Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Чи брязкає зброєю Президент? або ще раз про парад

Президента України, який вирішив будь-що провести військовий парад на Хрещатику в День Незалежності, вперто звинувачують у «брязканні зброєю».

З одного боку, справді, новинками українців на параді не потішили. Можна було б, за прикладом росіян, пустити головною вулицею країни перспективні розробки озброєння і військової техніки, яких в українському оборонно-промисловому комплексі не бракує. Але військово-політичне керівництво країни все ж таки вирішило не перетворювати парад на клоунаду і не хвалитися тим, що ще бозна коли потрапить на озброєння, та й чи потрапить — невідомо. Хай народ бачить реальну армію — таку, якою вона є.

Дійсно, нічого супернового показано не було — техніка ця знайома і тим, хто служив в армії десяток-другий років тому. Але в цьому разі, мабуть, варто насамперед відповісти на питання: а чи зможе те, що демонструється, забезпечити обороноздатність України сьогодні?

Відповісти можна однозначно: може. Якщо ця зброя буде в руках професіоналів і використовуватиметься в грамотно спланованих операціях, що проводяться на високому організаційному рівні. Озброєння, що демонструються, наприклад ППО, непогано показали себе у війнах останнього десятиліття — тих, у яких брали участь озброєння радянського виробництва, від Югославії до останнього конфлікту в Грузії. Модернізовані танки Т-64бм «Булат» дістають досить високі оцінки українських танкіс­тів із досвіду експлуатації у військах (до речі, найновіші українські танки Т-84 мали від наших вій­ськових набагато більше претензій).

До речі, ще один штрих стосовно тих же «Булатів». Тут варто пригадати вислів начальника Генерального штабу ЗС України генерала Сергія Кириченка, який, кажучи свого часу про перспективи оновлення парку озброєнь в армії, вказав, що для Сухопутних військ вельми актуальною є саме модернізація танків Т-64. На питання, чому ж не закупівля нових, начальник Генштабу відповів убивчо просто: ціна одного нового Т-84 — це вартість модернізації п’яти Т-64 (а останніх у військах достатньо). Проти такої арифметики, погодьтеся, не попреш.

Але, запевняючи співгромадян у тому, що Україні є чим себе захистити, влада (і перш за все керівництво Кабміну і парламент, що критикують проведення параду) має відповісти на питання: а що вона робить для того, щоб обороноздатність була забезпечена і завтра? Міністр оборони Юрій Єхануров, коментуючи хід підготовки до параду, зазначив, що військові зовсім не проти нового озброєння, але оновлення парку ОВТ — це завдання насамперед політиків. Натомість поки що ми не спостерігаємо того, щоб влада, як і обіцяла добрих чотири роки тому, повернулася до армії лицем, а не іншим місцем.

Ці слова цілком підтверджуються цифрами. Військовий бюджет на 2008 рік передбачає виділити на армію 9,9 млрд. грн. Тим часом Міноборони ще на стадії формування бюджету на цей рік обґрунтовувало мінімальну потребу Збройних сил у 17,4 млрд. грн., ця сама цифра була затверджена відповідним указом Президента. Місяць тому було запропоновано цього року додатково збільшити бюджет на 2,6 млрд. грн., але поки що це залишилося на рівні благих побажань. Звідси й «негаразди» з новою технікою. Пісня стара, і повторюється щороку із завидною постійністю. Найцікавіше те, що раніше відсутність програм закупівлі новинок ОВТ для армії обґрунтовувалася тим, що немає стратегічного документа, в якому була б сформована політика в цій галузі. Зараз цього сказати аж ніяк не можна: ще три роки тому указом Президента України було введено в дію Державну програму розвитку ОВТ, що нині діяла, до 2015 року. У програмі всі позиції сформульовані до непристойності чітко й зрозуміло, і цифрами документ не обділений — військові фахівці все розписали «до останнього патрона». Інше питання — як вона виконується. У 2006 році Міноборони отримало на ці цілі 385 млн. — третину від передбаченого. Минулого року було заплановано витратити на закупівлю нових ОВТ 1 135,3 млн грн, реально армія отримала 682 млн. Цього року Міноборони для закупівлі нової техніки і озброєння планувало отримати 1 млрд. грн., а було виділено 437 млн. грн...

Тут не те що про нові ОВТ говорити не доводиться, але й наявні озброєння підтримувати в боєготовому стані проблематично. Так, на модернізацію і ремонт тієї техніки, яка зараз є у Збройних силах України, в 2008 році згідно з обґрунтуваннями планувалося виділити 913 млн. грн., а виділено 153 млн. грн. Найобразливіше те, що й Міністерство промислової політики, і безпосередньо Міноборони має потужності і для модернізації, і для виробництва, і для ремонту військової техніки. Але на виході для армії від усього наявного потенціалу — крихти від того, що можна було б мати, якби Держпрограма розвитку ОВТ була не просто підписана, а всього лише ще й виконувалася, як це ніби й належить стратегічному державному документу.

Але конкретно Кабмінові можна поставити ще одне питання, що стосується новинок в армії. На озброєння ЗС України надходять новинки. Серед них, наприклад, і нові танки і літаки. Але далеко не всі вони надходять у війська — пишучи ухвали, Кабмін забуває вказати Міноборони, звідки останньому брати гроші на переозброєння. Виникає питання: якщо у Міноборони немає грошей на нову техніку, а сучасним вимогам (мається на увазі відповідність завданням, покладеним на танкові та механізовані війська в нашій армії) багато озброєнь, як, наприклад, модернізований танк Т-64бм, цілком відповідають, то в чому річ? Навіщо нав’язувати Міноборони нові танки, тобто навіщо побачила світ Ухвала Кабміну про взяття на озброєння Т-84 (як, до речі, і відомого транспортного літака Ан-70)? Відповідь може бути лише одна, якщо не допускати, що це просто показна турбота про армію, за якою зовсім нічого не стоїть. Це спроба зіграти на руку українському оборонно-промисловому комплексу як цілому сегменту державної економіки. Бо перше питання потенційного покупця, котрий придивляється що до танка, що до літака: а як машина зарекомендувала себе під час експлуатації вашими військовими? І говорити у відповідь, що в своїй армії цих озброєнь немає, просто безглуздо. Адже будь-яка країна, піклуючись про власну обороноздатність, озброює свою армію найкращим, що має. Якщо ж ми штовхаємо те, що нам самим не потрібно, висновок неминучий: явно товар не першого сорту. А що ще можна подумати?

Тому річ не в тому, що військові не хочуть мати нових зразків озброєнь, вони просто прагматичні, тому модернізують стару зброю, а не купують нову. І можна зрештою у наказовому порядку «втюхувати» армії нові озброєння, хоча вони в одиничних екземплярах ніякої погоди не роблять. Але без нормального повноцінного фінансування армії, і Держпрограми розвитку ОВТ зокрема, все це більше схоже на звичайне лицемірство. Тому країна має в активі свого ОПК нові озброєння, а Збройні сили їздять Хрещатиком на техніці розробки середини минулого століття...

Дмитро Тимчук
Сайт «Главред»
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com