Зазирнути у завтра

Потреба в оцінці найближчих і віддалених перспектив особливо гостро відчувається під час політичних криз. В Україні вже котрий рік не припиняється перманентна криза. Зрозуміло, що футурологія навіть на побутовому рівні тут завжди буде в пошані.

Прогнози сиплються з екранів телевізорів і сторінок газет. Ними переповнено інтернет. Про них говорять на вулиці, у транспорті й магазинах. Їх дають астрологи. Дедалі більше так званих екстрасенсів, чаклунів та іншої аналогічної братії стають «політичними аналітиками».

Будь-яке загострення ситуації — це шанс пропіаритися політикам другого ешелону, нагадати про себе політичним грандам. У стінах Верховної Ради різнокаліберні політики подають допитливим журналістам нібито власну версію розвитку подій. Для журналістів це жива робота. Для ЗМІ — додатковий рейтинг, а для їхніх власників — зростання капіталізації.

Безумовно, є академічні школи, експертні співтовариства. Але загалом публічний експертний аналіз, представлений у мас-медійному просторі, відповідає сподіванням суспільства, осмислено чи підсвідомо, підхоплюваний кимось і всіма одразу, тоді як «прогностичне щастя», чи то справджуваність, відходить на другий план.

Це, як правило, із прогнозом політичних процесів, які реально відбуваються, нічого спільного не має. По-перше, немає всеосяжного аналізу. По-друге, схеми ухвалення рішення в тій або іншій ситуації ніхто не знає. По-третє, не може не викликати труднощів величезна кількість факторів, що впливають на розвиток подій і, відповідно, на кінцевий результат.

Політологічний аналіз потрібний для того, щоб досягати політичних цілей, розуміти свої інтереси й обирати шляхи їх реалізації. Але сьогодні політологічний аналіз, пропонований експертами, використовується або не ефективно, або взагалі ігнорується. Такий стан речей обумовлений низкою причин. Зокрема, тим, що аналітичні матеріали, підготовлені в межах державних і недержавних структур, у своїй основі кон’юнктурні, крім іншого, обумовлені позицією керівництва й грантодателів. Звісно, експертна оцінка, що здійснюється в окремих структурах, завжди залежна. У державних структурах — від держави, у недержавних — від джерела фінансування. Крім того, кожен експерт уявляє, що офіційна позиція, висловлена ним або з його подачі, впливає на суспільну свідомість загалом, об’єкт аналізу й експертне співтовариство, зокрема.

Істотною проблемою в прикладній політології була і є обмеженість її потребами правлячої еліти. Ще одна проблема в галузі політичного аналізу й прогнозування — це професіоналізм. Хоча й вийшло в світ кілька перекладних книг, навчальних посібників, присвячених цій проблематиці, однак наскільки вдало можна використати запропонований там досвід без відповідної адаптації до сучасних геополітичних умов взагалі, і Україні зокрема, залишається відкритим питанням. Є значні розбіжності теорії з практикою. Академічна наука й політична практика живуть відособленим життям. Практичні політологічні дослідження, як правило, вузькоспеціальні, а реальні досягнення одномоментні. Очевидним є той факт, що більшість політичних сил й інститутів фактично відмовилися від прогнозу розвитку ситуації в далекій перспективі.

Не можна не визнати, що політологію, як ні яку іншу дисципліну, що працює з індивідуальною і масовою свідомістю, торкнулася інформаційна революція. Прогноз є універсальним методом і водночас невід’ємним складником кожної наукової дисципліни. Основою прогнозування є чітке уявлення про сьогодення.

Інформаційна революція змінила весь наш спосіб життя, стимулювала розвиток нових напрямів старих дисциплін і становлення нових, виявила фактори і явища принципово іншого характеру — особливу роль психотехнологій у постіндустріальному суспільстві. Науково обґрунтовані соціальні прогнози й політичні проекти сьогодні, як ніколи, тісно пов’язані з передбаченням інформаційно-психологічного впливу на політичних лідерів, осіб, що виробляють і приймають рішення, а також інформаційно-психологічного впливу на соціальні групи й широкі маси з метою розвитку подій у заданому руслі.

Предметно-практичне наповнення класичної науки явно не відповідає викликам часу. Безсумнівно, «академічна політологія» дедалі більше сповзає в бік психотехнологій. І тут не допоможуть ні соцопитування, ні класичний прогноз.

У політології, як і в інших науках, очікуються серйозні зміни. Схоже, невдовзі психотехнології займуть провідне місце в політології, а політична психологія підкорятиме собі інші розділи цієї дисципліни.