Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Турецький гамбіт

(закінчення)

Основний транспорт у Туреччині — автомобільний і авіаційний. Відтак дороги між містами і селами та великі і малі аеропорти приємно вражають трьома компонентами: чистотою, прекрасним технічним станом і, як це не дивно, повною відсутністю психології «східного базару» у тих, хто їх обслуговує. Якщо посадка в аеропорту «Бориспіль» на чартер «Київ-Анталія» — звичне випробування нервової системи, то прибуття і відліт з міжнародного терміналу аеропорту в Анталії — маленьке свято душі. Тобі на кожному кроці доводять, що ставляться до тебе, як до гостя, а не «понаїхали тут».

Наші гіди — працівники міністерства культури і туризму — не приховували, що соціальна диференціація між заможними і незаможними у них у країні значна. Але зовні це не кидається у вічі. Ми не побачили жодного жебрака. Навіть каліка на візку під однією з центральних мечетей не випрошував «на прожиття», а продавав гігієнічні серветки і ще якісь побутові дрібнички.

Звісно, криза є кризою, навіть у Туреччині. І оголошення зі словами «продається» або «здається в оренду» — на дверях і вікнах магазинів, магазинчиків, кав’ярень і навіть квартир у елітних будинках трапляються. Але не на кожному кроці. У Києві їх набагато більше. А кількість і розмаїття невеличких приватних магазинів, майстерень, ательє і кав’ярень без зайвих коментарів свідчить на користь турецької моделі підтримки малого і середнього бізнесу.

І нарешті головне: для переважної більшості українців саме поняття «торгувати» є чимсь, делікатно кажучи, принизливим. Це потужний рудимент совкового менталітету, що сидить в нас з тих часів, коли торгівля була фактично монополією держави і зводилась до різних форм розподілу досить таки куцих матеріальних благ.

Для громадянина Туреччини торгівля — це мистецтво. У цій країні, до речі, ніколи не буде проблеми другої державної мови. Бо кожен, хто заробляє на життя торгівлею, знає в нормальному для цього заняття обсязі, крім рідної, ще дві-три мови. Віднедавна обов’язково російську і, звісно, англійську для Інтернету та німецьку — для країни, де чи не найбільша турецька діаспора.

Пригадайте розкішні київські «бутіки», в яких продавці сприймають клієнта як такого, що «робити йому нічого, от він і забрів, однаково нічого не купить». Їхні турецькі колеги на голову стануть, аби покупець хоч щось, та взяв.

На відміну від України, Туреччина майже не має власних енергоресурсів. Хоча її сусіди тонуть у нафті. Проте ставити себе в залежність від чужої труби в Анкарі не поспішають. Парадоксальний вихід — турки відмовилися від системи централізованого теплопостачання і опалення. На даху кожного, навіть найелітнішого будинку стоять дотепні у своїй простоті водяні нагрівачі на сонячній енергії. Чи можна запровадити таке бодай у південних районах України? Теоретично — так. Але ж «відкат» із сонця не візьмеш? Так ото ж…

Ми вже писали про гостре політичне протистояння проєвропейських партій і традиціоналістів у Туреччині. Часом доводиться втручатися не тільки Верховному суду, а й армії. Темпераменту дискусій можна позаздрити. Але! Традиціоналісти, приміром, не просто апелюють до моральних цінностей Корану. Щороку багаті члени цієї партії офірують одну сьому частину річного прибутку найбіднішим. І не гроші, бо їх легко розікрасти, а продовольство, холодильники, ті ж сонячні нагрівачі, кондиціонери і телевізори з супутниковими антенами. А хтось із наших олігархів таке робить? Не смішіть…

І остання новина з Туреччини: тут не люблять «лівих». І небезпідставно. Бо найбільшими марксистами у цій країні є… курдські сепаратисти, що багато років ведуть війну проти «буржуазного» уряду країни. Спробу провести класичну — з нашої точки зору — першотравневу демонстрацію у Стамбулі поліція обірвала без усякого жалю. Наша ж міліція того дня дбайливо охороняла червоних і рожевих політиканів, котрі беззаборонно шпацирували центральними вулицями Києва.

Даруйте за різкість, панове, але хто з нас після цього турки?

 

В.Н.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com