ГОСПОДАР ХРАМУ, ЩО ДАРУЄ НАДІЮ

Один із патріархів української медичної науки, лікар-практик з багатолітнім стажем, директор Центру радіаційної медицини Володимир Григорович Бебешко нагороджений орденом преподобного Нестора Літописця.

В стінах Центру, де зібралися колеги Володимира Григоровича, високу нагороду від імені предстоятеля Української православної церкви Володимира вручив протоієрей Діонісій Мартишин. Звертаючись до присутніх, він, зокрема, зазначив:

- Ми з вами перебуваємо в Центрі радіаційної медицини, і, напевно, можна сказати також, що це храм. Храм печалі, храм скорботи. І водночас – храм надії і сподівань. Бо людина, переступаючи поріг Центру, завжди сподівається на зцілення, на допомогу. З іншого боку, боротьба з недугами залишає, безумовно, рубці й на серці медика, котрий не може бути байдужим до страждань ближнього.

Як відомо, Нестор Літописець не лише являв історію православної церкви, а й творив науку богослов’я. Володимир Григорович – людина, що нині творить науку про те, як протистояти зловісним наслідкам ядерних технологій.

Слово вдячності мовив отець Діонісій і до колег В. Г. Бебешка.

- Без вас, гадаю, Ворлодимир Григорович не досяг би того, що йому вдалося. Для себе, але в першу чергу – для людей. Бо щоразу, коли ми будуємо щось для себе, створюємо також і для ближнього.

Недаремно ще в давнину було сказано, що хліб насущний для себе – це матеріальна турбота. А хліб насущний для ближнього – це духовне творіння. Переконаний, що медики, які працюють у центрі, трудяться заради утвердження любові Христової не на словах, а на ділі.

У слові-відповіді В. Г. Бебешко подякував за нагороду, а також розповів про інститут, торкнувся його проблем та історії.

- Першого жовтня нинішнього року виповнюється двадцять три роки, відколи ми організувалися як центр радіаційної медицини. Сталося це після аварії на Чорнобильській АЕС. Анатолій Юхимович Романенко, тодішній міністр, став першим директором центру, відстоявши перед тим усі необхідні позиції для того, щоб цей науково-лікувальний заклад був організований саме в Україні.

До нього увійшли три науково-дослідні інститути, де працює близько півтори тисячі співробітників. Ми покликані допомагати людям, які колись захистили нас від ядерного апокаліпсису, а сьогодні небезпідставно вважають, що держава їх має захищати. А якщо держава, то – і медицина. Але медицина у нас залишкова. Залишкові кошти виділяються для неї. Через те і лікарі одержують неспівмірно мало, і з обладнанням сутужно. Але ми вважаємо, що будемо жити. Працюючи з людьми. Співпрацюючи з вами… - звернувся він до гостей.

Серед них був і Микола Цимбал, один із очільників Українського козацтва. Він дружить з медиками центру, цікавиться їхніми проблемами, по змозі прагне допомагати їм. Микола Іванович привітав і теплі слова вдячності за повсякденну й так необхідну працю мовив на адресу нагородженого, наголосив на його багатолітньому служінні людям. А також, користуючись нагодою, у товаристві дружного колективу медиків радіаційного центру вручив орден гетьмана Івана Мазепи отцю Діонісію.

Олександр Кавуненко