Напередодні культпрориву

Третій тиждень поспіль «Мистецький Арсенал» приймає «ГОГОЛЬFEST». З ранку до пізньої ночі тут тривають виставки, концерти, театральні постановки, кіносеанси, різного штибу перфоманси від кількасот митців з десятків країн світу. В музичній частині фестивалю Україну презентують гурти з числа найцікавіших на сьогоднішній альтернативній сцені — «Перкалаба», «Крихітка», «Сонцекльош», «Пропала Грамота» та «Віранда» з її лідером Андрієм Недоборою.

Забувай

Все що було не так

Все що було не та як слід

Давай

Забувай горе своє і жах

Ми знайдемо з тобою

новий шлях

Давай

Дещо сумна але водночас життєствердна «Забувай» рок-гурту «Віранда» з міста Помічна Кіровоградської області в певний момент залишила своїх авторів. Подібно до пісні «Вона», про ту, яка сидітиме сама, що втративши імена своїх творців, покотилась по західних теренах нашої країни, так і «Забувай» на східних почала самодостатнє життя в провінційних будинках культури, на неофіційних «сейшенах» та квартирниках і загалом усюди, де з’являлась гітара.

А її автор, Андрій Недобора, разом зі своїм гуртом став 98-го дипломантом «Червоної рути» та «Перлин сезону» і переїхав до Києва, звідки дотепер веде активну фестивальну та клубну діяль­ність. Ми зустрілись на «Гоголь-фесті», де Андрій як музикант разом з групою виступав на концертному майданчику, та як поет — на літературній сцені. Про сучаcне мистецтво, культурне життя України та про те, чи є взагалі місце культурі в сучасному світі, наша розмова.

Андрій Недобора: «Я дуже радію з того, що в Україні є така людина, як Влад Троїцький, який робить просто несамовиті речі. Створений ним «ГОГОЛЬFEST» — дуже масштабна культурна подія, що поєднує величезну кількість творчаків, які завдяки фестивалю мають змогу показати свої кіно, театр, музику, літературу і все, що завгодно».

«Забувай все що було не так…»

(про псевдоцінності)

- Я дуже радий, що світ нарешті змінюється. Ви відчуваєте це на фесті. І на велике добро вся ця криза, яка просто відкриває очі. Люди аж надто буквально зрозуміли життєві блага, почали жити за принципом задоволення, захопилися накопиченням речей. Тепер люди починають замислюватись, запитувати себе: «Чому?». Приходить розуміння тих штучних цінностей, які ними керують, роблячи з них рабів в системі координат заробляння грошей-сплата рахунків. Лю­ди йдуть з роботи, щоби вдома вткнутися в телевізор, а там та сама пропаганда споживацького способу життя. Це відбувається, щоб якомога довше тримати людей в стані бидла, комусь так вигідно. Цілий апарат працює на цю штуку. Але те, що мас-медіа видає за реальність, насправді нею не є. Ця система починає тріщати по швах. Я думаю, буде дуже складно пройти цей період і вийти на якісно новий рівень людям, які тримаються тільки за матеріальну частину життя. Так, вона важлива, але не є визначальною. Людина може вижити гола, боса, навіть може довго не їсти. Зараз наступає час, коли люди стануть більш легкими. Тяжкість їм дає прив’язаність до матеріального світу, вона породжує страх. Страх втратити щось відбирає енергію. Така людина не може бути свободною, отримувати кайф від кожної секунди життя, радіти простим речам — повітрю, подиху. Життя прекрасне в усіх своїх проявах, навіть смерть, — велика трагедія в кожному окремому випадку, — показує нам велич життя.

«Все, що було не так, як є…» (про хибні шляхи)

— Суспільство наше занадто заполітизоване. До прикладу, питання мови — це суто політичні розклади, які людям не потрібні. Просто держава на своєму рівні мусить подбати про підтримку якісного національного продукту, видавати українську книгу і вчити дітей української мови. Але при цьому, ясна річ, нікого не треба ставити на коліна. Цим можна тільки зашкодити. В середині 90-х я заспівати українською мені не завадило те, що я формувався, зокрема, під впливом російськомовної поезії Хлє­бнікова і Бродського та пісень Леоніда Федорова. А насильницьким шляхом нічого не досягнеш. Поза межами мого розуміння, коли в Чехії напередодні приїзду Ющенка, вночі, крадькома встановлюють пам’ятник Шевченкові і місцеве населення на ранок від цього просто прозріває. Це совковий кіч, так не має бути. З іншого боку Ющенко дуже багато робить для української культури. Він не дав розкрасти, розпродати «Мистецький Арсенал» і тепер це плацдарм культурної революції.

«Давай, забувай горе своє і жах…» (про минуле)

— Тоталітарна система просіяла наш народ через дуже крупне сито. Цвіт нації, людей, які уособлювали її, тонких, з творчим потенціалом, як тепер кажуть просунутих, просто змішали з лайном, поморили, повбивали, лише декому вдалось втекти.

«Ми знайдемо з тобою новий шлях» (про майбутнє)

— Але земля наша благодатна в усіх сенсах (я, до речі родом з місць, які славні своїм унікальним, найродючішим в світі чорноземом), і вона після всього, що тут трапилось, стала такою вистражданою, такою глибоко духовною, намоленою. Попереду на Україну чекає дуже великий прорив, культурна революція, ми дуже сильно вистрілимо, з’являться речі, які просто порвуть своєю енергією.

Наостанок Андрій висловив сподівання, що ті, хто ще не відвідав «ГОГОЛЬFEST», поквапляться і таки встигнуть вдихнути ковток свіжого повітря сучасного мистецтва. Фестиваль триває до пізнього вечора 27 вересня. А також запросив на фестиваль, в організації якого він також буде задіяний, «ZiхZiхOne-2010», що відбудеться Києві на початку грудня цього року.

Станіслав ГОЦУЛЯК