Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

«Грицева шкільна наука»

Сторонній спостерігач, не знайомий зі справжніми реаліями української влади, вивчивши повідомлення українських ЗМІ за останні пару тижнів, дійшов би висновку, що найболючішою проблемою в нашій молодій державі є проблема студентських «хвостів» себто, по-вченому мовлячи, академзаборгованостей. Як хто забув, то нагадаємо: пре­м’єр-міністр нещодавно здійснила два кардинальні заходи в галузі вищої освіти. А саме: скоротила кількість державних замовлень на фахівців, яких держава не зможе реально забезпечити роботою. І ввела плату за перескладання вищезгаданих академзаборгованостей*.

Господи, що тут почалось! Спершу вдарила на сполох студентська громадськість. До речі, у авторів цього коментарю склалося враження, що найгучніше гупали у дзвони оті горезвісні «хвостаті», про яких йшлося. Раптом заявили про себе якісь студентські громадські організації, про які ніхто досі ніхто не чув не те що в Міносвіти, а й у рідних вузах. Знову ж таки характерна особливість: про порушення прав людини (так-так!!!) репетують представники виключно державних університетів і академій. А от приватні вузи, в яких ця практика внесена в статути, чомусь мовчать.

Та повернемося до наших обурених.

Не примусив себе чекати і сам Гарант. Він взагалі не полишає поза увагою жодного кроку прем’єра. Але цього разу зреагував, як би це делікатно сказати, занадто швидко. Позачергового засідання РНБОУ з цього приводу, щоправда, не скликав. То й на тім спасибі.

Що сталося? В Україні немає нагальніших проблем? Вже не підпирає з одного боку світова фінансова криза і не повзе з іншого свинячий грип? І не завалює робітників у шахті? І не гинуть люди у численних ДТП та техногенних катастрофах? І ми можемо нарешті розслабитись і зронити сльозу над важкою долею «вічно хвостатого»?

Весь секрет — в абсурдній логіці українського політпаноптикуму. Вже давно горобці на всіх парканах процвірінькали, хто саме вчиться у державних вузах казенним коштом, з кого комплектуються оті горезвісні «бюджетники». Вони ж у народі — «бійці невидимого фронту». Бо більшу частину свого часу проводять не в аудиторіях і лабораторіях, а в елітарних нічних клубах. Слабкі діти сильних батьків, золота молодь, синки і донечки «мажорів». Розумієте, татусям важко пояснювати забамбуленим виборцям, як ухитритися, маючи зарплату у 25 тисяч гривень на рік, платити за навчання дитинки у вузі 30 тисяч. І саме для цієї касти «гарантовано недоторканних» існує велика узаконена «халява» під назвою «бюджетна форма навчання».

Тож, як ви розумієте, з точки зору вельможних батьків, прем’єр замахнулася на святе. І ще пікантна подробиця: список оплати перездачі академзаборгованостей — то ж знахідка для брудних українських політтехнологій. Мовляв, який батько, такий син — і навпаки.

Ну хто ж таке дозволить?

У Івана Франка є дотепна замальовка про такого собі Гриця, котрий, просидівши рік у школі, не зміг подолати навіть алфавіту. І що характерно: його тато, людина не бідна, не став бігати по тодішніх газетах, смикати за поли депутатів парламенту і писати скарги найяснішому Цісарю. Він забрав недолугого синочка зі школи і послав пасти гусей. Бо був порядним хлопом.

 

В.Н.

*Рішення про платну перездачу днями було відмінено.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com