Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Зуби дракона

Міністр оборони Китаю днями заявив, що армія Піднебесною має в своєму розпорядженні біль­шість сучасних зразків озброєнь і бойової техніки, які складають арсенали провідних західних держав. Багато з китайських збройових систем, у тому числі бойовий винищувач J-10, бронетанкова техніка останнього покоління, військові кораблі, крилаті і міжконтинентальні балістичні ракети, за своїми тактико-технічних характеристиками близькі або не поступаються західним аналогам. «Це видатні досягнення, які говорять про рівень нашої військової модернізації і величезні зміни в технологічній силі нашої країни», — резюмував глава оборонного відомства. На військовому параді на честь 60-ліття утворення республіки, який пройшов в Пекіні 1 жовтня були продемонстровані найтехнологічніші досягнення китайського ВПК. Можна було спостерігати твердопаливну балістичну ракету CSS-X-10, а також створену для базування на підводних човнах JL-2. Обидві ракети призначено для доставки атомних боєголовок на відстань до 8 тисяч кілометрів.

Пентагон в своїй останній доповіді про рівень військової потужності КНР звично оцінив китайські оборонні технології нижче, ніж в США. В той же час в американському Міноборони визнали, що зростання військового бюджету КНР останніми роками випереджає зростання економіки, а китайська армія послідовнонабуває досвіду кампаніями за рубежами країни. Точно відомо, що Китай має намір приступити до будівництва крупних кораблів і розробки нового покоління озброєнь і бойової техніки для своїх Військово-морських сил. Головнокомандуючий ВМС Народно-визвольної армії Китаю (НОАК) Шен Лі в березні повідомив, що пріоритетна увага приділятиметься будівництву великотоннажних бойових надводних кораблів, підводних човнів нового типу з використанням елементів «стелс» і з великою автономністю плавання, виробництву надзвукових літаків для виконання стратегічних завдань, ракетної високоточної зброї і новітніх засобів електронної боротьби.

Пекін планує після 2020 року побудувати два перші атомні авіаносці на додаток до двох таких кораблів із звичайними силовими установками, які будуть спущені на воду в 2015 році. Це дасть можливість Китаю забезпечити собі панування у всій західній частині Тихого океану. Наявність двох авіаносних груп, за задумом Пекіна, дасть можливість КНР відійти від берегової оборони і пересікти «першу острівну лінію» по рубежу Окінава-Тайвань-Філіппіни.

Зрозуміло, що мета недавнього військового параду в КНР продемонструвати всьому світу силу Народно-визвольної армії Китаю (НОАК). Попри сталі тісні стосунки з Китаєм, Росію не може не непокоїти зростаюча міць КНР. Останні масштабні навчання НОАК, що проходять в КНР, лише підтвердили ці побоювання. Під час маневрів армія КНР відпрацьовувала переміщення на значні від­стані...

Ще у радянські роки на російсько-китайському кордоні були зосереджені величезні сили. Скільки ж багнетів сьогодні охороняє рубежі Росії на китайському напрямку.

У армійському середовищі сьогодні популярний такий анекдот — якщо НОАК вирішить напасти на Росію після завершення реформи, то головним завданням китайців буде не розгромити, а відшукати на просторах Далекого Сходу і Сибіру російські військові частини. У цьому жарті є не лише іронія, але і тривога... Генерал-майор в запасі О.Сєров, у минулому командир одного з укріпрайонів на китайсько-російському кордоні, розповів, що в 1954 році на Далекому Сході почалося масове будівництво укріплених районів. Споруджувалися десятки кілометрів складних інженерних споруд, різних загород, керованих і некерованих мінних полів. Фактично це були неприступні фортеці, які мали добряче пошарпати ворога.

