Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
|
||
Неелітна елітаХто з юристів не мріє про високі професійні здобутки та, відповідно до них, почесні відзнаки? Скажімо, стати «Заслуженим юристом України»? Згідно з Указам Президента України та відповідно до Закону)! «Про державні нагороди України» це — державна нагорода. Тобто, якщо ви впродовж певного часу як юрист працюєте в органах державної влади чи місцевого самоврядування, прокуратури, юстиції, державної безпеки, внутрішніх справ, адвокатурі, на підприємствах, в установах, організаціях і зробили значний внесок у розбудову правової держави, цілком можете розраховувати на таку почесну відзнаку. Та щоб її реально отримати. Крім професійних досягнень, звісно, непогано мати ще й прихильність керівництва, від якого залежить оформлення потрібного подання. Гармонійне поєднання всіх відповідних складових відкриває перед вами жадану перспективу в недалекому майбутньому побачити своє прізвище в указі Президента України з нагоди якої-небудь урочистості чи свята. І з почуттям законної гордості почепити на видноті омріяний знак із чистого срібла у вигляді овального вінка, утвореного двома гілками лаврового листя, обвитих стрічкою. А в середині вінка — картуш, увінчаний малим Державним Гербом, з рельєфними літерами «Заслужений юрист України». Потім — привітання колег, радісне пожвавлення у родинному колі. Ну і, як годиться, тости на вашу честь. Адже тепер ви не просто юрист, а заслужений! Тобто заслужили. Згодом покладете нагороду в оксамитову коробочку, а її у якусь шухляду — не прийнято чомусь у вас щодня нагороди на грудях носити. Ніби вихваляєшся. Це ж не депутатський значок. І лише на візитівках та під творчими доробками зазначатимете своє почесне звання. І пишатиметься ним. Але, виявляється, можна й не чекати цілих десять років. І не надто напружуватися задля збагачення, скарбниці вітчизняної юиридичної думки чи дбати про власний внесок у розбудову правової держави. Достатньо заплатити кому треба якихось жалюгідних 10 тисяч доларів — і можна без усіх цих обтяжливих клопотів увійти до численних лав заслужених юристів. Скажете, блюзнірство? І будете праві. Чи можливо таке? Адже це означає цілковиту девальвацію почесної нагороди, самої ідеї такого стимулу, а заразом і образу на адресу сотень дійсно заслужених юристів, які носять свою відзнаку по праву глибокизх знань, напруженої праці та важких наукових здобутків! Подібне припущення кидає на них тінь підозри в тому, що коли й не всі, то дехто, імовірно, так і вчинив. Припускати таке навіть не блюзнірство, а моральний злочин. Утім, член фракції БЮТ, голова підкомітету з питань фінансового забезпечення та розвитку матеріально-технічної бази судової системи України Комітету Верховної Ради з питань правосуддя Андрій Сенченко в своєму інтерв’ю минулого тижня не припустив, а прямо звинуватив чиновників Секретаріату Президента в торгівлі державними нагородами. І навіть розкрив механізм цієї торгівлі. За його твердженням, на будь-яку нагороду, в тому числі й на звання Героя України, існує своя тверда «такса». Розпродаж нагород у Секретаріаті став прибутковим і майже абсолютно легальним бізнесом. Каже, всі про це знають і відкрито пропонують свої послуга охочим стати орденоносцем чи отримати почесне звання. За словами бютівця, наближення виборчої кампанії, а також криза позначилися на «розцінках» вони знизилися. До того ж, чим вища посада у чиновника, тим менше він бере за свої послуги, бо менше доводиться ділитися з вищим керівництвом. Викривач чиновницької корупції на найвищих щаблях державної влади не обмежується самими розмірковуваннями «на тему», а стверджує, що йому відомі факти, «як один мешканець півдня заплатив за зірочку «Героя України» 5 мільйонів доларів США». А якийсь чиновник Секретаріату в розмові з Сенченком нібито подивувався неймовірній сумі та сказав, що він би й за 250 тисяч доларів таке зробив. Мабуть, це був дуже високопоставлений чиновник. Складається враження, що своїми обвинувальними заявами Сенченко підводить нас до невідпорного висновку: на самому верху, там, де укази про нагороди підписуються, розцінки взагалі мізерні. На подібні звинувачення, кинуті публічно, відмовчатися неможливо. Але керівник Секретаріату Віра Ульянчен-ко, мабуть, вирішила, що не н це справа — спростовувати всіляку нісенітницю. І доручила обстоювати честь президентської канцелярії заступникові керівника Служби нагород і геральдики Віктору Бузало, який дисципліновано назвав усі звинувачення брехливими. Через добу, зрозумівши, що це не той рівень, і роздавши прочуханів кому треба, змушений був відредагувати сам Президент. За його дорученням Генпрокурор Олександр Медведько у 20-денннй термін має перевірити заяву депутата. І вжити відповідних заходів. Ох, і нелегко буде Генпрокурору виконати таке доручення, щоб не лити воду на млин БЮТу. Опинився він між Сцилою права та Харибдою політики. Не позаздриш. А, може, розрахунок на те, що через 20 днів усе підзабудеться? Як-от справа Зварича, Ло-зинського чи Пукача. До речі, якщо раптом Президентові спаде на думку подавати на депутата судовий позов про захист честі та гідності, колишній голова Секретаріату Віктор Балога може бути свідком, бо визнав, що і йому хабарі пропонували. З відомства Юрія Луценка. За те саме. Але не брав. Хто ж у такому зізнається. У передвиборний рік політична еліта показала, що в боротьбі за владу всі засоби годяться. Це слова незламного борця з корупцією бютівця Сенченка. Ну, що ж, яка еліта, такі й засоби.
Володимир ШАРОВ |
||
© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено. Передрук матеріалів тільки за згодою редакції. З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com |