Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

«Розшукується кіт Яша. Прикмета — викапаний хазяїн»

Наш співвітчизник, надзвичайно талановитий сатирик Фелікс Кривін колись, ще в середині минулого століття пророчо констатував: «Від великого до смішного один крок!» — ска­зав Наполеон. І не зробив цього кроку. Але у нього віднайшлись послідовники».

Нинішні українські по­літики Кривіна не читали. Про Наполеона знають — що це коньяк і тістечко. У кращому разі — з телесеріалу про його амури з пані Валєвською. Є сумнів, що вони взагалі що-небудь читають, окрім текстів, написаних їхніми спічрайтерами. Ось чому нинішня українська політика перетворилась, образно кажучи, на дешевий цирк у холєрному бараку. Сценарій і музика — всесвітньої фі­нансово-економічної кризи, блазні — свої, ріднесенькі.

Звісно, визначення «дешевий» стосується лише рівня клоунад та реприз. Бо глядачам, примусово загнаним на цю виставу, такий цирк обходиться дуже дорого — і для гаманця, і для здоров’я.

Як люди, досвідчені в царині вітчизняної політики, мусимо констатувати, що наші «рятівники нації і держави» давно забули головне правило, яким керуються справжній професійні блазні — не сприймати себе всерйоз. Весь жах ситуації — не для політиків, а для народу — полягає в тому, що наші, обрані по принципу «кота в мішку», здається, вірять у ту маячню, яку вони нам підносять на своїх численних брифінгах та шустер-шоу.

Але й на цьому гидотно-сірому тлі є своя зірка — захисник київських бабусь і кращий друг слона Васі. Його останнє антраша — ганебна втеча від виклику на килим до Президента під модним серед цієї публіки виправданням «запалення хитрощів».

Лише після того, як з’ясувалося, що замість обіцяного на Банковій скипидарного клістиру жартівникам із Міськради запропонували щось на взірець лікувального душу Шарко, наш хитрунець ожив — і покликав до себе на дачу журналістів, переважно з контрольованих ним же ЗМІ.

Але навіть дресировані писуни отетеріли від чергових відвертостей Патрона. «Я живу, як і більшість киян», — не зморгнувши, сказав все ще мер, демонструючи дачну ділянку в Кончі Заспі, площею мало не півгектара, вітальню з мармуровою підлогою і колонами та інші принадності скромного життя сучасної олігархії.

З трьох запитань, дозволених пресі, одне стосувалося кота Яші, про якого космічний мер неодноразово розповідав з високих трибун. Мовляв, тваринка — викапаний хазяїн. Теж любить потягнути те, що йому не належить.

І тут з’ясувалося, що легендарний Яша зник. Хазяїн натякнув на сусідів, котрі «чомусь» ненавидять їх обох. Хоча, може то бідолашній тваринці весна вдарила у відоме місце.

А тепер — без жартів. Нещодавно ми спілкувалися з колегою, котрий зробив чимало для становлення у Києві муніципальних ЗМІ. Йому довелося спостерігати нашого столичного Блазня неодноразово і в різних ситуаціях. Часом і в таких, що у пресі не афішуються. Ось його характеристика нинішнього міського голови:

«Людина недалека, з, м’яко кажучи, дуже обмеженим інтелектом. На додачу у нього зірвало дах від необмеженої влади і вільного доступу до чужих грошей. Але вся біда киян у тому, що такий «недороблений» є результатом своєрідного компромісу між основними політичними гравцями в Україні: хай краще у кріслі мера сидить отаке, аніж сильний представник конкурента».

Шановні сусіди мера! Пожалійте кота Яшу! Не відпускайте його до хазяїна. Бо той його ще й не такому глупству навчить. У крайньому разі — зробіть йому у ветеринара відому операцію, після якої він не буде співати у вас під вікнами і нахабно красти вашу ковбасу, а тихо дріматиме собі у куточку на підстилці.

До речі, щодо потягу до співів... ні-ні, ми ні на що не натякаємо!

 

В.Н.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com