Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Доха-форум: вийти без втрат

Нещодавно в місті Доха, розташованому на узбережжі Перської затоки, відбувся міжнародний форум, присвячений розвиткові демократії й торгівлі, а ширше — сучасній економічній ситуації та шляхам подолання кризи, яка нині охопила увесь світ.

В Доха-форумі взяли участь представники вісімдесяти країн з усіх континентів, зокрема, екс-президент Франції Жак Ширак, прем’єр-міністр Фінляндії Матті Ванганен, інші відомі вчені, економісти, політики, підприємці. І з України — також. Серед них — Закут Салах, доктор філософських наук, професор, директор громадської організації «Арабський дім», розташований в українській столиці. Наш кореспондент зустрівся з ним і попросив відповісти на запитання газети.

— Пане Закут, для багатьох наших читачів, очевидно, цікаво було б довідатися про саме місто, в якому відбувалася подія, важлива для всього світу; бодай стисло — про історію країни з досить незвичною для багатьох наших співвітчизників назвою — Катар.

— Щодо історії, то Доха була заснована в 1850 році, спочатку мала назву Аль-біда. 1883 року тут відбулася битва загонів шейха Касима проти турецької армії. Оттоманські війська зазнали поразки.

У 1916 році Доха стала столицею британського протекторату Катар, у 1971-му — столицею незалежної держави з такою ж назвою. Ще через два роки відкрито університет, в 1975-му — національний музей, 1996-му розпочав мовлення арабський супутниковий телеканал Аль-джазіра. Є міжнародний аеропорт.

У 2006 році тут проходили Азійські ігри.

— Перед тим, як перейти до економічної частини нашого інтерв’ю, будь ласка, — про те, чим прикметна демографічна ситуація в країні.

— Насамперед — тим, що більшість постійних жителів міста — емігранти, а катарці становлять меншину. Найбільша група емігрантів прибула сюди з країн південної та східної Азії. Також Доха, що за переписом 2005 року нараховує 400051 людину, стала домом для емігрантів із США, Франції, Великобританії, Південної Африки, Норвегії та багатьох інших країн. У минулому емігрантам було заборонено мати у власності землю, але зараз їм дозволено купувати земельні ділянки в деяких районах міста.

— Будь ласка, кілька слів — про своєрідність економіки Дохи.

— Місто є центром нафтової та рибної галузей промисловості. Економічний центр країни. Тут розташовані штаб-квартири найбільших компаній країни, таких як Qatar Petro­leum, Qatargas і RasGas. Зараз уряд Катару здій­снює курс на відхід від економіки, орієнтованої на нафто— і газовидобування. Зокрема, Доха, де проживає вісімдесят відсотків населення, позиціонується як туристичний центр. Тут можна зустріти туристів з усіх країн світу.

— Мальовничий куточок?

— Так. Хто тут побував уперше, як сталося зі мною, хоче приїхати туди ще раз.

— З чим можна порівняти Доху в економічному сенсі?

— Гадаю, з європейським Давосом, куди з’їжджається еліта з усього континенту, аби обговорити нагальні економічні проблеми.

— Як розвивався сценарій форуму?

Досить динамічно й різнопланово. А відкрив йогопринц Катару шейх Хамад Бен Халіф Аль Тані, наголосивши на важливості Доха-форуму, дев’ятому за ліком. На минулому форумі, зазначив він, ми сподівалися на з’яву нових ідей у сфері розвитку демократії та вільної торгівлі, яка є цілісним організмом; вона має сполучені ланки, дає природні поштовхи. Але — тільки в тому разі, коли звільниться од відносин, в яких відсутня рівність і де запроваджується політичне втручання в економіку.

— Чи не було у вас, пане Закут, відчуття, що криза перейшла певну грань, вийшла з-під контролю, що вона стала небезпечною для світової спільноти?

— Принаймні, я переконався: те, що відбувається, — не природна катастрофа, як ураган чи землетрус, а результат політики, спричиненої людиною, наслідок неправильного планування, перебільшеного бажання швидко збагатитися. Очевидний перехід фінансової кризи в економічну, не може не вплинути на розвиток і свободу торгівлі, наголошувалося на Доха-форумі.

Аби уявити величину й глибину цієї кризи, досить згадати деякі цифри. План Маршалла для порятунку Європи після Другої світової війни коштував 115,3 мільйонів доларів. Гроші, кинуті на прибуття людини на Місяць, становили 237,5 мільйонів доларів. Витрати Другої світової війни у всьому світі склали 3,6 трильйона доларів, — крім людських втрат і страждань, які не підлягають матеріальній оцінці. Нині треба було майже 20 трильйонів доларів, аби порятувати ту ж фінансову систему. Отже, ця криза коштувала так само, як План Маршалла, плюс витрати на прибуття людини на Місяць, плюс витрати Другої світової війни.

— Які резони звучали на форумі щодо виходу із ситуації, яка склалася?

— Шляхи виходу з кризи — тільки не у відмові від правил ринку та вільної торгівлі. Але, як і в будь-якій економічній скруті, рішення полягає в рів­ності свободи й відповідальності, а не в тому, що якась сторона може перекинути свої втрати на інших.

Історичний досвід підтвердив, наголошували учасники Доха-форуму, що в перебігові криз людство навчилося покращувати свою економіку, закони, підвищувати продуктив­ність праці, збільшувати доходи, не обмежуючи прав ні виробників, ні споживачів. В економіці важливо налагоджувати плід­ну співпрацю виробників і управлінців; а не шукати заспокійливі засоби, що знешкоджують симптоми, в той час як хвороба прогресує.

 

Олександр Кавуненко

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com