Основною силою цих фортець були кулеметно-артилерійські батальйони, що займають ешелоновані райони оборони. Із залізобетонних конструкцій будувалася система потужних дотів в декілька підземних поверхів, куди входили підземне бойове відділення з житловим відсіком, склад боєприпасів і засоби зв’язку. Ці споруди оснащувалися танковою баштою, що оберталася, із гарматою. Були і так звані роти танкових вогневих точок — бетонні «горби», на вершині кожного з яких в спеціальній ніші стояв танк ІС-2 з декількома боєкомплектами снарядів. Всі підходи до нього були прикриті бетонними панцирями кулеметних гнізд, в яких були встановлені «Буки», що оберталися, — кривоствольні кулемети системи Горюнова. Сам кулемет розташовувався усередині доту майже вертикально, а його ствол під кутом 90 градусів, тягнувся в спеціальну амбразуру. Кулемет вражав мішень діаметром 200 міліметрів на відстані 1500-2000 метрів практично з першої черги.

Живучість установок була феноменальна, її неможливо було змусити замовкнути, навіть переїхавши танком. Крім того, укріпрайони посилювалися танковими батальйонами і реактивною артилерією. Сьогодні нічого цього немає.

«Після російсько-китайської угоди про відведення військ на 100 кілометрів від кордонів, система укріпрайонів була законсервована, — говорить військовий експерт В.Шуригін. — А в 2008 році відбулася безпрецедентна передача частини острівних територій на річці Амур: острова Тарабарова і частини Великого острова Уссурійського разом з укріпрайоном. Нині можна сподіватися лише на сили Далекосхідного і Сибірського військових округів. Але що залишиться від округів після реформи армії, поки не зовсім ясно».

Як відзначають багато експертів, війська округів зараз інтенсивно скорочують. Раніше там були два десятки мотострілкових і танкових дивізій. Але незабаром в районі російсько-китайського кордону, а це більше чотирьох з гаком тисяч кілометрів, в кращому разі залишаться 20 танкових і мотострілкових бригад, порядка 10 артилерійських і зенітних з’єд­нань й інші допоміжні частини, загальна чисельність яких не перевищить 100 тис. чоловік. З повітря округи прикривають дві армії ВПС і ППО — це близько 20 авіаційних полків винищувальної, штурмової, бомбардувальної і армійської авіації. Але озброєні вони далеко не найновішою авіаційною технікою.

«Якщо наші військові думають, що такими силами вони здатні протистояти китайцям, які за короткий час можуть перекинути на кордон близько 500 тис. чоловік, то вони глибоко помиляються», — говорить В.Шуригін.

До речі, в радянські часи основним завданням УРів було витримати перший удар китайської армії протягом декількох діб. За цей час в район конфлікту мали бути стягнуті частини і підрозділи з інших регіонів. Так, в 1979 році, після того, як Китай напав на В’єтнам, на Далекому Сході і в Сибіру в стан повної бойової готовності були блискавично приведені радянські війська. За короткий час доукомплектували кадровані частини. Вся ця військова машина — 25 мотострілкових частин з авіаційною підтримкою — загальною чисельністю 250 тис. чоловік почала концентруватися уздовж кордону з Маньчжурією, загрожуючи вторгненням, якщо Китай негайно не вийде з В’єтнаму. Сьогодні можливості Російської армії виглядають куди скромніше.

Сьогодні такі маневри армія здійснити не в силах, що було наочне видно на прикладі Чечні, куди в першу кампанію насилу набрали угрупування в 60 тис. багнетів. Не блискуче було проведено перегрупування і під час п’ятиденної війни з Грузією, хоча йшлося про переміщення військ всього лише одній 58-ій загальновійськовій армії. Крім того, останнім часом майже не проводяться крупні навчання з перекиданням військ на далеку відстань. Останнє було проведене аж рік тому в Приволжсько-Уральськом окрузі. Тоді на відстань понад 1 тис. кілометрів залізничним транспортом в межах округу були перекинуті дві бригади.

У 2009 році криза ударила і по армії, і про тренування масштабних перекидань військ довелося забути. Заплановані раніше навчання проводяться в основному віртуально, на картах, з мінімальним залученням військ. Частинам і з’єднанням наказано займатися бойовою підготовкою поблизу своїх місць дислокації без їх реального розгортання і перекидання в райони вживання, що істотно знижує ефективність бойової підготовки. Навіть експериментальні навчання мотострілецької бригади Сибірського військового округу, які спочатку планувалося проводити з передислокацією в інший регіон для повноцінного вивчення можливостей нової структури з’єднання, прошли в 15 хвилинах їзди від пункту постійної дислокації.

