Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
|
||
В.І. Ленін — почесний «японський городовой»Українські історики, про пресу вже не згадуємо, «проїхали» повз знаменну дату — 105-ту річницю початку російсько-японської війни. А дарма! Бо чимало солдатів, унтер-офіцерів та офіцерів-українців полягло тоді на далеких сопках Маньчжурії, а в тихому подільському селі Круподеринці, що в Погребищанському районі, й досі стоїть біля церкви чи не єдиний на просторах СНД скромний пам’ятник морякам з України, загиблим у бою під Цусімою. П’ять років тому російський історик Олександр Маленберг опублікував у «Новой газете» щойно розсекречені сенсаційні матеріали з архівів ФСБ про те, чиїм коштом більшовики влаштували в 1905-му році генеральну репетицію жовтня 1917-го. Коротка хроніка: російсько-японська війна розпочалась 02.02.1904 з нападу японської ескадри на російську військову базу в Порт-Артурі. Невдовзі бойові дії перемістилися на неозорі простори Маньчжурії. І тут японський генштаб зрозумів, що блискавичної перемоги не передбачається. А відтак варто скористатися пропозицією керівника японської військової розвідки в Росії, а заразом військового аташе Японії полковника Мотодзіро Асакі. Цей високий професіонал ще до початку кампанії пропонував організувати і профінансувати збройне повстання всіх антиімперських сил в самій Росії. Коли Асакі одержав добро з Токіо, то одразу взявся до справи. Вже наприкінці літа 1904 р. в Європі відбулася таємна нарада фінських націоналістів, російських есерів, вірменських націонал-демократів та грузинських есдеків з метою обговорення конкретного плану повстання. За японські гроші, звісно. Від участі в акції відмовилися меншовики Плеханова та єврейський БУНД. Меншовики тому, що вважали будь-який російський бунт страшною справою, а бундівці мали свою тактику: вони з допомогою єврейських організацій США вели пропаганду серед російських солдатів-євреїв, що втрапили в японський полон, на предмет їхньої еміграції в Палестину. В.І.Ульянов особисто прибув на нараду і за 5 мільйонів рублів, вручених тут-таки, погодився допомогти «товаришам японцям». І зі стовідсотково ленінською прямотою пояснив, що 5 мільйонів — то лише завдаток. І взагалі краще в доларах. Наступна нарада, на якій розроблялись уже подробиці повстання, відбулася восени 1904-го року в Парижі. Звісно, за участі Леніна. Невдовзі на швейцарські рахунки більшовиків та інших учасників змови надійшло 35 мільйонів доларів, сума на ті часи неймовірна! А до берегів Фінляндії, окупованої до 1917-го року Росією, попливли транспорти зі зброєю та боєприпасами. Повстання призначили на червень 1905-го року. Проте, як з’ясувалося, за діями японських спецслужб і їхніх союзників-революціонерів уважно слідкувала російська політична розвідка в особі І.Ф.Манусевича — чиновника з особливих доручень департаменту політичної поліції. Саме він і встановив усі зв’язки невгамовного полковника Асакі. Невдовзі детальний звіт ліг на стіл міністра внутрішніх справ. Але, але, але!.. Річ у тім, що за пару років до того Манусевич уже надурив своє начальство, підсунувши йому під виглядом викраденого ним особисто секретного японського документу... сторінку з японсько-китайського словника. Реакція начальства була передбачуваною. Звіт полетів у корзину, а Манусевич — «на викинштейн», та ще й із глузливим прізвиськом «японський городовой». Коли восени 1905-го року у Санкт-Петербурзі, Москві, Баку, Тифлісі заговорила зброя, куплена за японські гроші, стало вже не до сміху. Але то вже інша тема. І ще одна дуже актуальна обставина: старанні пошуки сучасних російських істориків в архівах не встановили причетності українських політичних партій і організацій до японо-російської змови. Виходячи з усього, українські демократи тої пори, як і їх нинішні спадкоємці, чекали, доки демократію і свободу їм подадуть не зі Сходу, а з Заходу.
В.Н. |
||
© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено. Передрук матеріалів тільки за згодою редакції. З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com |