові до січня 1945-го року, рада директорів ухвалив, що Daimler-Benz фізично більше не існує.

На післявоєнне відновлення зруйнованих заводів потрібен час, тому автомобільне виробництво було розпочато тільки в червні 1946 року. Для розробки нових автомобілів не було ні технічної бази, ні коштів, тому першим післявоєнним автомобілем став седан W136 — «170V». Хоча конструкція була розроблена ще в середині 1930-х років, малолітражний автомобіль з мотором в всього 38 кінських сил, став початком нової історії марки. Вже з травня 1949-го року була проведена велика модернізація.

До початку 1950-х Daimler мав великі амбіції, проте запуск нового покоління автомобілів вимагало подальшого розвитку виробничої бази, тому на початку 1950-х, незважаючи на появу нової розкішної серії «300», продовжувався випуск моделей з морально застарілою конструкцією. Однак, тривало постійна модернізація і запуск нових моделей. Так у січні 1952-го року з’явилася модель зі збільшеним кузовом яке отримало номер W191. Але ще до цього в березні 1951-го, на машину поставили замість 4-х циліндровий, шести-циліндровий двигун з потужністю 80 к.с. Разом з новим зовнішнім дизайном (наприклад розташування передніх ліхтарів в крила) автомобіль W187 отримав нове ім’я «220» і зайняв середній сегмент між «170»-ми і «300»-ми, і пропонувався в трьох кузовах (седан і кабріолети «А» і «B»).

Всього за дев’ять років (випуск завершився у вересні 1955-го) було побудовано відповідно 151042 і 18514 автомобілів «170» і «220». Завдяки цим автомобілям, Mercedes-Benz, зміг створити міцний фундамент на яких компанія стане провідним автомобільним виробником в Західній Європі.

У листопаді 1951-го року на Паризькому автосалоні з’явився новий представницький лімузин W186 «300». Автомобіль, хоч і був побудований в класичному компонуванні (окрема рама і кузов), і оснащувався потужним 6-циліндровим мотором в 2996 см і з верхнім розподільчим валом. А чотиридверний кабріолет «D» мав величезний успіх серед бізнесменів і політиків (звідси назва Аденауер — на часть прем’єра ФРН).  Оскільки збірка автомобіля проводилася вручну, інтер’єри робилися під покупців, і оснащувалися радіо, телефоном, і багатьма іншими новаціями.

Найбільший винахід стався в середині 1950-х (система вприскування палива фіроми Bosch). Нею була оснащена серія W188 «300Sc». 

Щоб успішно проникнути на ринок США, автомобілі мали оснащатся кондиціонерами і гідро-підсилювачами керма, а їх шини були пофарбовані в білий колір. Під капотом нового Аденауера — тепер стояла система вприскування палива, і мотор міг виробити 180 к.с. Збірка Аденауерів прододжалась до березня 1962-го року, всього було побудовано 8288 W186-х і 3142 W189. Завдяки цій серії, Mercedes-Benz повністю відновив свою довоєнну репутацію як виробником розкішних автомобілів.

У 1953-му році з’являється цілий ряд автомобілів з кузовом понтонного типу. Масовими з них стають моделі 180 (W120) і схоже але більш потужні 190 W191. А для вищого класу з’являється збільшений 219-й W105 у 1956-му році. На його базі створюється кабріолет 220S W180 а в 1958-му відбувається технічна революція — в серійне виробництво йде двигуни з високоточної механічною системою вприскування палива

Понтонами і SL Mercedes зумів за 10 років винести себе з довоєнного 170-го в виробника кращих Європейських автомобілів, моделі експортувалися в багато країн світу і купувалися як знаменитостями так і політиками. Але до кінця 1950-х образ сучасних автомобілів як і західного суспільства різко змінювався і Mercedes став авангардом цієї епохи.

У 1959-му році пішло нове сімейство представницького класу W111 отримали елегантні несучі кузова з вертикальними блоками фар, величезний багажний відсік і незалежну підвіску всіх коліс. Вони продемонстрували високий технічний рівень автомобілів цієї марки. Головним символом нової епохи квадратний кузов.  У 1961-му році Mercedes випускає розкішну версію, засновану на 111-м 300SE W112, також мала версії купе і кабріолета.

У 1963-й з’явилися дві легендарні моделі. Першою стала нова SL «Пагода» з унікальною дахом. А наприкінці 1963-го з’явився новий лімузин Mercedes-Benz W100 600. Автомобіль мав 6,3-літровий двигун V8 потужністю 250 к.с., 4-ступеневу автоматичну коробку передач, і повітряну підвіску коліс. Головне, що в автомобіля майже не було конкурентів...

(далі буде)