«У радянські роки на напрямі китайського кордону за рахунок мобільного ресурсу можна було створити угрупування до напівмільйона чоловік, — розповідає Владислав Шуригін. — Відбивати можливу китайську загрозу передбачалося шляхом масової мобілізації. Зараз оголошено, що Генштаб має намір ввести добровільну оплачувану службу для тих, хто захоче бути резервістами. Але як і коли запрацює ця система невідомо. Як незрозуміло, де і чим їх озброюватимуть».

В той же час з семи військових округів Китаю найбільш потужні ті, зоною відповідальності яких якраз є кордон з Росією — Пекінський і Шеньянський. Шеньян межує з Далекосхідним, а Пекінський район — з Сибірським військовим округом Росії. На ці округи припадає чотири танкових і шість механізованих дивізій, шість танкових бригад сухопутних військ НОАК. Це вже більш ніж дворазова перевага над російськими військами в цьому регіоні. Ще дві танкові дивізії і одна танкова бригада входять до складу Ланьчжоуського військового округу (займає західну частину країни, орієнтований на Центральну Азію, Монголію і Сибір на захід від Байкалу). А одна танкова, одна механізована дивізії, дві танкові і механізована бригади — до складу Цзінаньського, який розташований в центрі країни і є стратегічним резервом для військових округів націлених на Росію.

Причому китайці гроші на підготовці армії не економлять, в серпні цього року китайська армія почала найбільше в своїй історії навчання, про які було згадано на початку статті. Головна особливість маневрів полягала в тому, що війська перекидалися на відстань до 1600 кілометрів, далеко за межі постійної дислокації. Для швидкої доставки частин до місця навчання використовували швидкісні поїзди і літаки цивільної авіації. У військових іграх взяли участь дивізії з чотирьох військових округів — Шеньянського, Ланьчжоуського, Цзінаньського і Гуанчжоуського, всього 50 тис. чоловік. Маневри, на думку китайських військових мали потренувати війська у придушенні заколотів в національних околицях власної держави, а також операції на території сусідніх держав, з якими в КНР має територіальні суперечки. Маневри ще триватимуть, їх цілями є поліпшення взаємодії родів військ і відпрацювання доставки до лінії фронту в короткі терміни великої кількості військ.

Втім, є думка, що китайська армія сьогодні не так вже і страшна, як це може здатися на перший погляд. І в НОАК є істотні проблеми. Її основним мінусом є відсутність бойового досвіду, оскільки вже декілька десятиліть збройні сили КНР не брали участі в крупних конфліктах. Наприклад, основним тактичним прийомом під час війни з В’єтнамом була «людська хвиля» — це коли солдати натовпом біжать на ворожі кулемети з розрахунку на те, що у противника або кінчаться патрони, або здадуть нерви. З такою тактикою китайці не змогли перемогти навіть в’єтнамців, оборона яких носила осередковий і практично партизанський характер. Звичайно, за 30 років китайська військова наука зробила крок далеко уперед, але російські генерали, присутні на спільних маневрах, відзначають досить скромні організаційні, оперативні і стратегічні можливості армії Китаю.

Аби здолати відставання, Пекін налаштований на співробітництво з Москвою. Напевно мета спіль­них навчань для китайців — перейняти багатий російський досвід.

Аби тільки він не був використаний проти самих вчителів...

Китайці, треба віддати належне, наполегливо добиваються своїх цілей. Вони послідовно упроваджують в життя амбітну довгострокову програму будівництва збройних сил КНР. На сьогодні закінчений перший етап — армія і флот здатні захистити життєві інтереси Китаю, а також «ефективно стримувати і настрашати потенційних противників». До 2010 року армія Китаю повинна перетворитися в силу, що «гарантує розширення стратегічних кордонів і життєвого простору». До 2050 року планується створити практично непереможні збройні сили, здатні «отримати перемогу у війні будь-якого масштабу і тривалості з використанням всіх засобів і способів ведення боротьби».

 

 

За матеріалами інтернет-сайтів
підготував А.Гусєв
.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com