Чи є Ющенко «політичним трупом»?

Мілітаристський запал передвиборчих баталій, запропонований Ющенком, згуртував український політикум. Цунг-цванг. Перший, хто зробив хід — програв. Балога знищує політичне майбутнє Ющенка і відкриває оперативний простір для Арсенія Яценюка, а ще здобуває гарантії для себе. Політичне поле очищається...

Говорячи відверто і прямо — на нинішньому ета­пі політичний консенсус можливий, як не дивно, лише за умов створення коаліції (хоч би як ви її називали: демократичною чи широкою) БЮТ і Партії регіонів. Отже, об’єд­нання не в ім’я програшу, а заради перемоги, пере­моги су­спільства над ам­біціями окремих політиків...

Очевидно, подібна ситуація потребуватиме відмови від подальшої маргіналізації (аж до люмпенізації) суспільства, щільної роботи з електоратом, спри­ятиме політичній структуризації суспільства довкола розбудови єдиної, соборної, національної держави. Поряд з цим відбудеться витіснення партійних об’єднань на кшталт НУ-НС на узбіччя реальної політики. На політичну пенсію підуть їхні почесні, формальні і неформальні лідери. Така ситуація потребує становлення нових еліт.

Коаліція Партії регіонів і БЮТ, отримавши конституційну більшість, матиме реальну можливість проведення популярних і, насамперед, непопулярних реформ заради виконання взятих на себе передвиборчих обіцянок. Відтак відновлення правового поля і прийняття нової редакції Конституції, проведення судової реформи і зміна виборчого законодавства, забезпечення стабільності, а відтак і надходження інвестицій, зменшення інфляційних показників, зростання ВВП, збільшення робочих місць і життєвого рівня громадян — все це може стати реальністю.

Йдеться не про досвід політичної зради у середовищі номінальної нинішньої еліти і зради останньої перед нацією і державою, а про розподіл політичних ризиків на двох — БЮТ і Партію регіонів і націю. Подібне об’єднання могло б призвести до розуміння необхідності державного захисту прав громадян.

Покладаючись на свою вдачу, кожна з політичних сил розпочала власну гру. В оточенні Президента зіштовхнулися дві головні позиції. Перша: з владою гратися не можна. Адже з огляду на вдачу Юлії Тимошенко, дати їй можливість для подальшого старту на президентській прямій, обіймаючи посаду Прем’єра, — великий ризик. Друга (її озвучив тоді Степан Гавриш): «Ми можемо отримати сценарій дострокових виборів і Президента, і Верховної Ради за умови жорсткої опозиції Тимошенко».

Позиція Юлії Тимошенко у всіх цих іграх зрозуміла: «Чи можливий в Україні консенсус для досягнення певної стратегічної мети? Якщо так, то на якій основі?». У властивому для себе стилі відповіла на це запитання: «Хочу нагадати один анекдот. Коли старого дисидента запитали, чому він так не любить радянську владу та її керівників, він відповів: «У мене з ними розбіжності із земельного питання. Вони хочуть, щоб я лежав у землі, а я хочу — щоб вони…».

Затямити б це Ющенку і Балозі — цьому ярмарку марнославства, де на зміну «політики любих друзів» приходить політика «любих кумів», де з легкістю чиновник Секретаріату кидає в обличчя Прем’єра звинувачення у державній зраді.

«Верховна Рада України повинна дати чітку оцінку подій у Грузії. Консолідована позиція Коаліції у цьому питанні підтвердить її дієздатність», — заявив Президент Віктор Ющенко під час зустрічі з Головою Верховної Ради Арсенієм Яценюком і лідером фракції «Наша Україна — Народна Самооборона» В’ячеславом Кириленком. Зустріч відбулася за участі секретаря Ради національної безпеки і оборони Раїси Богатирьової. «Консолідована позиція», на яку натякається, повинна була засвідчити єдність старої коаліції. Проте Парламент у своїй більшості готовий пристати до по­зиції, виголошеної недавно Леонідом Кравчуком: «Позиція країни має бути зумовлена, по-перше, відповіддю на запитання: чи маємо ми — держава Україна, наголошую, — стратегічні інтереси в тому регіоні. По-друге: чи є в нас підписані угоди між ворогуючими сторонами і які позиції визначені в цих міжнародних угодах. У цьому конкретному випадку — угодах з Росією та Грузією.

По-третє, ми маємо чітко усвідомлювати, чи не може наша позиція викликати негативні наслідки для українського суспільства, українського народу. Ось я беру ці три позиції і кажу: стратегічних інтересів України на Кавказі не існує».

Це розуміють усі політичні сили. Не розуміє лише Віктор Ющенко. «Вже протягом перших сесійних засідань Верховної Ради по завершенні канікул нинішня парламентська більшість має продемонструвати суспільству свою здатність до продуктивної роботи», — волає головний очільник прези­дент­ського секретаріату. При цьому він не утримується і виголошує про можливість формування нової більшості, що «неодноразові спільні дії «бютівців» і «регіоналів» дають підстави для припущення, що союз БЮТ і ПР — зовсім не утопічний». «Нехай нова коаліція буде й у такій конфігурації — головне, щоб у владу повернулися, нарешті, спокій і зла­год­жена робота уряду та парламенту. Якщо ж більшість у Верховній Раді не утвориться, то це означатиме парламентську кризу, єдино можливим виходом із якої є дострокові вибори», — підсумовує Віктор Балога.

На відміну від Банкової на Грушевського знають, що робити. Їм вибори не потрібні. А от Кабмін переформатувати доведеться. І черга вже вишикувалася. Під особливу увагу підпадає СБУ. Тут, чого доброго, Ігоря Дрижчаного повернуть. Сьогодні про Гелетея у метушні забули, завтра — згадають. До «урядової присяги» губернаторів приведуть. Секретаріат — до його справжнього статусу, канцелярії, — зведуть.